Сортування:
1
Котолог
+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
Фрея Семпсон — авторка бестселерів USA Today «Остання бібліотека» і The Lost Ticket/The Girl on the 88 Bus. Вивчала історію в університеті Кембриджу і працювала на телебаченні виконавчим продюсером. Знімала документальні фільми про все — від британської королівської сім'ї до «пекельних сусідів». Живе в Лондоні з чоловіком, дітьми та котами. Nosy Neighbours — її третій роман.
Книги про книги — особливий вид задоволення і водночас незадоволення. Про задоволення більшість зрозуміє) А чому є ще й НЕ? Бо як же мене бісить, що не усі знакові книги, що згадуються в цих історіях, перекладені українською. І тут я теж одну таку знайшла. Але, на щастя, лише одну) Про що? Сподіваюся, ви не шукатимете в цій книжці тези великих філософів? Не треба! Бо це легка, приємна історія, з краплинами гумору, морем співчуття, любові та дружби. І налаштування має бути саме таким. Джун, десь 28-річна молода жінка, працює помічником бібліотекаря в сільській бібліотеці і нічого не хоче змінювати. Бо тут вона, наче в безпечній мильній бульбашці, куди сама себе заховала після смерті матері. Джун сама не помічала, скільки цікавих людей приходять до бібліотеки щодня, як вони потребують саме такої допомоги — безпечного місця, де можна знайти чудові книги, користуватися комп'ютером та, навіть, сходити до теплої вбиральні. Бо не усі живуть у комфортних умовах. Але в часи тотальної економії рада вирішила закрити кілька бібліотек, але мешканці містечка мали на це свою думку. "Якраз це мене найбільше дратує в цій клятій справі з радою. Що всі ці консультанти з управління зі своїми підрахунками та таблицями ніколи не втямлять, що бібліотека - це набагато більше, ніж самі лише книжки. Бібліотеки — це рятувальні сіті, що ловлять тих із нас, котрі можуть пропасти непоміченими". То ж боротьба почалася. Вони боролися так, наче ця бібліотека була останньою! І навіть Джун, чия здібність до публічних виступів була захована десь дуже глибоко, поступово змогла віднайти себе і підтримала акцію. І ні, тут не буде happy endy з розкаянням злочинців та негідників, але це навіть і на краще. Люди повинні зрозуміти, що багато що знаходиться саме в їхніх руках. І якщо влада неспроможна забезпечити усі їхні потреби, треба це робити самим. Книга мені сподобалася, бо я люблю такі життєстверджувальні історії, які об'єднують. Тому - щиро рекомендую для підняття настрою.
Анонім
дуууже затишна книга, рекомендую)
Анонім
затишний і світлий роман про бібліотеку і книжки 📚 «Остання бібліотека» розповідає про Джун — сором’язливу помічницю бібліотекаря, яка роками живе в тіні: після смерті мами майже не спілкується з людьми, ховається за полицями з книжками і не вірить, що здатна змінити щось у власному житті. але коли влада вирішує закрити бібліотеку, єдине місце, що для неї щось значить, Джун змушена нарешті визначитися — мовчати чи боротися. ця історія не про героїчні вчинки, а про силу маленьких кроків. авторка тонко показує, як підтримка громади — особливо ексцентричних, але щирих відвідувачів бібліотеки — дійсно допомагає Джун подолати страх і нарешті стати активною учасницею свого життя 💪 на перший погляд, сюжет здається передбачуваним: самотня героїня, загроза втрати важливого місця, повільне відкриття себе. але в цьому й сила книги. багато читачів, особливо інтровертів і бібліотекарів, можуть упізнати себе в Джун, у її невпевненості й любові до книжок. теми, які зачіпає роман, прості, але актуальні: важливість місць, де людям є куди прийти; роль культури і книжок у житті громади; другий шанс на нове життя. тут немає драми, але багато щирості, трохи британського гумору й теплі моменти, які хочеться підкреслити маркером ✨ я знайома з роботою бібліотеки не з чуток, і тому особливо ціную ту увагу, яку авторка приділяє проблемам таких місць. у книзі йдеться про звичайну ситуацію, коли бібліотека, як культурний центр громади, опиняється під загрозою закриття через відсутність фінансування і відсутність реальної підтримки. однак, коли я читала цей роман, згадався зовсім інший контекст — контекст нашої країни, де через війну, окупацію ворогом українських міст і сіл, знищення і пошкодження бібліотек, багато з них фактично закриваються. для нас, українців, це вже не просто сюжет, а реальна трагедія. і хоча проблеми бібліотеки в «Останній бібліотеці» здаються на фоні наших таких звичайними, мирними, це не применшує важливості тем, які порушуються: важливість доступу до інформації, збереження культури, підтримка спільноти. ще одне, що варте уваги в книзі — це взаємодія Джун з іншими персонажами, які мають свої життєві проблеми. кожен з них приносить у її життя новий погляд, дає свої уроки. і це, мабуть, головне повідомлення роману: навіть якщо ви відчуваєте себе самотньо і безпорадно, завжди є можливість знайти підтримку, навіть у тих, з ким здається немає нічого спільного. Джун змінюється не в один момент, не після великої драми, а після цілої низки маленьких кроків і зустрічей. серед плюсів роману варто зазначити атмосферу затишку. навіть у найважчі моменти бібліотека тут виглядає не лише як простір для збереження книг, а й як притулок для душі. це простір, де можна знайти себе, де слова мають силу, і навіть найбільший біль можна пережити, якщо розділити його з іншими. і хоч книга не сповнена динаміки, вона гарно передає відчуття часу і місця, не нагнітаючи емоцій, а просто дозволяючи героям поступово розкритися. дещо нагадало романи Дженні Колган та "Славетне життя Ей-Джея Фікрі" - такі ж затишні і "книжкові" книги ☕📖 і ще бонус: у сюжеті згадується безліч відомих книжок, які стали важливими як для Джун, так і для читачів бібліотеки. це маленька радість для кожного книголюба - знаходити знайомі назви і ловити себе на думці: «о, я теж це читала!» 💛 мінус, який зіпсував враження — згадка російської літератури. шкода, що зарубіжні автори ніяк не можуть без неї обійтися.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях