Ірина Ігнатенко

Як добре, що ми, жінки, живемо у ХХІ столітті, - подумала я, читаючи цю книгу!
Але й у цей час є свої нюанси...

А що, як комора, окрема будівля для зберігалося зерна і всіляких кухонних речей, - це не тільки будівля

А розповсюджене українське прізвище Притула - не лише прізвище

І виявляється, що були "жіночі" і "чоловічі" дні тижня, коли українцям була заборона на інтим

А в сороміцьких піснях наші предки хвацько завуальовували пікантні подробиці свого життя
До слова, подібна тематика пісень могла використовуватися й при похованні небіжчика у вигляді голосінь

Окрім того, в книзі етнологиня, яка зробила колосальну роботу, опрацювавши понад 300 джерел, описує цікаві подробиці й повсякдення українців:

яке було ставлення до краси і якими способами доглядали за тілом

чому так важливо було якнайшвидше одружитися

що насправді відбувалося на вечорницях і які були "ритуали" зваблювання

як ставилося тогочасне суспільство до вдіця/вдови

"цікавенькі" весільні обряди, використання тогочасної контрацепції, пологи і всілякі релігійні та календарні заборони, пов'язані з ними, що повністю унеможливлювали існування прав жінки

Окрема дяка авторці за використання у своїй роботі картин та листівок ХІХ-поч.ХХ ст, на яких зображено національний колорит, та уривки з різноманітних пісень

Книга чітко структурована по розділах, в кінці кожного є певний підсумок
Особливо сподобалася чіткість викладу матеріалу, без певних "ліричних відступів"

На власному досвіді знаю, яка це нелегка праця - збирати фольклорний матеріал, і настільки це безцінний матеріал для наступних поколінь

Величезна дяка видавництву і авторці Ірині Ігнатенко 🫶
Такі книги мають бути!

Книга структурована та поділена на 14 розділів, із вступом та післямовою. Деякі історично зафіксовані факти викликали у мене неоднозначні емоції, бо вони зумовлені часовою прірвою між нашими епохами. Деякі звичаї та погляди наших предків мені, як сучасній людині, здаються дикими й неприйнятними, але це все ж важлива частина нашої історії. На щастя, більшість із цих «божевільних», на мою думку, речей залишилися в минулому.

У книзі розкривається безліч цікавих тем: стандарти краси, тілесність, методи зваблення, сороміцькі пісні, обмеження інтимних стосунків у шлюбі, контрацепція, вагітність і пологи, зради та відносини поза обітницями. Читача чекає цілий спектр емоцій під час читання, повірте.

Цю книгу я рекомендую. Вона читається легко, на одному диханні. Найближчим та єдиним мені відомим аналогом можна назвати документальний фільм «Весільний спадок».

Українська етнологиня Ірина Ігнатенко опрацювала багато джерел, рукописів і старих записів про життя українців 19 століття і зібрала максимум стислої інформації про стосунки між чоловіком і жінкою в давнину.

Читаючи цю книгу, можна дізнатись багато нового про життя наших предків:

🌻Весільний обряд "комора", привселюдна перевірка на цноту.

🌻Гра в "притулу".

🌻Сороміцькі пісні.

🌻Календарні і релігійні обмеження щодо сексу, чому у вівторок і четвер можна, а у середу і п'ятницю ні.

🌻До яких хитрощів вдавались, щоб виглядати привабливо. Краса по-українськи.

🌻Контрацепція і лікування інтимних хвороб, традиційні і магічні способи.

І ще багато цікавого.

Є речі які шокують, які смішать, і від яких, насправді, сумно.

Пізнавальна, цікава, інформаційна розповідь. Подібну інформацію точно не знайдеш в звичайних книгах.

Хороший, цікавий, пізнавальний нон-фікшн. Для читання поволі і в декілька заходів підходить чудово. Думка не губиться, не забувається, що було перед цим. Тож, якщо читаєте декілька книг водночас або як я маєте періодичний нечитун - взагалі хороший варіант.

Стилістика: трохи таки нагадує по викладці матеріалу класичну наукову роботу (нон-фік все ж), але читається і сприймається легко.

Так, а що ж по наповненню? Ця книга розкриває шлюбні та інтимні традиції українців. Я зроблю міні-спойлер: гра Притула - це не мила юнацька гра, а фактично імітація сексуальних стосунків. І таких відкриттів у книзі буде чимало, принаймні я багато про що не знала.

Мені ця книга, до речі, пояснила деяку і нашу сучасну поведінку, бо як сказав один мій родич "ДНК пальцем не виколупуєш". Власне це добре прослідковується в тексті.

Дівоча честь і розпусні вечорниці. Весілля й обряд «комори». Повсюдні заборони та сороміцькі пісні...
⠀
Ця книжка розкриває тему, якщо не табуйовану у суспільстві та наукових колах, то замовчувану.
Авторка Ірина Ігнатенко на основі фольклору та інформації, зібраної нею в етнографічних експедиціях створила дуже цікаву та повну картину того, як на середину ХІХ — початок XX століть жило сільське населення, з його стандартами, забобонами, побутовою магією та уявленнями про тілесність.
⠀
Чи знали ви, наприклад, що раніше використання парфумів викликало сміх та презирство серед селян? Або можливо щось чули про обряд «комора», спільні ночівлі на вечорницях, гру в «притулу» чи привселюдне підтвердження цнотливості нареченої? Так все це було звичайною справою ще якихось 200 років тому.
⠀
В дуже легкій формі подано інформацію про дошлюбні та післяшлюбні стосунки, вагітність та пологи, контрацепцію, «любовну» магію, догляд за тілом та тогочасні уявлення про красу, та навіть статеві та венеричні хвороби.
⠀
Структура книжки дещо нагадує наукову роботу, та має подекуди часті повторення та висновки, будьте готовими. Я вагалася чи читати, адже за спеціальністю мала курс етнології. Але дещо нове все ж почерпнула)
Текст приправлений уривками із народних пісень, свідченнями очевидців, як на мене, вони найкраще показують тогочасне суспільство. А ще там багато кумедних матюків та приказок)
⠀
Отож, якщо підсумувати думки після прочитання, то можна чітко стверджувати, що тодішнє суспільство було забобонне, патріархальне, залежне від суспільних норм та стереотипів. Становище жінки було хитким у всіх сенсах і можливих проявах. Однак секс існував, шлюб теж, ну і на додачу зради також.
⠀
Ірина Ігнатенко авторка та ведуча подкасту «Як ми кохалися», рекомендую, якщо немає змоги читати)
⠀