Катерина Самойленко

Перша частина сподобалась, але це продовження вийшло набагато цікавішим та динамічнішим. Якщо в попередній книзі ми знайомились зі світобудовою, то тут події вже активно розвивають. Персонажі закохали в себе, з нетерпінням чекаю на заключну частину!

《Тим, хто зазирнув у безодню і витримав》

Так як це другий том - можуть бути спойлери до першого.

Половина сюжету складається із двох лінії - Ріни, яка проживає темні дні в Кабірії, намагаючись боротися із Натаїром, та Симургів, які намагаються приборкати бунти. В книжці присутні певні таємниці як зі сторони Натаїра, так і зі сторони того, що відбувається в Невриді. Це тримає певну інтригу і підігріває інтерес до подальшого читання. Які секрети заховані у маєтку Натаїра? Чи зможе Ріна вирватися із його лап? Яка таємниця її походження? Як пов'язані Ріна, Івейл та Корвін, та що приховано в їх минулому? Ким насправді є Корвін? Відповіді ви знайдете у книзі.

Щодо іншого, то мені сподобалася темна та похмура атмосфера, нові локації (страхітливий замок, що височіє над урвищем, вересова пустка, магічний Ліс Забуття), сподобалися всі важкі гнітючі емоції, які я відчувала разом із героїнею. Добре прописано біль від втрати, апатію, емоційне вигоряння, приречення, втрату надії, травму. Загалом, ця книга значно похмуріша за першу. Також дуже детально та майстерно прописано світоустрій - міфологію світу, темних богів та вершників, угоди та пророцтва, двоєдушництво, відсилки на нашу культуру.

Зовсім з іншого боку розкривається князь Корвін - глибший та серйозніший, турботливий та сміливий, готовий на будь-що заради Ріни. Його відношення до Ріни, їх діалоги, поцілунки це щось. Якщо чесно, після всього я закохалася в Корвіна...
Також детальніше прописано Натаїра - його божевілля та жорстокість. А от в Івейлові я дуже розчарувалася.

Взагалі, після всіх відкриттів мені закортіло перечитати і першу, і другу частини, щоб подивитися на все вже з іншого боку. Книга краща за першу, дуже мені сподобалсь. Однозначно 10/10.

Друга частина більш динамічна, ніж перша.

Але тут тааак багато страждань у головної героїні, що з часом я вже перестала їй співпереживати. Та варто зазначити, що проходить вона через свої труднощі і перешкоди дуже достойно. Вона дійсно дівчина зі стрижнем і характером.

Тут Ріна стане не такою вже і Безрідною, ми нарешті дізнаємось, хто вона і звідки. А ще якого кольору її волосся, нарешті, дякую

Інші персонажі теж сильно розкрились. Лія, Івейл і, звісно ж, Корвін.

Попри всю трагічність і дух безнадії, тут було навіть, з чого посміятись. Жартики Ріни і Корвіна дуже розряджали атмосферу.

Ми отримали багато відповідей на питання з попередньої частини, але наплодилось ще більше питань і інтриг. При прочитанні мені дуже подобалось будувати різні теорії

Тут, як і в попередній книзі, багато відсилок до світового мистецтва. Засмутила згадка Набокова і його “Лоліти”. Хоч він і вважається американським письменником російського походження

Загалом, чекаю на третю частину

Серія «Двоповня» — це просто вибух емоцій! Вона не просто затягує, а змушує проживати кожен момент разом із героями, сміятися, злитися, переживати і навіть кричати від несправедливості. Це фентезі, яке не лише розважає, а й змушує замислитися про мораль, вибір і свободу.

А персонажі — це щось неймовірне! Ріна — ураган, що змітає все на своєму шляху, її язичок гостріший за меч. Корвін… Ох, цей чоловік просто магніт, харизма на максимум! А от Натаїр — той ще слизняк, якого хочеться відправити на перевиховання. Івейл спочатку викликав довіру, але тепер від нього віє чимось недобрим… і це лякає. Лукреція — це окремий рівень величі, мудрості й внутрішньої сили. Вона не просто персонаж, а ціла стихія, яка вміє бути і безжальною, і справедливою. Авторка настільки майстерно прописала характери, що ти реально відчуваєш цих героїв, ніби вони поруч.

Світ продуманий до дрібниць, інтриги тримають у напрузі, а соціальні питання додають глибини. Але головне — ця історія ще не закінчена!

Катерина, що ж ви робите з нами??

Я вам скажу, що ця жінка досить жорстока, і другий том тому яскраве підтвердження🌚

Власне, історія Ріни продовжується тут тим, що вона все ж таки стає заручницею Натаїра та опиняється в Кабірії, привʼязана до ненависного чоловіка, який планує весілля з нею.

Ріна тут страждає, звісно, дай боже. Дуже шкода її, в 20 років вже стільки всього винести (один Натаїр чого вартий🗿). В цій частині було багато моментів, де видно, що вона вже на межі, що життя потрохи витікає з неї, але вона все ж таки намагається зібрати себе до купи.

