Сортування:
1
Котолог
+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
Я дуже люблю читати такі біографічні художні романи. Коли прочитала книгу «Ван Гог. Жага до життя», то зрозуміла, що це просто знахідка! Адже завдяки ним можна не тільки зануритися в чудову історію, але й дізнатися більше про життя тієї чи іншої людини. Крім того, автори вивчають багато документів, листування і так далі, щоб зробити своїх персонажів максимально наближеними до реальних. Тож коли вийшла «Книгарка з Парижа», вона відразу потрапила до списку моїх бажанок. Адже розповідає історію Сильвії, засновниці американської книгарні у Парижі — «Шекспір і компанія». А про цю книгарню, до речі, я бачила згадки в інших художніх книгах, тож почитати її історію створення хотілось ще більше. Авторка описала життя Сильвії протягом 20 років: як у неї зароджувались ідея відкрити книгарню, як це сталось, як розвивалась «Шекспір і компанія», які були злети та падіння. Я не вивчала якихось біографічних довідок про основних персонажів книжки, тож не можу оцінити, наскільки авторці вдалось передати їхню реальну поведінку, але мені вони були живі, реалістичні, зі своїми болями, бажаннями та думками. Основний акцент у книзі, звісно, на Сильвії. Але тут також є багато інших персонажів, які так чи так були дотичні до її життя. Важливою подією і в житті Сильвії, і в житті «Шекспіра і компанії» було перше видання «Улісса», коли книга була заборонене в Америці. Це принесло книгарні популярність, але також багато чого навчило Сильвію. Тож не дивно, що у книзі багато присвячено уваги відносинам книгарки з Джеймсом Джойсом. І скажу чесно, він мене не вразив і навпаки навіть викликав якусь відразу. Поведінка письменника була невдячна і дитяча, не уявляю, як Сильвія його терпіла. Натомість мені сподобався Ернест Гемінгвей, який також є одним з персонажів книги (тут взагалі багато письменників і письменниць є, адже «Шекспір і компанія» стала прихистком для багатьох американських письменників). Тож, на мою думку, було б чудово прочитати основні книжки популярних на той час авторів: «Улісса», книги Гемінгвея, Гертруди Стайн, Валері Ларбо, Скота Фіцджеральда тощо. Щоб ще більше зануритися в усю цю атмосферу. Авторці вдалось не тільки показати Сильвію, її характер, спосіб життя, але й передати взагалі атмосферу Парижу 20-30 років. І не тільки, адже авторка вказала і на основні історичні моменти, як от Сухий закон у Америці, боротьба жінок за прова тощо. А ще — висвітлити ключові моменти роботи книгарні та виклики, з якими можна стикнутися. Хоч це історичний, біографічний роман він не надміру навантажений фактами, подіями. Це вийшла чудова художня книга, а яку було цікаво зануритися. Не скажу, що вона прямо мене захопила на сто відсотків, бо була якась ніби рівна, без емоційних гойдалок і сюжетних поворотів, бо нібито багато всього вже відомо, але тим не менше — її хотілось читати. А ще стиль авторки приємний і текст чудово написано. Він легко сприймається і читається. Мені сподобалась обкладинка книжки, яка теж передає атмосферу, а ще те, що вона у мʼякій обкладинці (яка чудово відкривається!), але невеликий мінус — я помітила тут багатенько одруківок. Тож я була рада зануритися в цю книгу, більше дізнатися про Сильвію, про відкриття книгарні в часи після Першої світової війни. І це був чудово проведений час.
