Нові відгуки

Буде дуже хвалебний відгук, бо мені дуже сподобалось. Чесно, досить неочікувано, бо про книжку багато читала класних відгуків, але чогось була впевнена, що не "піде" мені. Як би це так розповісти, щоб без спойлерів?)) Скажу, що в моменті певному, я розуміла, що один з колишніх для Галі ніколи не стане колишнім - авторка так добре написала, що віриш героям, відчуваєш все так, ніби прожила сама. Галя - цікава персонажка. Вона дуже реальна: така, як є. Вона справжня, її дії почуття - все це без прикрас. Було також відчуття, що читаєш чужий щоденник. Сподобалось, що тут є оте перше кохання, Блондинчик, Красунчик та Незнайомець. Ви, читаючи, зрозумієте, чому їм не треба було імен. В пошуках справжніх почуттів та щастя загалом, Галя знайшла себе. Так трапилось, що вона знайшла себе поруч з одним з вищеназваних чоловіків. Але могла і не знайти. І це нормально. Ця книжка про те, що треба завжди обирати себе. Але ще й про цінності, які у кожного свої, і про родину, друзів - все наче побіжно, але, як прапорці-натяки, вони вказують на важливе. У мене залишилось може збережених фільмів і трохи пісень. Книга нагадує певний період нашого життя, може тому ця історія так "зайшла". П.с. тут теж є згадка про Еллу Фіцджеральд, до речі. Я колись навіть рахувала книги, в яких зустрічала це ім'я) Чомусь авторам дуже імпонує, мабуть, ця талановита жінка) Щиро раджу.

Я купила цю книгу, бо побачила акаунт Галі в тікток. Ну, як Галі. Мене зацікавив виключно її пес — бо в мене такий самий. Я не знала про цю книгу нічого (як часто я це кажу про круті книги?), але я ні секунди не шкодую, що прочитала цю книгу. Я думала, нас з авторкою обʼєднує лише життя в Києві та володіння шаленими басенджі, але я нелегально часто впізнала себе протягом її розповіді. Коли я принесла цю книгу додому, я сказала: я нічого про неї не знаю, але у авторки басенджі і невдалий перший шлюб. У відповідь почула: а коли тебе встигли опублікувати? Неадекватне кохання номер один; важке, але єдине можливе рішення про розлучення з коханням номер два; шлях до прийняття себе та того життя, яке вона заслуговує - це все, що відгукнулось в мені. Я відривалась від читання на те, щоб сказати подрузі та хлопцеві: О, тут дослівно написано, як я розлучалась. "Колишнім не читати" - це книга, яку я оцінила на 5 з 5, але радити її не буду — це особисте. Це моє.

«А чому би й ні?», - процитувала я Валерію Пампуху і взялася читати книгу її колеги Галини Тарасенко. Перші кілька десятків сторінок я була в шаленому спантеличені, бо книга ж про любовні страждання-блукання і… - в коротких списках «Книги року ВВС». Та згодом, треба визнати, текст захопив, і я дуже швидко прочитала всю історію. Загальне моє враження таке, що якби я прочитала цю книгу 10 років тому, я була би в цілковитому захваті. Я була би в захваті, бо фінал книги такий, про який мріє 25-річна дівчина. У ній йдеться про все те, що переживало наше покоління у період початку двотисячних і до ковіду. Книга переповнена згадками пісень і фільмів, які допомагають зануритися в атмосферу і слухати на повторі старі альбоми «Бумбокс» три дні після прочитання. Можливо, подих мені не перехопило від фіналу, бо я знаю, що слідує за тим «ковідним періодом» в Україні, а можливо, тому що етап, коли я страждала від любовних перипетій, на щастя, закінчився 10 років тому (і це дуже не прихований комплімент моєму чоловіку). За що книгу однозначно хвалю, то це за динаміку оповіді — навіть там, де я закочувала очі, ну бо «хто ТАК робить!», читалися просто. Я відчувала симпатію до головних героїв — вони не ідеальні і частенько роблять вчинки, до яких, з точки зору загальноприйнятої моралі, є питаннячка, та чомусь дуже хотілося, щоб вони нарешті зрозуміли про себе й один про одного трішки більше, подорослішали. Ця недосконалість героїв додає реалізму книзі, справжності та напруги. Зрештою, це досить приємна книга, щоб почитати, відпочити, поностальгувати і подякувати колишнім, що залишились колишніми. #марафонкнигомам

Дуже легка та цікава книга, яка дозволяє поринути у теплі спогади та трошки піддатися ностальгії. Щира рекомендація)

Книга легко читається. Спершу події розгортаються трохи повільно, знайомлять нас з життям Галі та основними персонажами, але потім зачитуєшся і не можеш відірватись від книги :) книга це життєві історії, часом смішні, часом змушують задуматись, але після прочитання залишаються лише приємні емоції!

Книга написана легко та затягує з перших сторінок. Читаючи, відчуваєш себе незалежним свідком/подругою та просто спостерігачем життя Галини. Зі сторінки 350-ї починається ломка і так вже хотілось дізнатись: "Кого вибере Галя? Невже він здався? Невже це все?" Можна читати аби поностальгувати за 10-ми, відволіктись, отримати задоволення від мови.

Цікава книжка, затягує в себе і витягує з реальності.

Дуже раджу до прочитання, навіть тим, хто не любить ромкоми (не мій жанр, але ця книга 🔥). До останнього не могла зрозуміти, хто буде любовним інтересом головної героїні. І великим плюсом є українські реалії десятих. Вайб «С#ксу і міста» та «Щоденника Бріджит Джонс», тільки небанально і з нашим контекстом)