Це розумно сплетений гібрид юридичного трилера та психологічної драми, який майстерно досліджує крихкість стосунків. Один із головних плюсів книги — це її реалістичні персонажі. Ліззі, її чоловік, Зах та Аманда — усі вони далекі від ідеалу. Кожен має свої недоліки та "скелети в шафі", що робить їхні взаємини неймовірно правдоподібними і захопливими для спостереження. Мак-Крейт грає з читачем, підкидаючи як істинні, так і хибні підказки, що змушує постійно аналізувати ситуацію.

«Чудове подружжя» - це добре написаний юридичний трилер, з багатьма складними персонажами і їхніми численними секретами. Будь-яку інформацію варто ставити під сумнів, адже «всі брешуть» (золоті слова доктора Хауса). Сюжет інтригує, однак розвʼязка дещо розчарувала, тому й зняла зірочки. Після завершення книги рекомендую перечитати ще раз пролог, - особисто я змінила думку, від чийого імені він насправді.

Ще від давним-давно читаного Перрі Мейсона я маю слабкість до юридичних детективів. "Чудове подружжя" швидше має елементи такого детектива, а також - трохи психологічного трилера, сімейної драми, все приправлене фрагментами історії із непевними нараторами і екскурсами у минуле кількох персонажів. Тобто, в тексті декілька переплетених ліній, для любителів заплутаної оповіді — дуже підійде. Погоджуся з тим, що детективному фіналу трохи не вистачає напруги, а от психологічна лінія протистояння і фінальна сцена в ній - дуже сподобались. Загалом любителям детективів і трилерів упевнено можна рекомендувати

«Хороший шлюб — це шлюб, який вижив. І ніхто з нас цього до кінця не знатиме». Піддалася якомусь імпульсу, обираючи книжку. Може, обкладинка тому заслугою?? Та попри такий імпульсивний вибір зав’язка детективної історії мене швидко затягнула. Чому? Бо паралельні лінії персонажів ваблять тебе зануритися в читання. Ліззі, яка працює в юридичній фірмі, погоджується з якихось дивних причин захищати Зака, свого давнього однокурсника, якого тепер звинуватили у вбивстві Аманди, його дружини. Відразу стає цікаво, чому Ліззі на це прохання Зака погодилася, бо щось же її відштовхувало від Зака. Інтригує питання, що було між ними колись? Це історія з постійними посиланнями до минулого, як і годиться для трилера. Тут цікаво спостерігати за паралельними описами подружніх стосунків. Тут немає повністю позитивних персонажів, вони як живі люди з недоліками. Історія розкривається нам через двох персонажів — Ліззі та Аманди, тобто, тут є розділи про події, що передували вбивству. А ще тут цікаво було дізнаватися про сімейне життя інших мешканців містечка, де жила Аманда з Заком. Всі персонажі зі своїми таємницями, зі своїми скелетами у шафах, усі вони мають причини щось приховувати, брехати. Сусіди стежать один за одним, а дехто зламує комп’ютери місцевих мешканців і отримує доступ до особистої інформації сусідів, їхніх таємниць, до їхньої брудної білизни. З якою метою? Цікаво з’ясувати це питання. Ця лінія додає інтриги. Завдяки простій мові, без будь-яких вишуканих слів читається книжка легко й швидко. Авторка, як і належить для трилерів, плутає читача. Читати приємно і цікаво. У шлюбі, як в напруженому трилері, не знатимеш до кінця чи він чудовий, поки не пройдеш увесь шлях. Впевнена, для цієї книжки знайдеться вдячний читач. Сюжет тримав у напрузі, стосунки персонажів розвивалися цікаво, хоч у деяких моментах і передбачувано. У якийсь момент у мене з’явилися слушні підозри, але авторка замилила очі, вдало відвівши від діри, в якій можна було побачити убивцю. І ти вже думаєш, а ну от же є таке, а є ще це, і ти вже підозрюєш інших. Залишилося питання без відповіді, маленька дірка, хто телефонував Аманді раніше? Ще питання. Чи потрібно було Ліззі брехати читачу? Чи не могла вона нам про свого батька розповісти правду, а персонажі книжки її могли не знати? Так було б чесніше з читачем, але знизилась би інтрига.

Дивовижний трилер, який захоплює з першої сторінки. Прочитала на одному диханні та майже не могла відірватися від сюжету?

Чудова книга із чудовим сюжетом! Дуже подобається обкладинка книги.

Стиль написання трилеру доволі цікавий. Чим далі я читала, тим більше версій, хто вбивця, у мене з’являлось. До речі, хто вбивця я так і не здогадалась, що є плюсом для книги. Після середині книги до головного героя поступово наростає почуття огиди. Вже під кінець книги ми розуміємо, наскільки Аманда була травмована життям.

Трилер з вишукано заплутаним сюжетом, що збиває з толку до самої розвʼязки. Юристка отримує дзвінок від колишнього університетьського приятеля, якого майже не памʼятає. Дзвінок з вʼязниці, бо того заарештовано і незабаром мають звинуватити у вбивстві дружини, якого він майже напевне не скоював. Ну і далі все традиційно - починається розплутування клубка з багатьох ниточок, щоб розібратись, що ж сталось насправді. Авторка підкидає дуже багато зачіпок починаючи вже з передмови. І докидає величезну купу ускладнюючих факторів, щоб ані герої, ані читачі не розслаблялись. І хоч з тих зачіпок я вловила доволі багато, всі вони привели мене не туди? Особа і мотивація вбивці зрештою стали повною несподіванкою. Одна з моїх теорій з тріском провалилася ще в процесі, але і решта виявились нестійкими. Та навіть не це сподобалось мені у книзі найбільше, а те, як розкриваються персонажі і як рясніє сюжет додатковими ускладненнями. Як на реальну справу, це навіть занадто, але саме це робить книгу неймовірно захопливою і такою, що неможливо відкласти вбік і дочитати пізніше. Саме розслідування йде доволі повільно, але сюжет при цьому видається дуже інтенсивним. Історія загалом поділена на дві паралельні лінії: власне розслідування (яке переривається обільними рефлексіями і спогадами героїні) і хронологія тижня, що передує вбивству, очами жертви. Та як уважно я не придивлялась до деталей, дечому таки не надала належного значення - хоча в ретроспективі, коли все зʼясувалося, у мене питань не лишилось. Дуже якісний, напружений і інтригуючий трилер. Поціновувачам жанру однозначно рекомендую.