Катерина Самойленко

Це перша моя прочитана книга в 2025 році, і я зовсім не шкодую, що вибрала саме її для прочитання цього року. Та й взагалі я дуже очікувала цю книгу, бо слідкувала за авторкою в ТТ.
Перше, що скажу, — це про оформлення. Воно неперевершене, я не можу намилуватися зрізом і обкладинкою. І ще великий плюс, який я люблю в оформленні, — це не тільки гарний вигляд, але й символізм. Це коли після прочитання ти дивишся на обкладинку і розумієш, навіщо це було намальовано. Тут саме така ситуація, і на це так весело дивитися.
Що скажу про сюжет: тут неперевершена світобудова, і це справді цікаво. Хоча перші 150 сторінок було важко читати, бо дуже багато нового, і є деякі досі мені не зрозумілі речі в поведінці головної героїні, але, надіюсь, далі пояснять, бо в мене дуже багато теорій. Після цих 150 сторінок почалися такі цікаві події саме для мене.
Взагалі, один із моїх улюблених персонажів — це Карлін. У нього дуже вайб Доббі, і взагалі історії малих народів мені дуже зайшли своїм наповнення і склом(я хочу ще). Ну і, звісно, князь Корвін — це кохання. Обожнюю таких персонажів зі своїми хитрощами, хоч і вдає невинного. Всі їхні репліки з Ріною я читала з такою усмішкою, що починали боліти щоки. Їхні взаємодії — це ідеальний баланс, бо їх не так багато, і вони не набридають, але й засумувати вони також не дають.
Я дуже чекаю вже другого тому, бо багато подій досі не розкриті, а саме мотивації героїв. Та й взагалі їхнє минуле дуже цікаво дізнатися. Особливо після такого фіналу ще більше хочеться дізнатися, що ж там далі.
Всім рекомендую, хто хоче зануритися двома душами в цей світ.

Давно я не читала фентезі, а фентезі української авторки так і взагалі не пам’ятаю коли🙈 Але ця книга була абсолютно правильним вибором для того, щоб повернутись до цього жанру, тому що це просто неймовірно!

Загалом, мені сподобалось все - світобудова, персонажі, стиль написання. Лише один момент, який дуже дратував на початку, - беземоційність Ріни, головної героїні. Вона потряпляє у чужий світ, де вона нікого і нічого не знає, але при цьому веде себе, наче все так і має бути, тільки поверніть мене додому. Мені не вистачало якогось шоку, почуттів саме з приводу того, що дівчина опинилась в іншому світі!!! Але до цього звикаєш (не так швидко, як Ріна до цього всього, але все-таки звикаєш))

Мені також сподобалось, як авторка писала про Зовнішній світ, а ще ситуація з біженцями з окупованих територій бере за душу, бо розумієш, що ось воно те саме у нас в реальному світі в нашій же країні😔

Маю велику надію скоро прочитати другу частину, ця - 5/5⭐️

Скажу одразу - це були гойдалки, як по емоціям, так і в плані інтересу до історії.

Перша частина мене захопила: динамічна, драматична, інтригуюча. Далі, коли книга зациклилась лише на одній локації, мені стало трохи нудно.

Авторка підіймає багато серйозних тем: рабовласництво, класовий поділ, патріархальний устрій, репродуктивну працю.

Головна героїня - не ідеальна в усіх сенсах. Вона палить, вона боїться, вона ставить своє життя вище ніж інших. В неї немає суперсили, вона не воїн і не обрана (принаймні поки що).

Натаїр, як антогоніст - шикарний. Це звичайний, владний, божевільний чоловік, який в реальному світі може викликати паралізуючий страх.

Щодо Корвіна - його маніакальна зацікавленість не вселяє довіри. Він типовий трикстер, який легко може перетворитись в антагоніста. Але віддаю належне, це мій типаж про якого було цікаво читати.

Підсумовуючи - книга дійсно варта уваги. Особливо для тих, хто любить політичні ігри в сюжеті. Особливо! для тих кому подобається «Жорстокий принц».