Костянтин Москалець

Неймовірно ніжні, чуттєві, палкі вірші у цій збірці! Як гарно писав Микола Вінграновський – не передати словами. Раджу до прочитання, якщо ви кохаєте або хочете відчути це почуття. Повага видавництву за якісний папір та наповнення. Я в захваті!

На вигляд смачна,колір,тиснення,закладка,тонка хрустка бумага.Зміст неперевершений.

Чудова книга, наповнена поезією про любов, на всі смаки. Така гарна, що милує око. Видання якісне. Книга допомагає ознайомитися з українською літературою краще. Хороший подарунок для людини, яка захоплюється поезією.

Отримала цю книгу в подарунок, коли її неможливо було вполювати. Такі різні і такі прекрасні вірші наших авторів. Є про що подумати, посміятись тапоплакати. Чудова книга як на подарунок, так і у власну бібліотеку.

Неймовірна книга. Скільки кохання на її сторінках. Так романтично, що я прочитала вже двічі!
Це ідеальна книга для будь-якого настрою, з нею можна дійсно відпочити, не треба слідкувати за сюжетом, просто і щиро насолоджуватись. Вона може стати прикрасою бібліотеки і прекрасним романтичним подарунком.
Щиро вдячна Івану Малковичу за таку прекрасну антологію.

"Так ніхто не кохав. Антологія української поезії про кохання" — це збірка, яка зачіпає найглибші струни душі, наповнюючи серце одночасно болем і красою. Кожен вірш у цій антології — це не просто слова, це емоції, переживання, пристрасті, які живуть у кожному з нас, і які знаходять свій відгук у найтонших куточках серця.

Я була вражена тим, як українські поети змогли втілити в своїх рядках всю складність і багатогранність кохання. Це не лише емоції від зустрічі з коханою людиною, але й сум, розлука, невиправдані надії, що залишають по собі біль. Поезія, яку зібрано в цій антології, вражає своєю щирістю і глибиною. Вірші — це справжні твори мистецтва, де кожне слово, кожен образ продовжує звучати в душі ще довго після того, як ти закриваєш книгу.

Читати "Так ніхто не кохав" — це немов поринути у саму сутність кохання, відчути його смак, його біль і його світло. І хоча кожен поет вкладає в свої слова частину себе, у кожному з цих віршів я знаходила відгук своїх власних почуттів. Тут є все — від ніжності та захоплення до розчарування і туги. Це не просто антологія, це справжній емоційний калейдоскоп, який розкривається перед тобою в найрізноманітніших відтінках.

Ця книга стала для мене не просто читанням, а цілим досвідом. Вона нагадала мені про те, як важливо цінувати кохання в усіх його формах — як у моменті щастя, так і у хвилини гіркоти. І хоча слова поетів часто звучать як болючі спогади, вони вчать нас любити глибше і щиріше, не боячись відкривати своє серце.

"Так ніхто не кохав" — це вірші, які не просто читаються, а відчуваються. Це емоційна подорож через усі відтінки кохання, яка залишає у душі теплий слід і дарує відчуття того, що ти не один у своїх почуттях.

Я полюбляю читати гарні збірки і коли побачила цю, то дуже захотіла її купити і читати саме у передноворічну пору. Шкода, але після прочитання навіть не можу виділити яка сподобалась найбільше.

Хотілось читати і відчувати новорічне диво, а був тільки сум і сумні історії. Тут було і про Новий рік, і про Різдво, і про традиції, і про вертеп, про кохання і родинні відносини, але для мене було прісно.

Загалом вийшло непогано, хоча добре, що сторінок мало. Це мабуть дійсно той випадок коли мені не вистачало гарної історії за таку маленьку кількість сторінок. Інколи читаєш і за 5 сторінок така історія, що потім або зі сльозами або з відкритим ротом сидиш, а тут було: дочитала, ок, наступна. Я такого не люблю. Моя душа ці історії не відчула, хоча я сподівалась на протилежне.