Анонім
Легко написана історія Сильвії Біч, жінки, що відкрила книгарню "Шекспір і компанія" в Парижі, аби зробити це місце культовим. А, ну і "Улісса" вона видала саме книгою перша 😅. 📚 Хочу зізнатися, що до цієї книги я мало що знала і про цю культову книгарню (ну окрім самого факту її існування і того, що там постійно був увесь цвіт літератури сторічної давнини), і про автора "Улісса" (нє, ну яке ж гівно, подумати тільки!). 🐈⬛ Зараз же хочеться спробувати, можливо, того "Улісса" таки подужати, але як, якщо тепер постійно буде десь поруч думка про те, яке ж він був гівно, ну ти подумай! ❤️ Насправді, мені дуже сподобалося. І форма оповіді, і легкість її, і те, наскільки легко мені було "вжитися" в шкіру Сильвії. Реально, на сторінці 184 я ледь не ридала: героїня на межі панічних атак від думок, що її напосідали, сумнівів, а чи правильне рішення вона прийняла? а що, буде якщо книга не зайде? а чим потім віддати позики? — буквально думки з моєї голови! — а відбувається це все під час сексу, ага. ✨ І це була не єдина подібність, яку я вихопила з книги, але це залишиться між нами 👀 Але не обійшлося без прикростей: ✨ "Післямова автора", хоча вона авторка. ✨ Хемінгвей, хоча правильно Гемінґвей (вам може це не подобатися, але консенсус, наче, досягнутий і в бложиках ви можете писати хоч Хімінджвей, але у друковану виданні, будь ласка, дотримуємось правил). ✨ В тексті є цитування поезій Вітмана і не вказано, в чиєму перекладі. ✨ Примітка до слова "сапфізм" на сторінці 62, хоча вперше це слово виринає вже на 22-й. ✨ На дрібки одруківок уваги вже не звертала — хто без гріха?, але от примітка на сторінці 284 — максимально дивна. Там українська редакторка береться пояснити слово "гострайтер", використовуючи вираз "літературний негр". Буквально: "гострайтер — те саме, що "літературний негр". Далі там слідує абсолютно нормальне пояснення, тому нащо було тягнути цю вже некомпліментарну норму в текст в 2025-му році, абсолютно незрозуміло. Але в цілому #Дафа_радить, цікаве читання, багата історія.
Анонім
Перша книга про книги, читати яку мені було дещо нуднувато. Мабуть, це через мінімум подій і багатенько розмов. Та ще й головна героїня інколи напружувала своїм комформізмом. А ось постаті деяких великих письменників щиро тішили. Хочу таке почуття гумору! Але про все за порядком. Про що? Молода американка сапфійської орієнтації вирішила відкрити у Парижі книгарню, у якій би продавалися книги англійською мовою. Але це була не просто книгарня, а місце підтримки письменників, острівець для спілкування небайдужих книголюбів, допомога людям. Сільвія вклала у цю справу усе своє натхнення. Але треба зауважити, що вона вкладала душу в усі гуманні справи (зокрема, допомагала після Першої світової в Сербії), кохання та дружбу. Її партнерка була її натхненням, бо мала теж свій книжковий острівець, то ж дівчата слугували одна одній підтримкою. А навколо них вирували справжні пристрасті геніальних людей. "Сильвії дедалі більше подобалося дізнаватися про драми, які розгорталися в колі друзів, бо її книгарня перетворювалася на сховище секретів та амбіцій, страхів та надій Латинського кварталу". Але лебединою піснею книгарки стала допомога Джеймсу Джойсу у виданні "Улісса" в той час, як ця книга була визнана порнографічною. Цій історії приділено багато місця та уваги, що дозволило мені вчергове переконатися, що історія циклічна. І те, що відбувається в США зараз, панувало і сто років тому. Але скінчилося Отже, надія є. Можу сміливо рекомендувати книгу поціновувачам літератури, бо на її сторінках ми зустрінемо знакові постаті першої половини 20 століття, а ці зустрічі завжди цікаві (щоправда до перекладу окремих прізвищ, згідно з новим правописом, у мене є зауваження). То ж, чому мене інколи залишала цікавість? Просто катастрофічно не вистачило приємних емоцій. Але ж життя таким і є... Утім, перше знайомство з новим видавництвом було вдалим, мені сподобалася сама книга: вона гарно розгортається, а відстань між рядками комфортна для читання. Тому бажаю видавництву, а отже й нам нових цікавих книг! А мені тепер треба читати Джойса)
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях