Нові відгуки

Вирішила не стояти осторонь популярних трендів і прочитати дарк-роман, який продається шаленими накладами. І мені не сподобалось. Не тому, що це дарк-роман, а тому, що він погано написаний. З плюсів: гарна обкладинка і наявність плейлиста. Мінусів буде багато 😅 Сюжет слабкий і жодна сюжетна лінія не розкрита нормально. Всі події слугують лише фоном для потрахушок. Книжку легко можна було б скоротити вдвічі, і вона нічого не втратила б. (640 сторінок на хвилиночку 🤪) Персонажі? Плоскі, як аркуш паперу. Аделіна — супер-відома письменниця, але її професія згадується лише епізодично. Кілька автограф-сесій — і на цьому все. Ніякої глибини чи реального відображення життя письменниці. Зейд — красивий, як бог, із величезним прутнем (як не дивно, це чи не єдине, що постійно підкреслюється). Він нібито супергерой, який бореться зі злочинністю одним мізинцем. Чесно, хто в це повірить? І його «любов»? Я назвала б це одержимістю, бажанням володіти і контролювати. Авторка всіляко виправдовує Зейда: він ж робить «благородну справу», бореться проти сексуального рабства й торгівлі людьми. Але він сам використовує насильство проти дівчини, в яку, за його словами, «закоханий». Це сюр 🤦🏻‍♀️ Секс без згоди — це зґвалтування. Крапка. Аделіна сама кілька разів називає це зґвалтуванням і розуміє, що це неправильно, але паралельно провокує Зейда. І це виглядає дивно й суперечливо. Я весь час чекала, що вона спробує його вколошкати. Це хоча б здається логічним в такій ситуації. Но ніт 🤷🏻‍♀️ Мабуть, персонажі вартують одне одного: два чоботи — пара, і то ліві. Складається враження, що за ними плаче психіатр — і обом було б корисно піти на терапію. Дорослі читачі можуть сприйняти це як «фан», але… Якщо ця книга може потрапити до рук підлітків чи молодих дівчат без досвіду у стосунках, чи не сприймуть вони ці токсичні моделі поведінки за норму? Детективна лінія з прабабцею мала потенціал і справді мене зацікавила, але… Розв’язка вийшла настільки нелогічною. Вбивцю знайшли, але це було зроблено тяп-ляп і готово. Висновок: хворі стосунки між хворими людьми, які навіть не намагаються це виправити 🚩

Ця книга справила на мене глибоке, навіть тривожне враження. «Де Моллі?» — це не просто трилер чи психологічна драма, це емоційне випробування для читача. Авторка майстерно створює атмосферу напруги, змушуючи постійно ставити запитання, підозрювати, сумніватися. Сюжет напружений, інтрига тримає до останньої сторінки. Герої змальовані реалістично — зі своїми травмами, темними сторонами і водночас великою потребою в любові та правді. Особливо вразила складність людської психіки, яку показує авторка через переживання героїв. Книга залишає після себе багато емоцій: тривогу, здивування, співпереживання — і ще довго не відпускає. Це історія, яку неможливо забути, навіть коли дочитано останній рядок.

Не розумію чому її так хейтять, там піднімаються досить важливі теми🤷🏼‍♀️ Були помилки в словах і пропущені букви🫠 не критично, але все ж…

Відгуків багато, повторюватися не хочеться. Книга — неперевершена. Відразу по завершенню першої книги я побігла за другу. Ці дві книги однаково сильні та захопливі, проте друга більше емоційно складна, і про це є попередження в самій книзі. Однак ця книга краще розкриває героїв, розвиває їхні стосунки одне між одним. Книга охоплює дуже важливі теми, вона проливає світло на те, що зазвичай навіть не усвідомлюється людьми, те, що залишається позаду. Книга привабила багатьох своєю великою кількістю пікантних сцен, але насправді ця книга це не просто 18+ (клеймо, яке на неї навішали), це насамперед гучна провокаційна соціальна проблема, яка потребує уваги, проте залишається в тіні. Ця книга в першу чергу підвищує усвідомлення людьми цієї проблеми, нагадує про те, що світ не рожевий, і що багато людей зчорнілі в душі. Отже чи рекомендую я цю книгу? Однозначно так. Я сама готова перечитувати її щоразу і думаю мені не набридне.

Книга 10/10, ба більше 10000000/10. Стиль написання, сюжет, герої — тримайте мене десятеро, як же це було захопливо! Після прочитання від мене ніби відірвали частинку душі, не могла розлучитися ні з героями, ні з їхньою історією. З самого початку, чесно, думала мені не сподобається, але лише через погані відгуки в мережі. Але ж недаремно ця книга форситься ледь не скрізь, вона гарна, ще й в перекладі, хто ж стане продавати та випускати роман в таких тиражах, якщо він не вартий уваги? Тому розуміючи, що спробувати треба самій, бо думок багато, але треба мати і свою голову. І я сіла до прочитання. Чи була я в шоці? Та це м'яко кажучи! Ця книга не підійде тим, хто не може сприймати важко психологічні сцени, а там їх було багато, недаремно це дарк роман. Взагалі, перш ніж їх читати, будь ласкааа, варто почитати що це за жанр взагалі. Що ж щодо сюжету, мені сподобалося, що не було сюжетних ям, всі події переплетені і гарно подані, тож ранг чи пізно питання, що виникають у читача, розсіюються. Це лиш одна книга, але кількість подій в ній — неперевершена. Рекомендую до прочитання усім, хто полюбляє екшн, напругу та психологічної взбучки.

Перечитала її вдруге і знову плакала, вона не для всіх, для мене ж 10/10💔

Коротенький переказ історії Моллі, чудове доповнення до основних книг, але дуже мало😢 Я б залюбки прочитала повноцінну книгу про Моллі та Кейджа❤️🫶🏼

Ця історія справді поглинула мене… Попри численні негативні відгуки, «Полювання на Аделіну» мені дуже сподобалась. Так, це не проста книга. Вона болісна, жорстка, страшна — і водночас неймовірно захоплива. Те, що відбувається з героїнею, важко читати, але від сторінок просто неможливо відірватися. Я ніби постійно балансувала між жахом і цікавістю: що буде далі? як вона впорається? чи зможе вижити?🤯 Аделіна — молода дівчина, яка стає жертвою викрадення. Але ця історія — не просто про ув’язнення, вона значно глибша. Вона про психологічну напругу, про боротьбу за себе, про виживання там, де здається — немає шансів. І в центрі всього — Зейд. Зейд. Він одночасно жорстокий і загадковий. Він жахає, але й викликає цікавість. Його мотиви не лежать на поверхні, і саме це змушує читача постійно ставити питання: хто він насправді? Чому він такий? Чи є в ньому щось людське, чи лише темрява? Його присутність створює атмосферу постійної небезпеки, напруги й емоційної нестабільності. Їхня взаємодія з Аделіною — складна, суперечлива, психологічно насичена. Це не просто «сталкер і жертва» — це дві сильні особистості, які стикаються у найтемнішій точці людської природи. І за цим неймовірно цікаво спостерігати. Без застережень, можливо, перші сторінки шокували б надто сильно. Але коли розумієш, що тебе чекає важкий сюжет, ти по-іншому налаштовуєшся на читання. І тоді ця книга відкривається зовсім по-іншому: як глибоке психологічне занурення в пекло, з якого хтось усе ж шукає вихід. Це не історія для всіх. Вона темна, важка, часом провокативна. Але вона точно знайде своїх читачів. І я — одна з них.