Для мене ідеальною книгою для відпустки є збірка поезій або оповідань. А саме зараз — "Так ніхто не кохав. Антологія української поезії про кохання" від видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА.
Чому поезія? Бо не треба слідкувати за розвитком сюжету, можна просто насолоджуватись короткими образами, які малюють в голові вірші. Моменти кохання, захоплення, розлуки. Можна в будь-яку хвилину перерватись і насолодитись прочитаним.

Ця збірка особлива своєю різноманітністю тем і авторів. Тут ви знайдете поезії, створені такими майстрами та майстринями слова, як Тарас Шевченко, Микола Вороний, Михайль Семенко, Максим Рильський, Євген Маланюк, Наталя Лівицька-Холодна, Олекса Стефанович, Олена Теліга, Дмитро Павличко, Іван Малкович, Юрій Іздрик, Іван Лучук, Сергій Жадан та багатьма іншими. У книзі можна прочитати вірші як відомих і визнаних авторів, так і відкрити для себе нові імена. Кожен знайде щось до свого смаку.

Що стосується оформлення книги, то вона, як завжди, - на висоті! Розкішна тканинна обкладинка з золотим тисненням, закладинка-ляссе, цупкі сторінки і зручний шрифт роблять її надзвичайно привабливою та практичною. Книга заворожує своєю ніжністю і красою.

Ця збірка — справжній скарб для всіх, хто цінує поезію. Вона дозволяє не лише насолоджуватися красивими словами, а й відчути глибину і тонкість почуттів, як бачать їх поети. Кожен зможе знайти в них щось близьке серцю і відкрити для себе нові грані любові та ніжності. Ця книга не лише прикрасить вашу полицю, але й наповнить душу теплом і трепетом чистих почуттів.

Це зворушлива збірка, яка відкриває перед читачем різноманітні грані любові через призму української поезії. Книга об'єднує твори класиків та сучасних авторів, що оспівують почуття кохання в різних його проявах. Це ідеальне видання для тих, хто полюбляє українську літературу та шукає глибокі, емоційні вірші про кохання.

Радію, що в одній книжці зібрано вірші такої великої кількості чудових поетів. Саме завдяки цій антології я відкрила для себе багато прекрасних авторів. Тут вперше прочитала вірш Андрія Любки, раніше була знайома лише з його прозою.

Чуттєві та щемкі, ніжні та грайливі... На різні читацькі вподобання, але усі про кохання. Гарна збірка поезій, яку можна завжди припасувати до подарунка важливій людині.

Книгу «Спорудження мосту», яку написав Костянтин Москалець, хочеться розтягувати на якомога довший час. Кожен текст має свій настрій та думку, і від цього процес читання стає ще приємнішим💭

У даній книзі ви знайдете радість та смуток, біль за людьми, яких вже немає, та щастя за тих, хто має можливість жити сьогодні. Були моменти, коли я не зовсім погоджувалася з думкою автора, але в той же час отримувала максимально багато задоволення від вишуканості та ерудованості самих текстів.

• Після всіх досліджень і експериментів ясно одне: всім соціальним мережам ідеться про експлуатацію потягу і приязні до собі подібних. Позаяк усі ці істоти на кшталт фейсбука, інстаграма, твітера тощо є штучними витворами, вони ніколи не відчувають ні міри, ні втоми. Замість однієї реально пережитої історії, розказаної біля багаття, вони подають десять тисяч історій, замість одного зображення коханої людини підсовують сотні тисяч чужих фото.

• Цьому прогнозові улюбленого письменника хочеться вірити. Він вселяє надію на те, що рано чи пізно монітори згаснуть і заснуть вічним сном, яким спочивають усі більше не потрібні винаходи, а людство повернеться до нормального життя, в якому, звичайно ж, вистачатиме часу і на читання, і на неквапливе письмо про найголовніше для нього.

• Усамітнення – це нагода гарно прибрати в світлиці душі, позбиравши потрібні думки, а непотрібних позбувшись.

• Гарні думки і глибокі тексти не лежать готові на поличках внутрішнього сейфу. Їх видобувають із темряви небуття щоденні (бажано) письмові вправи, формуючи нові ідеї спонтанно, зовсім несподівано для звичного трибу життя і мислення.

🎧 Le rêve d'une note – RIOPY