Х.Д. Карлтон

Друга частина ще цікавіша, ніж перша)

🥀 дарк роман з елементами трилера та містики
🥀 багато тригерів(сцени насильства, переслідування, сексуального насильства, тортур, посттравматичного стресового розладу, викрадення та торгівлі людьми.)
🥀сталкер/одержимість
🥀 «доторкнись до неї і помри»
🥀подвійний pov
🥀таємниче вбивство
🥀темна романтика
🥀антигерой/ сіра мораль


це дуже провокаційна книга, точно не для всіх.
з темними темами, психологічною напругою та межами між любов'ю й одержимістю.
10/10⭐️

❗Ця книжка набагато травматична, ніж перша❗

Чи можна зламати людину і розбити її душу, знущаючись над тілом? Чи замислювалися ви колись, що рабство досі існує в сучасному світі? Люди, яких ви знаєте або зустріли лише раз, можуть бути як жертвами, так і катами.

✨Страждання людини не виправдовують болю, якого вона завдала іншим✨

У першій частині цієї книжки ми занурюємося в саме серце цієї системи. Карлтон не скупилася на деталі і це давало свою моторошну атмосферу. Едді не та героїня, коли ти знаєш, що з головною героїнею нічого не станеться та її завжди врятують. Ні. Вона пройшла Пекло і стала сильнішою, однак повернулася до свого Раю з пошрамованим тілом і душею💔

Багато хто подумає, що я збожеволіла разом з персонажами, але ця книжка сподобалася мені більше, ніж перша - саме друга її частина. Поясню. Після порятунку Едді їхні з Зі стосунки ніби вийшли на новий рівень - ніякого інтиму на початку, а лише щирі розмови і підтримка. Спершу він боявся зайвий раз торкнутися її, знаючи, що дотики завдають їй біль. Він возив її по лікарях і купував після цього морозиво. Ось це мені сподобалося. Але ж звісно потім Зі вирішив зцілити Едді методами "клин клином". І це все зіпсувало🙈

✨Не можна справді кохати того, кого ніколи не ненавидів✨
✨Бо якщо ти впадеш, я піду вслід за тобою✨
✨Лише тримаючи тебе в руках, вірю, що цей світ вартий порятунку✨

Що мене дратувало, так це постійні гойдалки в почуттях Едді. Освідчитися чоловіку в коханні, зробити над серцем такий самий шрам, як у нього, щоб потім її переклинуло і вона його відштовхнула, але зрештою бігла потім вибачатися🙃

Окремо хочу сказати про Сіббі. Шикарна і цікава героїня. Маленький янгол смерті для демонів. Ця дівчина перенесла глибокі травми і має психічний розлад, але насправді я бачу її ранимою і сильною водночас. Безстрашною і доброю, хоч вона і буває жорстокою до нелюдів. Авторка настільки описала її адептів (людей, яких Сіббі створила у своїй голові через самотність і травми), що я сама повірила в їхнє існування😄 Дууууже чекаю на її книжку🔥

Сюжет тримав мене в напрузі і не відпускав, наче кіт мишку😏

Дуже цікаві розділи від імені Зі. Робота його організації по боротьбі з раб*торгівлею жінками і дітьми — неймовірна. Його команда дійсно робить велику справу і від душі. Звісно, у цих розділах Зі постає героєм — усіх рятує, турбується про психічний стан жертв і поважає їх. Але коли бачить своє мишенятко, настає помутніння. Ну, закохався чоловік!😄 Його методи закохати в себе🥴 Він говорить, що Едді його володарка і може робити, що забажає, водночас застосовує силу. Принаймні, він був чесним з нею і жодного разу не намагався збрехати. Він добився свого — вона закохалася у справжнього Зейда.

✨Людям не треба прикрашати себе кр*вавим гримом і штучною кров'ю, аби бути страшними✨

✨Я отримаю її, бо вона перше за тривалий час, що змусило мене відчувати щось гарне✨

✨Вона єдина, ані до неї, ані після неї такої не було й не буде✨

Едді — ще та маніпуляторка. Ця героїня не викликала у мене симпатії як такої. Адже постійно намагалася заперечити свої справжні бажання і почуття, вважаючи, що якщо уникати їх, то це зробить її нормальною, як казали їй батьки, що відверто нарікали на її ненормальність. Цим пояснюється і її складності в комунікації. Чи можна казати, що тільки із Зейдом вона по-справжньому відчула себе повноцінною? Можливо... Мене потішило, коли Едді нарешті відкрилася почуттям і прийняла їх.

