Кузьма Скрябін

«Я, Паштєт і Армія» — це щира, кумедна, часом груба, але завжди життєва і справжня розповідь від Кузьми Скрябіна, яку не сплутаєш ні з чим. Ця невелика книжка, написана у формі гострої іронічної автобіографії, переносить нас у світ радянської армії з усіма її абсурдними правилами, смішними ситуаціями й парадоксами.

Кузьма, як завжди, не церемониться зі словами — він пише прямо, без прикрас, зате з величезною харизмою. Розповідь повна живих деталей, колоритних персонажів, зокрема вірного друга Паштєта, і тих ситуацій, які можна або згадувати зі сміхом, або з істерикою — вибір за читачем.

Та попри гумор і сарказм, книга про більше, ніж армію. Вона про молодість, про справжню дружбу, про те, як не втратити себе навіть у системі, яка намагається всіх зрівняти. Це про українського хлопця, який опинився в абсурдній радянській машині, але зумів не просто вижити — а ще й винести з того досвіду сміх і розуміння життя.

Це легке, чесне і дуже українське читання, яке дарує гарний настрій і залишає по собі відчуття, що навіть найважчі часи можна пережити — якщо маєш гумор і друга поруч.

«Я, “Побєда" і Берлін» — весела, життєрадісна повість від того Кузьми, якого всі сприймали веселим, своїм чуваком. Від сміху можна надірвати живота.
На жаль, я її прочитала вже після перегляду однойменного фільму, то почала їх порівнювати, і моментами не вистачило того романтизму з фільму, але значно яскравіше описана сама "Побєда" і стосунки з нею.
«Місто, в якому не ходять гроші» — повний розрив шаблонів, важко повірити, що це написав той самий Кузьма. Це як сюжет оскароносного фільму для мене — тут тобі й драма, й фантастика, й трилер та навіть бойовик, а ще перекличка з «Алісою...» Керрола. І все це на фоні Чорнобиля...
Єдиний мінус для мене саме цього видання — постер фільму «Я, "Побєда" і Берлін» на обкладинці, а не сам Кузьма.

Просто Кузьма Скрябін, просто, життєво і без прикрас. "Принцеси не ходять до туалету" — точно на про цю сторону життя та творчості Кузьми.
Під час читання відчувала ніби й я була в описаній поїздці, що й моя голова боліла від похмілля, і вмирала при катанні на собачих упряжках, і на концерті відривалась...
Тексти пісень — окрема любов, особливо тих, що не набули великої популярності, які ще треба добре пошукати, щоб знайти їх послухати.

Перша повість «Я, Побєда і Берлін» смішна, весела, у знайомому стилі Кузьми. Подивилася також фільм, його дуже раджу! Там немало змін і доповнень у порівнянні з книжкою, від чого фільм тільки виграє.
Друга повість «Місто, в якому не ходять гроші» має зовсім протилежний настрій, приємно мене здивувала. Прочитала на одному диханні, сидячи в цілковитій напрузі. Цю точно рекомендую!

Автобіографічна повість Андрія про службу в радянській армії. Книга поділена на розділи, кожен з них - окрема історія. Кузьма захоплює своєю розповіддю, гумором з перших рядків, не пригадую, коли востаннє так сміялася вголос і до сліз, читаючи книгу.

Позначка 18+ не даремна, тут купа ненормативної лексики, яка "може травмувати неадаптовану психіку"))

"Ця брошурка, бо книжкою назвати її не ризикну, не має жодної художньої цінності. Тому, якщо маєш кілька годин, щоб позубоскалити на тему примітиву армійських буднів, ти - наш клієнт. Не шукай в ній високих ідей, завуальованих в написаному між стрічками.

"Жити треба так, щоб було з чого поржати! Так і живу!" /К.Скрябін/

У "Місті, в якому не ходять гроші" новачкам важко. Тут за все розплачуються виконанням бажань: пробігти 10 разів навколо вокзалу, пострибати на одній нозі через калюжу... І було б весело, якби не було так сумно і страшно. Повість, якій можна було б назвати "Прип'ятський Тарантіно". Вона сповнена крові, абсурду і символізму, зате все це в наших реаліях.

"Я, "Побєда" і Берлін" слід читати обережно, особливо тонким натурам. Це історія подорожі молодого гіпстера з Новоєврейська до Берліна. Повні романтичних стосунків з автомобілем (якщо можна так назвати постійніремонти). А що робити, коли леді "Побєда" заводиться лише через кілька годин попередніх ласок з корбою? Тут такі описи, що за живіт від сміху хапаєшся.

Як же пощастило, що цей "патлатий чувак із тєліка" залишив нам не лише безсмертні пісні, парочку книжок з декількома чудовими історіями та десятками віршів, а головне - власний приклад позитивного погляду на життя і стійкості принципів.

Зауважу, що недавно вийшла екранізація, що викликала нову хвилю цікавості до творчості Кузьми, тож і видання тепер має нову кінообкладинку