Нові відгуки

Чи багато ви знаєте про 1410 рік на теренах України та Європи? Хіба декілька сухих абзаців з підручника історії. На жаль, ХY століття не дуже нам відоме саме у художній літературі. Але Катерина Липа як завжди, береться за нелегку задачу, та з успіхом її реалізовує. Коли я читаю слово «Поділля», я вже знаю, що мені ця книжка буде потрібна, люблю свій край, і намагаюся дізнатися про його минуле якнайбільше. Якщо ви з іншого регіону України, то вона теж буде вам не менше цікава. А тут ще й Сатанів, Медобори, де я бувала не один раз. Тож книжку дуже чекала і не розчарована. Читається дуже легко, сюжет цікавий, пригоди і історична дійсність захоплюють своєю реалістичністю. Василь Крук – юнак, що здобуває рицарську славу на полі Грюнвальдської битви, і отримує за свій героїчний вчинок дорого коня з королівської стайні. Битва позаду, молодий рицар повертається до Сатанова разом зі своїми друзями-побратимами. Але пригоди його лише починаються: непрості стосунки з воєводою, змови, політичні інтриги, татарські набіги, язичницькі ритуали на горі Бохіт, дивні трофеї та їх вплив, влаштування особистого життя молодих лицарів, підземелля, подорожі Поділлям – багато чого трапиться з ним у рідному місті та на рідній землі. Авторка оживляє на сторінках книжки географію, архітектуру, побут, ремесла, військову справу, одяг, їжу, звичаї, середньовічні рицарські правила. При чому це не фантазії, а історичні та археологічні відомості, які вміло та органічно вплетені в сюжет. Що саме правда, а що вигадка можна перевірити в кінці роману, де є окремий розділ про історичну правдивість. Це вже третій історичний пригодницький роман п.Липи, який я із задоволенням прочитала, тепер чекатиму продовження та інших, саме художніх романів пані Катерини. Хоча і її історичні та мистецькі праці теж читаю із превеликим задоволенням. Книжка буде цікава і підліткам і дорослим читачам.

Любите подорожі, а бувати в різних країнах і гуляти чудернацькими вуличками різних міст світу, а хотіли б? Бо ця невеличка крихітка забере вас у подорож крізь віки, від стародавнього Єгипту до вуличок міст Європи, від темних часів Середньовіччя до темних часів тоталітаризму, а ще й по теренах України помандруєте від часів князівств та козацтва майже до сьогодення. Та головне, навіть якщо ви не любите історію чи зовсім не цікавитесь архітектурою ця книга вас зацікавить, бо окрім тексту в ній ще багато неперевершених малюнків відомих будівель, тож точно не знудитесь. Авторка стисло, максимально логічно і зрозуміло пояснює архітектурні стилі різних часів, їх філософію та як впізнати. Окрім того, вона розказує різні цікаві дрібнички та смішинки з історії життів архітекторів та митців що мали колосальний вплив на розвиток історії людства. А також, що вважаю найціннішим у цій книзі, автор вдало описує паралелі історичних подій у світі і в України, та наводить чудові приклади з нашої з вами української архітектури, які по суті ми можемо з вами легко побачити, достатньо просто вийти на вулицю. Однозначно рекомендую цю книгу широкому загалу, і не обов’язково для її прочитання бути якимось архітектором чи дизайнером, я раджу її для загальної самоосвіти, бо ми ходимо серед цієї краси, серед цієї історії і навіть не помічаємо і не розуміємо її. Та водночас сміливо можу порадити і людям що працюють у цій сфері, бо багато чого з часом забувається, а ця книга може бути підручним інструментом який нагадає в потрібний час що і де шукати (знаю, бо сама працюю у цій сфері і вона багато чого мені нагадала).

У цій книзі є багато чого: і певне прокляття, і язичницькі культи та обряди, і набіги татар, і лицарські звичаї, і любовна лінія, і політичні інтриги, і купа битв і пригод. Але всього було мало, недостатньо, нерозкрито. Відчувається, що авторка історикиня і науковиця. Історична складова дійсно потужна. Потішив та приємно здивував наприкінці розділ про історичну правдоподібність книги. І саме через це книга не надто легко читається, а подекуди — мені було дійсно нудно. Усі підняті теми були просто припідняті. Всю книгу герої просто кудись ходили та стрибали на конях. Можливо, це звучить не дуже гарно, але я пишу саме так, як відчуваю. А я часто відчувала нудьгу, бо «жупан, розшитий червоними нитками зі взором калини» (це не уривок із книги, а просто моя вигадка задля передання думки) — більше ніде не згадується і не має ніякого сенсу. Тому мені було дуже важко читати величезні та докладні описи речей, які потім ніде не вигулькують. Скоріш за все я просто не цільова авдиторія книги, але мені, чесно, важко уявити, хто та сама цільова авдиторія роману. Сподобається, напевно, тим, хто дуже любить історичні романи, які прям насичені історією і деталізованими описами. А я, на жаль чи на щастя, люблю більш просту історичну прозу. Коли історія — це не окремий чи навіть головний персонаж, а лише антураж чи місце та час книги для передання атмосфери.

