Євген Лір

Було цікаво.
Проте місцями складно в плані філософії. Деякі абзаци треба було прочитати 2 чи навіть 3 рази, аби дійшло про що мова😅

Ви коли небудь замислювались наскільки глибоко у нашому житті вкорінилося зросійщення. Думки, що все російське то більш гарне, культурне, багате, а українське - не варте уваги, непомітно нав'язувались людям поколіннями. І це дало невтішні плоди...⠀

Мені ця книга на деякі факти відкрила очі, бо іноді варто "вголос озвучити" якісь буденні речі, щоб зрозуміти, що звучать вони з певним підтекстом. І з такими непомітними підтексти ми стикаємося щодня.⠀

Есеї охоплюють різні сфери життя і тому мені одні були цікавіші за інші. А те, що автори збірки різні, зробило її дуже неоднорідною . Іноді здавалося, що читаєш допис у фейсбуці, а іноді, що реферат з культурології; іноді було цікаво від початку і до кінця, а іноді відгукнулися тільки окремі тези.⠀
Різноманітність книги не робить її гіршою і не зменшує актуальності, кожен читач знайде те, що тригерить саме його і як на мене це й робить її обов'язковою до читання.
Особливо зараз.⠀

Який насправді світ в якому ми живемо? Які сили керують нами? Хто той бог якому ми поклоняємося?
Все так просто, коли з дитинства тобі дають чіткі відповіді на ці та інші питання. Ти не заморочуєшся. Усе паранормальне вважаєш за дешеві фокуси. Але що як це не жарти?
⠀
Чотирнадцятирічний Сергій знайомиться з відлюдником, який знайшов свій прихисток в українських степах. Чоловік розповідає юнакові дивні речі, які не вкладаються в голові: давні легенди, прокляття, місця сили, хассари...
⠀
Невідоме починає вабити Сергія, химерне світло кличе його. Але чи стане хлопцю сили та розуму встояти перед небезпекою???
⠀
Мене завжди вабили подібні книги, містичні легенди. Згадую себе у віці Сергія і розумію, що сама б кинулася з голою в такий круговерть подій. Але на щастя, нам з друзями залишався лише рок.
Ціную книги, які не лише розповідають історію, а й дозволяють глянути на грані своєї душі.
⠀
Стиль написання це просто💣. Коментарі автора не залишили мене байдужою. Взагалі, для мене, це доволі нетиповий горор, де межа між реальним та вигаданим дуже нечітка.

«Степовий бог» містичний, часом моторошний і моментами прямо-таки епічний.

Починається все в звичайному українському невеличкому містечку, де підліткам майже ніде провести час, окрім, як збиратись гуртом на головній площі в центрі. Схоже на сучасність, головний герой занурює вас у своє життя, аж поки батьки не кличуть хлопця з собою в гості до якогось дивного чоловіка, типу місцевого шамана. І тут починається найцікавіше.

На фоні всього тексту особливо виділяється одна історія, яку я прямо бачила в своїй голові, так гарно описано все! Це сцена епічного бою, який описаний настільки детально, що все буквально перед очима проноситься!
Ви маєте знати, що це лише перша частина трилогії, і залишається багато відкритих запитань. Але мені все так сподобалось, що я обов'язково буду читати продовження.

В кінці книги ви знайдете розповідь, яка трошечки, бочком, відноситься до сюжету «Степового бога». Вона мені також сильно сподобалась.
Коротше, якщо ви шукаєте вартісний, непересічний #сучукрліт, точно варто звернути увагу на цю книжку.