Актор, яким я захоплююся від давніх давен☺️ Всі його ролі, на мою думку, були зіграні ідеально! Навіть більше: він їх не грав, а проживав, ніби показував частину своєї особистості ( у випадку з Ганібалом Лектером це було захопливо, але трохи лячненько!). Сер Ентоні Гопкінс! Саме так я його завжди сприймала. Для мене він був типовим англійцем аристократичного походження. Чому був, якщо він досі живий (довгих років життя і міцного здоров’я йому!)?... Бо коли НАШ ФОРМАТ анонсував мемуари цієї видатної для мене постаті, я одразу їх замовила. І дуже здивувалася, що сер Ентоні з походження зовсім не сер, і не англієць 👀 "МИ ВПОРАЛИСЯ, МАЛИЙ" не є похвальною одою на честь успішного актора, багатої людини, а спокійна історія людини про своє життя з ракурсу свого досвіду і прожитих років. Ця розповідь показала мені знаного успішного актора з іншого боку: як звичайну людину, що має родинну історію, робив помилки, мав залежності і слабкості. Це історія від невпевненого в собі хлопчака, гаслом якого було: ✍🏼мій надійний друг, моя тупа зухвалість: нічого не проси, нічого не чекай, нічого не кажи, просто дивися на них зверхньо... до: ✍🏼у минулому я був зарозумілим. Тепер я дійшов до того, що мене відштовхують будь-які прояви зверхності, і мені дивно, як я взагалі міг так довго жити у такому стані.. Стосунки з батьками, дислексія, помилкові і успішні рішення, біль і провина через втрату будь-яких зв’язків з єдиною дитиною, залежність від алкоголю і що підштовхнуло раз і назавжди від неї позбутися, люди, що допомогли в важкі моменти, вчителі, порад яких він притримується й досі, ненависть до самого себе і нарешті прийняття самого себе. Читалося на одному подиху! Сер Ентоні Гопкінс все ж таки заслуговує поваги! ