Галина Тарасенко

Я купила цю книгу, бо побачила акаунт Галі в тікток. Ну, як Галі. Мене зацікавив виключно її пес — бо в мене такий самий.
Я не знала про цю книгу нічого (як часто я це кажу про круті книги?), але я ні секунди не шкодую, що прочитала цю книгу. Я думала, нас з авторкою обʼєднує лише життя в Києві та володіння шаленими басенджі, але я нелегально часто впізнала себе протягом її розповіді.

Коли я принесла цю книгу додому, я сказала: я нічого про неї не знаю, але у авторки басенджі і невдалий перший шлюб. У відповідь почула: а коли тебе встигли опублікувати?

Неадекватне кохання номер один; важке, але єдине можливе рішення про розлучення з коханням номер два; шлях до прийняття себе та того життя, яке вона заслуговує - це все, що відгукнулось в мені. Я відривалась від читання на те, щоб сказати подрузі та хлопцеві: О, тут дослівно написано, як я розлучалась.

"Колишнім не читати" - це книга, яку я оцінила на 5 з 5, але радити її не буду — це особисте. Це моє.

«А чому би й ні?», - процитувала я Валерію Пампуху і взялася читати книгу її колеги Галини Тарасенко. Перші кілька десятків сторінок я була в шаленому спантеличені, бо книга ж про любовні страждання-блукання і… - в коротких списках «Книги року ВВС». Та згодом, треба визнати, текст захопив, і я дуже швидко прочитала всю історію.
Загальне моє враження таке, що якби я прочитала цю книгу 10 років тому, я була би в цілковитому захваті. Я була би в захваті, бо фінал книги такий, про який мріє 25-річна дівчина. У ній йдеться про все те, що переживало наше покоління у період початку двотисячних і до ковіду. Книга переповнена згадками пісень і фільмів, які допомагають зануритися в атмосферу і слухати на повторі старі альбоми «Бумбокс» три дні після прочитання.
Можливо, подих мені не перехопило від фіналу, бо я знаю, що слідує за тим «ковідним періодом» в Україні, а можливо, тому що етап, коли я страждала від любовних перипетій, на щастя, закінчився 10 років тому (і це дуже не прихований комплімент моєму чоловіку).
За що книгу однозначно хвалю, то це за динаміку оповіді — навіть там, де я закочувала очі, ну бо «хто ТАК робить!», читалися просто. Я відчувала симпатію до головних героїв — вони не ідеальні і частенько роблять вчинки, до яких, з точки зору загальноприйнятої моралі, є питаннячка, та чомусь дуже хотілося, щоб вони нарешті зрозуміли про себе й один про одного трішки більше, подорослішали. Ця недосконалість героїв додає реалізму книзі, справжності та напруги.
Зрештою, це досить приємна книга, щоб почитати, відпочити, поностальгувати і подякувати колишнім, що залишились колишніми.
#марафонкнигомам

Дуже легка та цікава книга, яка дозволяє поринути у теплі спогади та трошки піддатися ностальгії. Щира рекомендація)

Книга легко читається. Спершу події розгортаються трохи повільно, знайомлять нас з життям Галі та основними персонажами, але потім зачитуєшся і не можеш відірватись від книги :) книга це життєві історії, часом смішні, часом змушують задуматись, але після прочитання залишаються лише приємні емоції!

Книга написана легко та затягує з перших сторінок. Читаючи, відчуваєш себе незалежним свідком/подругою та просто спостерігачем життя Галини. Зі сторінки 350-ї починається ломка і так вже хотілось дізнатись: "Кого вибере Галя? Невже він здався? Невже це все?"

Можна читати аби поностальгувати за 10-ми, відволіктись, отримати задоволення від мови.

Цікава книжка, затягує в себе і витягує з реальності.

Дуже раджу до прочитання, навіть тим, хто не любить ромкоми (не мій жанр, але ця книга 🔥). До останнього не могла зрозуміти, хто буде любовним інтересом головної героїні.
І великим плюсом є українські реалії десятих. Вайб «С#ксу і міста» та «Щоденника Бріджит Джонс», тільки небанально і з нашим контекстом)