Незвично і захопливо - ось мої перші враження від читання. ⠀ Ця тема була новою для мене і тому я з цікавістю бралася за книжку. І як же я здивувалась коли ще й фентезі складову тут отримала. ⠀ Твір максимально історичний, бо сама авторка історик і вона змогла майстерно передати лицарські звичаї тих часів. Пані Катерина неймовірно легким текстом розказала нам історію 1410 років: як воїн ставали частиною польської та литовської армій, як гідно проявляли себе у бою. ⠀ Це бездоганний приклад твору, по якому можна зробити просто ідеальну екранізацію. ⠀ Битви, пригоди, політика, лицарі, кохання, чари. Кожен знайде щось для себе, якщо зануриться у історію невеличкого містечка Сатанів на Поділлі. ⠀ Чудово провела час із цією невеличку історію і отримала шалену кількість історичної інформації із неї. ⠀ Тому раджу усім поціновувачам ось таких тематичних романів.

Як зрозуміло з назви, в книзі йдеться про архітектурні стилі, але це й про історію, культуру, людей. Мені сподобалося, що авторка наводила європейські приклади будівель і одночасно українські. Також згадувала якісь цікаві факти з історії, додавала короткі біографічні довідки про відомих архітекторів. Інформацію подано дуже доступно, не перенавантажена складними термінами чи описами. Хотіла б ще почитати подібну книгу виключно про архітектуру Києва. Бо після прочитання ловлю себе на думці, що придивляюся до будівель і намагаюся вгадати, який це стиль:)

А можна у чомусь геть не розбиратися і любити це? Бо так у мене з архітектурою. Я люблю роздивлятися різноманітні будівлі, перше за все не новітні, шукати якісь цікаві деталі. А от розуміння, що то за стиль, у мене не було. До цієї книжки. "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже" - сама назва дуже точно передає сенс. Це насправді про історію стилів: як вони виникли, коли, які основні риси кожного з них, кілька яскравих прикладів і найвідоміших архітекторів. Опис кожного стилю супроводжується розповіддю про те, як він проявив себе на українських землях. Як на нього у різні часи впливали традиції забудови Криму, Польщі чи росії. Книжка написана у науково-популярному стилі. Тобто ви маєте високі шанси побачити дуже багато нових термінів, якщо ви не спеціалізуєтеся на архітектурі. Я пригадую щось з історії античності про іонічний і доричний ордери, але отак летально про різницю між ними я не читала раніше. Але термінологія врівноважена фактами цікавинками і легким стилем оповіді, з іронією і подекуди сарказмом. Це дозволило створити атмосферу не підручникову, а захопливу. У книжці є чорно-білі ілюстрації кількох будівель, але після розповідей про якісь визначні споруди хотілося погуглити їх і подивитися, чи то на досі існуючу споруду, чи на її руїни. І звичайно ж, хочеться вирушити у подорож. Багато у книжці є про "старання" росіян зі знищення української архітектури: від вказівок архітекторам в епоху тоталітаризму до прямого фізичного руйнування споруд. І вони подорожують це робити щодня.

Ви коли небудь замислювались наскільки глибоко у нашому житті вкорінилося зросійщення. Думки, що все російське то більш гарне, культурне, багате, а українське - не варте уваги, непомітно нав'язувались людям поколіннями. І це дало невтішні плоди...⠀ Мені ця книга на деякі факти відкрила очі, бо іноді варто "вголос озвучити" якісь буденні речі, щоб зрозуміти, що звучать вони з певним підтекстом. І з такими непомітними підтексти ми стикаємося щодня.⠀ Есеї охоплюють різні сфери життя і тому мені одні були цікавіші за інші. А те, що автори збірки різні, зробило її дуже неоднорідною . Іноді здавалося, що читаєш допис у фейсбуці, а іноді, що реферат з культурології; іноді було цікаво від початку і до кінця, а іноді відгукнулися тільки окремі тези.⠀ Різноманітність книги не робить її гіршою і не зменшує актуальності, кожен читач знайде те, що тригерить саме його і як на мене це й робить її обов'язковою до читання. Особливо зараз.⠀