Корвін - це просто булочка🤭🫶 В другому томі нам більше розкривають його історію, і, о боже, що це за мужчина😻💋

По решті персонажів без спойлерів не пройдешся, але багато, хто дратує не менше, чим Натаїр, але є і ті, хто вражають силою духою (Карлін, я про тебе), а є двоєдушники під питанням, бо поки не віриться, що вони такі хороші, якими себе представляють.

Загалом, в «Судних днях» розкриваються всі питання, які виникають після першого тому, але (куди ж без цього) виникає купа нових🫢

З нетерпінням чекаю третій том, дуже сподіваюсь, що це буде трішечки швидше, ніж восени, бо півроку - це занадто довго!

Книга однозначно вартує вашого часу та уваги, бо це шикарно)

Це перша моя прочитана книга в 2025 році, і я зовсім не шкодую, що вибрала саме її для прочитання цього року. Та й взагалі я дуже очікувала цю книгу, бо слідкувала за авторкою в ТТ.
Перше, що скажу, — це про оформлення. Воно неперевершене, я не можу намилуватися зрізом і обкладинкою. І ще великий плюс, який я люблю в оформленні, — це не тільки гарний вигляд, але й символізм. Це коли після прочитання ти дивишся на обкладинку і розумієш, навіщо це було намальовано. Тут саме така ситуація, і на це так весело дивитися.
Що скажу про сюжет: тут неперевершена світобудова, і це справді цікаво. Хоча перші 150 сторінок було важко читати, бо дуже багато нового, і є деякі досі мені не зрозумілі речі в поведінці головної героїні, але, надіюсь, далі пояснять, бо в мене дуже багато теорій. Після цих 150 сторінок почалися такі цікаві події саме для мене.
Взагалі, один із моїх улюблених персонажів — це Карлін. У нього дуже вайб Доббі, і взагалі історії малих народів мені дуже зайшли своїм наповнення і склом(я хочу ще). Ну і, звісно, князь Корвін — це кохання. Обожнюю таких персонажів зі своїми хитрощами, хоч і вдає невинного. Всі їхні репліки з Ріною я читала з такою усмішкою, що починали боліти щоки. Їхні взаємодії — це ідеальний баланс, бо їх не так багато, і вони не набридають, але й засумувати вони також не дають.
Я дуже чекаю вже другого тому, бо багато подій досі не розкриті, а саме мотивації героїв. Та й взагалі їхнє минуле дуже цікаво дізнатися. Особливо після такого фіналу ще більше хочеться дізнатися, що ж там далі.
Всім рекомендую, хто хоче зануритися двома душами в цей світ.

Давно я не читала фентезі, а фентезі української авторки так і взагалі не пам’ятаю коли🙈 Але ця книга була абсолютно правильним вибором для того, щоб повернутись до цього жанру, тому що це просто неймовірно!

Загалом, мені сподобалось все - світобудова, персонажі, стиль написання. Лише один момент, який дуже дратував на початку, - беземоційність Ріни, головної героїні. Вона потряпляє у чужий світ, де вона нікого і нічого не знає, але при цьому веде себе, наче все так і має бути, тільки поверніть мене додому. Мені не вистачало якогось шоку, почуттів саме з приводу того, що дівчина опинилась в іншому світі!!! Але до цього звикаєш (не так швидко, як Ріна до цього всього, але все-таки звикаєш))

Мені також сподобалось, як авторка писала про Зовнішній світ, а ще ситуація з біженцями з окупованих територій бере за душу, бо розумієш, що ось воно те саме у нас в реальному світі в нашій же країні😔

Маю велику надію скоро прочитати другу частину, ця - 5/5⭐️

Скажу одразу - це були гойдалки, як по емоціям, так і в плані інтересу до історії.

Перша частина мене захопила: динамічна, драматична, інтригуюча. Далі, коли книга зациклилась лише на одній локації, мені стало трохи нудно.

Авторка підіймає багато серйозних тем: рабовласництво, класовий поділ, патріархальний устрій, репродуктивну працю.

Головна героїня - не ідеальна в усіх сенсах. Вона палить, вона боїться, вона ставить своє життя вище ніж інших. В неї немає суперсили, вона не воїн і не обрана (принаймні поки що).

Натаїр, як антогоніст - шикарний. Це звичайний, владний, божевільний чоловік, який в реальному світі може викликати паралізуючий страх.

Щодо Корвіна - його маніакальна зацікавленість не вселяє довіри. Він типовий трикстер, який легко може перетворитись в антагоніста. Але віддаю належне, це мій типаж про якого було цікаво читати.

Підсумовуючи - книга дійсно варта уваги. Особливо для тих, хто любить політичні ігри в сюжеті. Особливо! для тих кому подобається «Жорстокий принц».