Неочікуване повернення в захопливий світ улюблених героїв. Спочатку були хвилювання чи зайде це продовження, але, забігаючи наперед, можу сказати, що я залишилась задоволена. Спочатку мені не сподобалося те, що сюжет подається саме як п'єса (історію створення книги знала, але не думала, що доведеться читати саме п'єсу) . Не вистачало художнього опису деталей, але, прочитавши кілька розділів, навпаки це почало подобатися, адже сам мозок наче як доповнив загальну картинку та переніс у реальність улюблених героїв, картинка ожила і заграла новими барвами. Яскравими барвами, які ніхто не обмежує. Цікавий сюжет, який читається на одному диханні - всього за три години. Приємно повернутися до улюблених героїв та відчути такі знайомі емоції. Книга дозволяє подивитися на події під новим кутом і зрозуміти, що все так і мало статися. "Зайві" виявилися зовсім не зайвими.

Ох, це видання, на яке фанати свого часу чекали з нетерпінням (я в тому числі), і воно, безперечно, приносить радість від повернення у чарівний світ. Проте, варто сприймати його саме як сценарій п’єси, а не як повноцінний роман, що суттєво впливає на враження від читання. Найбільша цінність цієї книги - це ефект ностальгії. Бачити Гаррі, Рона та Герміону через два десятиліття після перемоги, які стикаються з новими, дорослими проблемами (особливо з батьківством), було надзвичайно зворушливо. Це наче зустріч із давніми друзями, за якими ти щиро сумував. Вони подорослішали, але їхній дух, навіть обтяжений відповідальністю, все ще відчувається. У центрі уваги - діти, зокрема Альбус Поттер, якому важко жити під тінню легендарного батька. Однак, справжньою зіркою, яка беззаперечно підкорила мене, є Скорпіус Мелфой. Його дотепність, чарівність та емоційна глибина виділяють його як найцікавішого персонажа нового покоління. На жаль, формат п'єси відчутно обмежує оповідь. Читаючи сценарій, стає очевидно, що Роулінг мала стільки ідей (особиста боротьба Гаррі як батька, еволюція Драко), які могли б бути набагато глибше розкриті в прозовій формі. Багато нюансів залежать від акторської гри та режисури. Через це деякі знайомі персонажі, наприклад Рон, зведені до рівня майже виключно комічного реліфу, а драматичні повороти іноді здаються занадто форсованими чи заплутаними. "Прокляте дитя" - це швидке та захопливе читання. Хоча воно не може зрівнятися за глибиною та майстерністю з оригінальною серією, це приємний, хоч і суперечливий, додаток до світу Гаррі Поттера. Воно залишає бажання побачити цю історію на сцені (де їй і місце) і тугу за описовим стилем Роулінг. Це веселий, але недосконалий подарунок для фанатів.

Як я, поттероманка, могла стільки років не читати цю книгу? І знову світ магії.... Трішки для мене були якісь не логічні речі, але тим не менш... Гарна історія, якісна...

«Гаррі Поттер і прокляте дитя» це пʼєса, яка є продовженням історії про Гаррі Поттера. Розповідь продовжується через 19 років після подій з книги «Дари смерті». Розповідає про доросле життя Гаррі, його сина Альбуса і друга сина Скорпіуса Малфоя. Хоча це пʼєса, яку я не дуже полюбляю, мені книга сподобалась.

Гаррі Поттер і прокляте дитя дозволила побачити героїв знову, але з іншого боку все як батьків своїх дітей. Повернення яке дозволило хоч ще трішки відчути світ магії. Вийшла хороша історія хоч не така чудова як всі попередні, але залишила приємний слід в серці.

"Гаррі Поттер і прокляте дитя" – це історія, яка дає змогу знову повернутися до улюбленого світу магії, але під іншим кутом. Цього разу ми бачимо вже дорослого Гаррі, батька трьох дітей, і стикаємося з новими викликами, які він та його син Альбус переживають разом. Головною несподіванкою для мене стала форма п’єси, що спочатку трохи насторожувала. Але щойно починаєш читати, діалоговий формат захоплює: події розгортаються швидко, а сцени сповнені динаміки й магії. Сюжет побудований навколо теми батьків і дітей, прийняття себе та своїх рішень. Це глибокий і в певному сенсі навіть зворушливий погляд на знайомих героїв, які тепер не всесильні, а часто розгублені, як і всі ми в дорослому житті. Нові персонажі, зокрема Скорпіус Мелфой, приємно здивували: цей хлопець точно заслуговує на увагу і симпатію читачів. Однак не все так безхмарно. Іноді відчувалося, що автори (п’єса написана Джеком Торном за участі Джоан Ролінг і Джона Тіффані) занадто грають на ностальгії, повертаючи в сюжет старі події та героїв. Це спрацювало, але здалося трохи надуманим. Якщо ви фанат "Гаррі Поттера", ця книга подарує вам радість від повернення до Гоґвортсу. Але варто бути готовими до того, що це вже не той Гаррі, якого ви знали. І це нормально: усі ми дорослішаємо!

Як читачка, яка захоплювалася всесвітом Гаррі Поттера, «Гаррі Поттер і прокляте дитя» викликав у мене змішані почуття. З одного боку, я була рада знову поринути у магічний світ, зустріти знайомих персонажів і спостерігати, як вони розвиваються у дорослому житті. З іншого боку, сам формат сценарію і деякі сюжетні рішення залишили відчуття недовершеності. Головною проблемою для мене стала неузгодженість з оригінальними книгами. Деякі події і характеристики персонажів не відповідають тому, що було описано Дж. К. Ролінг у попередніх частинах. Наприклад, поведінка Гаррі здається менш зрілою, ніж можна було б очікувати від героя, який пережив стільки випробувань. Якщо розглядати «Гаррі Поттер і прокляте дитя» як окрему постановку, а не частину канону, то це захоплююча історія для театрального формату. Проте як продовження улюбленої серії вона викликає суперечливі враження. Загалом, це книга для фанатів, які хочуть ще раз відвідати знайомий світ, але варто бути готовим до того, що вона може не відповідати вашим очікуванням.

Книга виключно для фанатів Гаррі Поттера. І навіть серед фанів зайде не всім. Це сценарій і до нього потрібний інший підхід в читанні. Дуже суперечливий розвиток подій. Це наче Гаррі Поттер з іншого світу, а не того що знайомий з дитинства. Я не змогла його сприйняти. для мене героїв наче підмінили.