Крістіна Лемб

Книжка про зґвалтування на війні, історії жінок, які не потрібні навіть смерті. Зґвалтування — найдешевша зброя, відома людині. Вона руйнує родини та спустошує села. Перетворює молодих дівчат на вигнанок, які хочуть, аби їхнє життя скінчилося, хоча воно ще ледь встигло початися. Призводить до народження дітей, що повсякчас нагадують своїм матерям про важкі випробування і часто зазнають цькувань у суспільстві як “погана кров”. А в підручниках історії про це майже ніколи не говорять. Імена цих жінок не збережуть ані підручники з історії, ані воєнні меморіали, які ми проминаємо на вокзалах чи в центрах міст, але для мене справжні героїні — саме вони.

Зґвалтування це навмисна стратегія, зброя масового ураження — не лише щоб нищити гідність і тероризувати населення, а й щоб стерти з лиця землі людей, яких вони вважають представниками ворожого етносу чи невірними. Сексуальне насильство таке поширене — за своє життя з ним стикається кожна третя жінка. Воно не знає ні раси, ні класу, ні кордонів: воно відбувається всюди.

Перше кримінальне розслідування, зґвалтування як воєнного злочину відбулось аж у 1998 році. Жіноче тіло в усьому світі залишається полем битви, а сотні тисяч жінок несуть на собі невидимі рани війни. Зґвалтування це навмисна зброя терору, і хоч накази на її використання необов’язково віддають старші офіцери, але зґвалтування сприймають як допустиме порушення дисципліни та спосіб виплеснути злість і розчарування.

У цій книжці зібрані найгірші жахи, на які здатна людина. Читати було непросто. Але я познайомилася із несподіваними героями, побачила, наскільки важливо не зупинятися, поки не вдасться покласти край цьому лиху. Такі книжки роблять тебе сильнішою та розумнішою.

Сьогодні — завдяки новим технологіям і комунікаціям — ніхто не може сказати, що не знав. В 21 столітті несуть відповідальність не лише злочинці, а ті, хто бачили та мовчали. Всюди — навіть у Європі — злочинців захищає мовчання.