📖Книга "Як знімати неймовірні портрети" – колосальне осердя натхнення для фотографів! І загалом для всіх, кого цікавить вибудовування композиції, тонкощі віддзеркалення характеру особистості крізь скельце об'єктиву, вміння бачити більше, глибше. Бо ж портрети творять ледь не всі: світлярі [так колись чарівливо називали фотографів], письменники, врешті-решт — кожен із нас. У альбомі серця, поблизу аорти й сонячного сплетіння, портрети найдорожчих людей! Тих, котрі оселились у душі або ж закарбувалися у ній проходячи повз. Як вуличний факір, дівчина із розсипом веснянок, хлопець із поглядом кольору бурштину.
🖇Тут цікаво описано як технічні налаштування типу витримки, діафрагми, ISO. Так й інше, не менш вагоме: вміння творити чесний, об'єктивний портрет. За допомогою контрового світла призахідного сонця відтінку спілих абрикосів, фронтального – із бліками по центру райдужної оболонки очей, або ж бічного – коли одна частина обличчя провисає у тінь, а інша розкішно підсвічена. Портрети, створені за допомогою природнього світла, останнє можемо лише ловити й відпускати як метеликів у сачок, або ж штучного. Щодо останнього, то воно не тільки про софтбокси в студії, а й про вечірні відсвіти ліхтарів, бліки фар дального світла, мерехтливі переливи м'якого шлейфу тепла з-за вікон кав'ярень. Бо ж світло як матерію теж важливо вміти бачити, розрізняти, сплітатись з ним у танці з камерою в руках, підкорювати його мов тореадор, піддаватися його величі й зрештою усвідомлювати одне🔦Воно стає інструментом лише у вмілих руках, у обіймах професіонала.
📍Відкриттям для мене, як фотографки, стало те, що кожен портретист – трохи маніпулятор. Приміром, жінка з камерою в руках роздягається, аби побачити справжню емоцію моделей, в іншому випадку фотографка поміщає модель у повністю темний простір і раптово підсвічує дівчину по той бік об'єктиву спалахом. Людина така як вона є: у природньому стані, сам-на-сам зі своїми відчуттями.
📍Окремо викоремлю гру на контрасті: продемонстрований у книзі портрет Маргарет Бурк-Вайт. Місце зйомки: Луісвілл, штат Кентуккі. Тут фотографка зобразила афроамериканців, котрі вишукалися у черзі за їжею. А позаду них плакат із фотографією білої сім'ї, котра їде у дорогій автівці, внизу напис – "Найвищий у світі рівень життя". То ж тут перед нами не просто світлина, а ціла історія, котру розповіли без слів. І саме така знимка зупиняє нас серед виставкової зали інших, ідеально відретушованих портретів. Чому? Бо зображене працює із нашими емоціями, емпатією. Із нашим серцем!
📖То ж всім, кому хочеться вміти дивитися і бачити, слухати і чути, відчувати і проживати, ловити й відпускати мить – раджу прочитати!