Зацікавила й детективна лінія про прабабусю Едді — Джіджі, яка також колись закохалася у свого сталкера, але поплатилася за це життям. Ці коротенькі уривки з її щоденника, які показують нам між розділами героїв, насправді багато пояснюють. Уже чекаю, коли буде видано доповнення про її історію❤️‍🔥

Я довгий час мала сумніви щодо цієї книжки, але не шкодую, що таки взялася за неї. Як для свого жанру це було 🔥🔥🔥

"Переслідування Аделін" залишила мене з певним розчаруванням. Ідея книги звучала цікаво, але реалізація виявилась далеко не такою захоплюючою, як я очікував. Сюжет здавався надто передбачуваним, без особливих поворотів чи цікавих моментів, які б тримали в напрузі. Все розвивалось дуже повільно, і багато сцен здалися надто затягнутими.

Персонажі, здавалося, не мали достатньо глибини або розвитку. Їхні мотивації часто залишались незрозумілими або непереконливими, що робило їх менш цікавими. Особливо головна героїня, Аделін, виглядала досить плоскою, і я не змогла по-справжньому переживати за її долю.

Загалом, книга не тримала в увазі, і я не відчував того емоційного підйому, який я очікував від такого жанру. Можливо, для когось вона і знайде відгук, але для мене це була надто прісна та передбачувана історія, яка не змогла справити враження.

Ну а сцени 18+ взагалі залишу без коментаря, це було жахливо

Неймовірно 💔

Хто любий даний жанр, запевняю, вам ця книга сподобається)

Так, це дарк роман.
Це не просто розповідь про переслідування, а про боротьбу, виживання й незламність.

Читаючи, відчуваєш не лише її страх, а й силу, яку вона знаходить у собі в найтемніші моменти.

Це книга, яка змушує задуматися про багато важливих речей: про людську гідність, силу волі і здатність йти вперед, навіть коли здається, що все втрачено.

Рекомендую тим, хто любить сильні, емоційно насичені історії з елементами трилера та психологічної драми.

Нарешті це був справжній dark romance, від якого інколи йшли мурашки по шкіри. Тому скажу одразу,
якщо вам не сподобалась перша частина
«Переслідування Аделіни», не читайте цю книгу! І я не шуткую, бо ця частина набагато жорстокіша, темніша та може викликати неприємні відчуття.
Я в захваті від книги. Вона повністю виправдала мої сподівання. Я розтягувала як могла її, бо не була готова розпрощатись з цією історією.
Книга наповнена жорстокими діяннями з жінками та дітьми, і те як це впливає на їх життя, якщо його можна так назвати. Ми бачимо повністю картину такою, яка вона є. Що не все так гарно та просто. Повністю переживаємо шлях відновлення, і усвідомлення того,
що як було, вже не буде.
Але, те що нас не вбиває, робить сильніше. І це так.
Події що відбуваються з Аделіною та іншими жахливі, несправедливі, але головне дати собі час та мету і звісно такого Зейда.
Сцени 18+ саме за згодою були просто неймовірні, та чудово прописані. Також всі сцени насильства повністю дозволять пережити потрібні емоції. І як не дивно книга цілком викликала в мене не огиду, а саме гордість за головних героїв. Вони повністю зі всією своєю чорнотою душі відкрились і це було прекрасно. Бо всі ми завжди бачимо лише найкраще в людях і самі ж даємо якісь надії і потім розчаровуємось. А тут краса в тому, що ГГ приймають одразу саме найгірше з них, і
це не може не надихати.
Тож якщо ви готові прийняти гіркоту цієї книги, ви закохаєтесь в неї так само як я.

Супер супер

Мені дуже сподобалось

Що ж... Заключна частина дилогії про бідолашну Аделю прочитана. І... Хочу заявити, що перша книга мені сподобалася більше.

Незважаючи на весь салат з трешу, чаду і содомії, щедро заправлений гидотою і кров'ю, який ми бачили в першій, - перша була в рази свіжішою і атмосфернішою.

Так, тут було дуже багато подій, які так чи інакше завершували сюжетні повороти і завороти, і всі вони однозначно викликали ті чи інші емоції, але того самого «тудум», як із першою книгою практично не траплялося.

Перша половина історії у мене пролетіла під пісеньку "The hide and seek song". Моторошно, кровожерливо, крипово і трешово.

Друга половина ну... Просто пролетіла. В іншому ж... Автор знатно так відірвалася на персонажах, виплескуючи свій садизм і явно кайфуючи від цього.

Особливо у першій половині книги.

Але в цілому все знову вийшло відверто і сміливо, на гострій межі мерзотності та захоплення, які змушували внутрішньо стиснутися.

Автор загравав із темрявою та задоволенням. Болем та любов'ю. Пристрастю та одержимістю. Залежністю та божевіллям. І за цим було цікаво спостерігати.

Чи захочу я поринути ще раз у цю безодню? Не знаю. Але чи під враженням я? Та ще раз так!

Це були два захоплюючі дні, за які я проковтнула дилогію. І за це пряме спасибі!