Незвична, темна й дуже захоплива історія. Однозначно варта прочитання.

Це саме той тип книг, який я люблю. Темна, жорстка, місцями навіть некомфортна, але саме цим вона мене й захопила. Не можу сказати, що це історія для всіх, але для мене вона виявилася саме такою, яку хотілося читати до останньої сторінки)

Не сподобалось геть. Головні герої хворі на голову люди, яким потрібно лікування. Перша половина книги ще нічого, а інша просто жах. Садизм, насильство, самовозвеличення, а кінцівка просто 🙈🙈

Після Ґудзиків ця книга повернула мені любов до дарк романів. Це не щось неймовірне, але доволі непогана книга, яка гарно написана. Деякі сцени, звичайно, хотілось би забути, саме тому оцінка не 10. Але книгу прочитала буквально за 2 підходи)

Це мій перший дарк роман, а потім пішло-поїхало. Начиталлась відгуків на цю серію книг, відгуки різні як і думки про неї. Скажу так: ця книга взяла в себе дуже багато граней нашого світу: насильство, рабство, ігри на виживання (це з другої частини), продаж дітей, вбивства, нездорові стосунки, які влаштовували двох і тд. Не дивіться на цю книгу під призмою 18+і сексу, вона набагато глибша, ніж здається. Що ще сказати, мені сподобалось 🤌🤣

Прочитала другу частину про Аделіну... і ділюся думками. Знаєте, якщо перша книга була «грою в хованки», то «Полювання» — це вже про реальне пекло, дисоціацію та виживання на межі розпаду особистості. Перше, що впадає у вічі — дисоціація. Коли Аделіна в полоні, її «немає вдома». Мозок просто вимикає чутливість, щоб тіло вижило. Це найпотужніший захист. У терапії ми часто бачимо таке у людей після травм: вони ніби «за склом», живі, але не відчувають себе. Зейд. Тут він остаточно закріплює образ «Рятівника-Агресора». Парадокс у тому, що для травмованої Аделіни він стає єдиним безпечним островом. Це найнебезпечніша пастка: коли твій особистий сталкер — єдиний, хто може захистити тебе від зовнішнього зла. Сексологічний розріз: чому після пережитого вона хоче «жорсткості» від Зейда? Це спроба рекламації. Вона хоче повернути собі контроль над болем. «Якщо я сама цього прошу і мені це подобається, значить, я більше не безпорадна жертва». У книзі це подано дуже еротизовано, але психологічно — це шлях по лезу. Важливо розуміти: Зейд не «вилікувався» любов’ю. Він як був соціопатом, так і залишився. Його одержимість просто змінила вектор на порятунок. У реальному житті такий «захисник» — це золота клітка, з якої неможливо піти, бо «він же мене врятував». Такі книги — це наш легальний спосіб зазирнути у власну «тінь» і промацати страхи. Це захопливо читати, але жахливо проживати. У здорових стосунках безпека будується на довірі, а не на спільному посттравматичному синдромі.

Напевно, всі вже прочитали «Переслідування Аделіни», а я якось довго відкладала. І, чесно кажучи, дарма, бо книга була проковтнута буквально за 5 днів. 😅 Але як тільки я закрила останню сторінку, мій внутрішній психолог-сексолог просто «вибив двері з ноги». Розберімося, що це було: кохання чи клінічний кейс? 👇 Чому це так затягує? З точки зору психології, книга б’є в саму «тіньову» сторону нашої сексуальності. Зейд — це не просто сталкер, це втілення архетипу «надхижака», який дає жінці відчуття абсолютної, навіть небезпечної важливості. «Він переверне світ, щоб знайти мене» — це база для закриття дефіциту уваги, але в дуже радикальній обгортці. Адреналіновий секс: коктейль, на який легко підсісти. У книзі страх і збудження йдуть рука об руку. Біологічно це працює просто: викид кортизолу (гормону стресу) мозок часто плутає з сильним сексуальним потягом. Саме тому сцени в книзі здаються такими «гарячими» — вони побудовані на фізіологічному шоці. Згода (Consent) — де вона? Тут ми входимо на територію CNC (Consensual Non-Consent). У фантазіях це може бути дуже збудливим, бо знімає з жінки «відповідальність» за її бажання. Але важливо розділяти: читати про це в ліжку з чаєм — безпечно, а шукати таку динаміку в реальності — прямий шлях до аб’юзивних стосунків. Зейд — краш чи тривожний дзвіночок? 🚩 Як спеціаліст, я бачу в ньому класичну «темну тріаду»: нарцисизм, психопатія, макіавеллізм. Він не рятує Аделіну, він привласнює її. Це еротично на папері, бо ми знаємо, що це вигадка. У житті такий тип чоловіка — це тотальний контроль і знищення вашої особистості. Мій вердикт: Книга — вогонь для дослідження своїх фантазій, але небезпечна як орієнтир для стосунків. Читати, кайфувати від напруги, але залишати Зейда в книжковій шафі.

Хороший даркроман, але для мене надто затягнутий. Багато безглуздих розмов. Йшла мені книга дуже важко, читала маленькими шматками, але історія цікава.