Лінь Ріна

«Книжкові хроніки Анмант Крамб» Лінь Ріни – нереально комфортна, тепла і весела історія для осінніх читань 🍁 Уявіть: Англія, XIX століття, величезна студентська бібліотека, тиша читацького залу, запахи старих фоліантів, м’яке світло ламп, моторошне підземелля😅 Хіба не ідеально? Описи круто занурюють у світ з головою, але при цьому не дають занудьгувати. Це як якісний, стильний костюмований серіал, де кожен кадр гарний, але не відволікає від подій. І звісно ж кохання ❤️ Slow Burn прописаний настільки круто, що я верещала від радості на кожній взаємодії героїв. Це коли ти сидиш, гризеш нігті і волаєш про себе: «Ну скажи вже щось! Ну доторкнись! Ну хоч погляд протримай на секунду довше!» А вони тримають тебе на голодному пайку 😂 Про осінь, про кохання, про пишні сукні, прийоми, бали та про дівчат, які не хочуть сидіти вдома і чекати принца. Вони хочуть навчатися, працювати, реалізовуватися, бути собою і жити це життя на своїх умовах. У XIX столітті! Це вам не жарти. Висновок: Якщо ви шукаєте щось легке, смішне, тепле, але з внутрішнім стрижнем і приємною лінією кохання в стилі містера Дарсі — беріть «Книжкові хроніки Анмант Крамб» 🍂📚🫖

Анонім

Ця книга є доповненням до основної історії Анімант Крамб. У цьому довідничку ви дізнаєтеся історію написання книги та створення її персонажів, а також: - розділ від обличчя Містера-сварливого-бібліотекаря; - розділи про життя Елізи; - розділи про знайомство та історію кохання Рейчел й Генрі; - інформацію про те, що ж відбувалося далі, після фіналу основної книги; - деякі факти про вікторіанську Англію; - й багато інших цікавинок, як от календар листопаду, що відповідає хронології подій у книзі, згідно з яким можна читати її цілий місяць. Тож якщо вам припали до душі Книжкові Хроніки, то рекомендую до читання))

Анонім

Ця книга стала для мене справжнім відкриттям. Вона не просто захоплює сюжетом, а й дуже майстерно переносить читача у Вікторіанську епоху, з її суворими суспільними нормами, ґречними балами, вишуканими манерами та чітко розмежованими гендерними ролями. Усе — від описів інтер’єрів до манери мовлення персонажів — точно передає атмосферу 1890 року. У той час, коли більшість жінок прагнули лише вигідного шлюбу, вчилися граціозно тримати чашку і готувались до балів, головна героїня — Анімант Крамб — вирізняється своєю внутрішньою силою, прагненням до освіти, знань та свободи. Вона — справжня бунтарка у світі, де від жінок очікують покірності й мовчазної згоди. Мені дуже імпонувала її незалежність, пристрасть до читання, її гострий розум і сміливість йти проти системи. Особливу увагу привертають взаємини між Анімант та містером Рідом. Їхнє спілкування побудоване на інтелектуальній напрузі, глибоких діалогах і поступовому розвитку довіри. Це не типове романтичне захоплення — це емоційно складна і тонка історія, яка розгортається повільно, але дуже щиро. Не менш цікавим був і Бойл — герой, який наче уособлює традиційне уявлення про те, що чекає на "ідеальну" жінку в той час, і слугує чудовим контрастом для розкриття характеру Анімант. Окремо хочеться відзначити мову авторки — вишукану, атмосферну, з нотками класичного англійського стилю, яка ніби оживляє сторінки роману й переносить тебе безпосередньо в ті часи. Це більше, ніж романтична історія. Це маніфест жінки, яка не хоче миритися з роллю, яку їй нав'язує суспільство, і вибирає знання, гідність та самоповагу. Книга змушує замислитися над тим, скільки ще "невидимих меж" ми приймаємо без боротьби, і наскільки важливо залишатися вірним собі

Анонім