Це напівавтобіографічна історія, де головний герой (по суті сам Міллер) проводить літо в Кліші (передмістя Парижа), занурюючись у безтурботні дні, сповнені еротики, розмов, лінощів і внутрішнього блукання. Але попри те, що на поверхні — багато тілесного, глибше — це про пошук себе, смислу, творчості й свободи.
Мова Міллера — пульсуюча, жива, ніби розмова у винному чаді. Він пише про життя з сирою чесністю — не соромлячись своїх думок, бажань, слабкостей. Його тексти — це хроніки чоловічої вразливості, які загорнуті в маску цинізму та гедонізму.