Ґжеґож Касдепке

Коли читала цю книжку, то прямо заздрила малюкам із садочка, які були в книжці головними героями.
Справа в тому, що вихователька садочка, куди ходили малюки, постійно розмовляла з ними про почуття та емоції. Про яку саме емоцію буде йти мова, як правило, визначала ситуація, яку створювали самі ж малюки. То вони не поділили якусь іграшку, то зробили шкоду та не можуть зізнатись в цьому, то вигадали собі проблему і образились через неї на весь світ.
З допомогою виховательки, дітлахи все детально обговорювали, розбирали життєві ситуації та вчились не соромитись своїх почуттів, правильно їх сприймати і показувати.
Звісно, все це супроводжувалось веселими історіями з життя садочку та пригодами, які влаштовували самі діти та персонал дитсадка.

Я взагалі-то не люблю різних правил, обмежень і заборон, а тому і не купую книжок із різними "не можна ..." Зазвичай, будь-яка людина, а особливо маленька і допитлива, почувши, що не можна чогось робити, обов'язково займеться саме цим. Ну от, наприклад, не можна запихати пальці в розетку! Одразу починаємо досліджувати... А чому не можна? А не можна коли мама поруч чи тато? А як ніхто не бачить? А якщо засунути пальці молодшої сестри? А що взагалі відбудеться? Ну тобто зрозуміло, одне маленьке "не" одразу породжує так багато простору для уяви і експериментів.

Не хотіла я читати своїм дітям цієї книги, признаюсь чесно! Проте Ґжеґож Касдепке - один із найулюбленіших дитячих письменників у нас, а видавничий дім "Школа" - улюблене видавництво. Отож, книга у нас.

Маленький хлопчик Домінік (очевидно дошколярик) сидить вдома із бабусею Марисею. Одного дня у нього з'являється улюбленець песик Джуніор. Саме з цього моменту починаються усі пригоди друзів, а бабусі додається клопотів... Наш герой, як старший, показує цуценяті дім і розказує про всі небезпеки, які на нього чекають. Та відбувається це у дуже незвичайний спосіб, адже Домінік на власному прикладі показує все, чого НЕ МОЖНА.

Читали ми цю книгу із 6 і 8-річними дітками. Ото насміялися! Кожен розділ - то окрема тема, а в кінці маленькі завдання-повторення. І не тільки для дітей, а й для батьків! Ми згадали про всі травми, шрами і пошкодження, які отримали, та обговорили, як правильно робити, щоб їхня кількість не збільшувалася. Несподівано для мене, песик Джуніор став улюбленим персонажем для малих. Він то запитально, то схвально, то співчутливо вставляв своє ГАВ, а діти йому підгавкували! А потім, ще кілька днів потому, на всі мої зауваження, настанови та повчання схвально гавкали у відповідь. Для мене це був привід задуматися...

Чудова книжечка!!! А в Касдепке інших просто не буває! Зручний формат, гарний матовий папір і закладинка-ляссе. Все для приємного читання!

Як багато у Вашому оточенні дорослих, які вміють керувати своїми почуттями? Серед моїх - не так уже й багато... Та і сама я не завжди стримуюсь!

А як багато у Вашому оточенні дітей, що вміють управляти своїми емоціями? Якщо Ви хочете допомогти дитині розібратися, зрозуміти і навчити контролювати свої почуття та емоції - тоді ця книга Гжегожа Касдепке Вам в поміч. Вона складається із чотирьох розділів, які спочатку були окремими книгами автора, але зараз вийшли разом під спільною назвою "Велика книга почуттів":

- Тільки без поцілунків! Або як дати собі раду з деякими почуттями.
- Любить, не любить... або далі про почуття.
- Жах! Або звідки беруться діти (Це, мабуть, найсмішніша, найцікавіша та найобговорюваніша частина, адже питань було багато, як у книжкових, так і в реальних дітей).
- Команда пані Мілки, або про повагу, сміливість та інші цінності.

Події відбуваються у дитячому садочку, де головними героями виступають 5-річні малюки Бодя, Ґжесь, Рафалек, Зося, Розалька та їхня вихователька пані Мілка. Тут немає занудних повчань! Кожне почуття прожите дітками, а потім пояснене вихователькою.

От, наприклад, злість. Діти наговорили одне одному образливих слів і почали злитися. Пані Мілка, задаючи питання, розрулила ситуацію і врешті все завершилося добре. ПОРАДИ ДІТЯМ: Коли люди зляться - вони часто говорять таке, про що потім шкодують. Тож немає сенсу ображатися, якщо почуєш щось неприємне, однак можеш розраховувати на вибачення.
ПОРАДИ БАТЬКАМ: Поговоріть з дитиною про злість. Розкажіть, коли й що вас розізлило. Попросіть, щоб кожна дитина розповіла, на що вона востаннє злилася.

Кожне почуття - окремий розділ. Мені дуже сподобалася саме така подача матеріалу. Спочатку ми читали пригоду, яка відбувалася у садочку, а вже потім обговорювали її у нашому житті. Навіть мій 6-річний "мовчун" розказував, що викликає у нього огиду, коли він востаннє злився і чому радів.

Видавництво рекомендує книгу на дошкільний та молодший шкільний вік. І я з ними погоджуся, на вік 4-8 років - ідеально! На сам кінець - про ілюстрації. Великі кольорові розвороти від Марціна Пивоварського, частіше малюнок на сторінку, чергуються зі сторінками тексту. Не бійтеся своїх почуттів, навчіться їх правильно розуміти і керувати ними!