Юрій Андрухович

Дуже класна книга 😍
Купила на подарунок, але тепер хочу ще одну для власної бібліотеки.
Яскраво автентично оформлена і занурює у різдвяну атмосферу як своїм змістом, так і виглядом.
#zymovyi_marafon

Перед тим, як почати роман “Московіада” Ю.Андруховича подивіться рік написання роману - 1992.
Згадайте, що виховання, морально-етичні підвалини були геть іншими, ніж сьогодні. Після цього відкривайте роман і насолоджуйтесь.
Це божевільно страшна книга.
Божевільна у своїй манері написання, а страшна, бо досі актуальна.
Автор показує один день з вигаданого, але цілком списаного із самого письменника, персонажа. Весь день героя алюзія на тогочасне життя більшість мешканців радянського союзу. В гротескній манері Андрухович відображує розкладання імперського устрою, за яким обов’язково буде повний розпад.
“Московіада” - майстерний приклад твору, який написаний в химерній манері, проте цілком послідовний та зрозумілий.

Дана книга мене захопила своєю божевільністю.

Читаючи, я повторювала собі:
- Це ж було вже!

Гнила імперія, гнилі люди навколо, обмежені кліткою, алкоголем та спец службами.

Автор надзвичайно тонко передав фразу - СССР - тюрма народів, бо власне так воно і було.
Розповідаючи про гуртожиток, він показав нам, що власне таким гуртожитком був радянський союз, куди запхали всіх проти їхньої волі і змусили жити за законами партії.

Раджу всім до прочитання, для того аби зрозуміти, що цей гній потрібно викорінювати в першу чергу з себе і зрозумівши це, не втомлюватися боротися проти імперії, котра прагне зруйнувати у нас все людське, лишився іскорку життя, достатньої для животіння в тому болоті, куди нас намагаються затягнути протягом століть!

Я так скажу: книгу читати не легко, вона повна тригерів із совка. Але її однозначно читати дуже треба, адже чим краще ми знаємо історію, тим менше помилок в майбутньому ми робимо.

Культовий роман, написаний в далекому 1992 році. Перевиданий в 2023 році з провокативною обкладинкою. Чи сподобався? Ні. Але я розумію як його культовість, так і значення для теперішнього часу.

Головний герой Отто фон.Ф, студент і поет. А ще безвідповідальний гульвіса, який гуляє з дівчатами та п'є багато алкоголю. Початок читати важко. В першу чергу, через місце перебування головного героя (будь воно прокляте!) і безкінечні назви станцій, вулиць та пам'ятників. По-друге, в тексті присутні расизм, шовінізм і загалом неприйнятні зараз речі.
З середини, сюжет стає динамічнішим. Отто потрапляє в підвали, де йому погрожують смертю, заледве тікає і через свій кепський стан потрапляє ще нижче в підвали. І ось на цьому моменті, автор пише те, що пізніше назвали романом жахів. Гидкі обличчя, що пиячать за великими столами. Симпозіум з найвідоміших роснявих мертвяків, які обговорюють долю імперї. Вони говорять, що розвал імперії це тимчасово, що вона повернеться ще більшою і жорстокішою.

В 1992 році, це сприймалося як жахливе пророцтво, попередження, що і зробило роман культовим. Зараз сюжет книги - це огидна констатація того жаху, що вже відбувається. Ці сволоти справді повернулись. І важливо, щоб на цей раз імперія розвалилася остаточно!

Для мене ідеальною книгою для відпустки є збірка поезій або оповідань. А саме зараз — "Так ніхто не кохав. Антологія української поезії про кохання" від видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА.
Чому поезія? Бо не треба слідкувати за розвитком сюжету, можна просто насолоджуватись короткими образами, які малюють в голові вірші. Моменти кохання, захоплення, розлуки. Можна в будь-яку хвилину перерватись і насолодитись прочитаним.

Ця збірка особлива своєю різноманітністю тем і авторів. Тут ви знайдете поезії, створені такими майстрами та майстринями слова, як Тарас Шевченко, Микола Вороний, Михайль Семенко, Максим Рильський, Євген Маланюк, Наталя Лівицька-Холодна, Олекса Стефанович, Олена Теліга, Дмитро Павличко, Іван Малкович, Юрій Іздрик, Іван Лучук, Сергій Жадан та багатьма іншими. У книзі можна прочитати вірші як відомих і визнаних авторів, так і відкрити для себе нові імена. Кожен знайде щось до свого смаку.

