Кен Бруен

Що ж, це був доволі цікавий експеримент. Через відчуття героя непогано передана атмосфера занюханих ірландських пабів та темних провулків, де свої не дуже законні справи провертають як злочинці, так і стражі порядку. Хороших тут немає, у багатьох є свої скелети в шафі. Головний герой алкаш та невдаха.  Ще цікавіший його друг, і шкода, що про нього було мало — сподіваюсь, розкриють більше в наступних книгах.
Розслідування в стилі "прокинувся, пішов бухати, до мене підсіла жіночка і найняла, далі бухав, потім кудись поїхав, знов бухав, потім з Саттоном зустрівся, декуди з'їздили і знову бухав". І так всю книгу. Відчуття таке, що справа ледь не сама собою розкрилася, доки герой бухав😁
А ще Тейлор обожнює читати. Книга просто переповнена покликаннями на різних авторів (не кацапів).

Тож історія мене таки затягнула. Цікаво, що буде далі з персонажем і куди його заведе шлях невдахи-детектива.

Не сподобалась. Про розслідування цього монастиря там заледве 4 розділи і декілька уривків з того що там відбувалось, а все інше ні про що.
Перші дві книги автора дійсно дуже класні, а ця ніби написана для того, щоб написати хоч щось.

Хоч атмосфера роману доволі похмура, але книга доволі легко читається завдяки манері письма автора.
Детективом "Стражі порядку" важко назвати, адже тут немає традиційного розслідування. Книга більше схожа на нуарний роман.
Загалом 1 раз прочитати можна, але не більше.
Наразі думаю, чи варто читати й інші книги з серії.

"Хрест", разом з "Мученицями монастиря Святої Магдалини" (книга 3), мої улюблені частини в серії. Подобається, коли автор додає ще одного оповідача в історію, тим паче що виходять вони у Бруена кардинально відмінними від голосу Джека Тейлора.

В цій частині ведеться розслідування відразу кількох справ, найяскравіша з яких - розп'яття на хресті юного хлопця. Загалом, автор дуже майстерно вплітає символ хреста в сюжет, як фігурального, так і метафоричного. Ну і тішить той факт, що в фіналі отримуємо відповіді на всі сюжетні запитання + затравочку на наступну частину серії.

Зважаючи на те, як закінчився попередній роман, у автора був реальний шанс знищити мене морально, але він цього не зробив. Натомість, він морально знищив свого персонажа. Знову повернувся в фазу "детектив без повноцінного розслідування" (хоча відповідь на головну загадку ми отримали), а ключовими темами роману стали:

- почуття провини
- життя з психологічними (дитячими) травмами
- нервові зриви
- депресія
- релігія

Плюс, це чи не перша книга серії, що закінчилась кліфгенгером, тож починаючи її читати, варто мати під рукою наступну книгу в серії.

"Стражі порядку" - перша книга в серії нуарних детективів про Джека Тейлора ірландського письменника Кена Бруена.

Щодо детективної складової роману можна сперечатися - тут є злочин, є розв'язка, але немає розслідування. Вона більше про атмосферу і людський фактор. Автор піднімає багато соціальних проблем - корупція, організована злочинність, алко- і наркотична залежність, неблагополучні сім'ї та багато іншого. Бруен згадує багато музичних творів, фільмів і... книжок.

Головний герой - справній книжковий черв'як, головна фраза якого: "Я завжди читав. Щоб я не втрачав, я тримався за книжку". Від нього можна отримати купу книжкових рекомендацій, хоч і доволі специфічних - багато з них нуарні детективи його ж співвітчизників, але декілька знайомих прізвищ також зустрічала.