Що стосується оформлення книги, то вона, як завжди, - на висоті! Розкішна тканинна обкладинка з золотим тисненням, закладинка-ляссе, цупкі сторінки і зручний шрифт роблять її надзвичайно привабливою та практичною. Книга заворожує своєю ніжністю і красою.

Ця збірка — справжній скарб для всіх, хто цінує поезію. Вона дозволяє не лише насолоджуватися красивими словами, а й відчути глибину і тонкість почуттів, як бачать їх поети. Кожен зможе знайти в них щось близьке серцю і відкрити для себе нові грані любові та ніжності. Ця книга не лише прикрасить вашу полицю, але й наповнить душу теплом і трепетом чистих почуттів.

Це зворушлива збірка, яка відкриває перед читачем різноманітні грані любові через призму української поезії. Книга об'єднує твори класиків та сучасних авторів, що оспівують почуття кохання в різних його проявах. Це ідеальне видання для тих, хто полюбляє українську літературу та шукає глибокі, емоційні вірші про кохання.

Радію, що в одній книжці зібрано вірші такої великої кількості чудових поетів. Саме завдяки цій антології я відкрила для себе багато прекрасних авторів. Тут вперше прочитала вірш Андрія Любки, раніше була знайома лише з його прозою.

Чуттєві та щемкі, ніжні та грайливі... На різні читацькі вподобання, але усі про кохання. Гарна збірка поезій, яку можна завжди припасувати до подарунка важливій людині.

Це просто треба читати, бо як описати, цей саркастичний сюр не знаю.
Але при всій абсурдності подій, що відбуваються з Отто, ти не можеш і не хочеш відриватися від читання тексту. Направду автор майстер слова. Кожне слово переплітається з наступним створюючи неперевершену картину відрази до всього москальського. Який же колоритний "писок" змальовує Андрухович, це так відразливо правдиво, що аж гидко і одночас шедиврально. Так мальовничо описати "москальську душу" - це талант. Записую автора в улюблені.

Бо так поєднати не поєднане в змореній гарячкою та спиртним свідомості Отто- це щось геніальне. Ти геть не можеш зрозуміти:
- це марення?
- це "страшний" сон?
- це реальність?

І ти так і не може зрозуміти цю історію тривалістю в один день, де так прекрасно оспівують несимітницю реальності.
Вав, вав, вауууууууу
10 з 10

Красиве видання любовної та часом дуже інтимної лірики.
Збірку спочатку планували, як благодійну колаборацію від видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА і ювелірного бренду Guzema Fine Jewelry до 14 лютого. І усього на 1000 примірників.
Власне спочатку так і вийшло. Збірку можна було отримати за донат від 500 гривень або купуючи прикраси з діамантами у подарунок.
Всі гроші йшли на оперативну допомогу військовим на нулі.

Та ажіотаж і попит був шалений. Наклад розмели, далі на OLX навіть за 20 тис. грн продавали примірник.
Ага, і таке буває)
І ось зробили додрук. Зараз придбати вже легше і не за такі шалені гроші.
Антологію вже традиційно упорядковував Іван Малкович. Як саме казав, що обирав твори від Шевченка до Любки.
Дійсно, в цій збірці найвідоміші і найцікавіші поезії.
Для любителів хітів: знайдете вірш "Вона" (починайте мугикати пісню гурта "Плач Єремії").
"О, панно Інно" теж є.
"Чого являєшся мені у сні". Можна пісенний квест влаштовувати)

А ще тут є вірш, який я чула з дитинства від бабусі, точніше, як вона вже його співала
"Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину... ".

Якщо ще думаєте "чи брати?" - брати)

Ворохта. Література. Розмови.
Така багата та книжка, насичена.
Для тебе, це ніби компанія без компанії, лекція без лекції, дискусія без дискусії. Тебе запросили, але так, щоб жодного звуку, жодного подиху.

Тут не тільки Друль, Андрухович та Бойченко, а й Франко, Жадан, Гессе, Шекспір і не тільки. І скільки тут здалеку рідного про текст, переклади, книжки. І так про те все любо було читати, так тепло, а деколи з домішкою гіркоти.

Моє улюблене - про зв'язок музики з текстом. Теж ніколи особливо про це не думала, тільки знаю, що без першого друге мені важко йде - вони для мене завжди були природньо взаємопов'язані. А все тому, що текст - річ музична, вона пливе, має свою мелодію та композицію. Сакральний зв'язок.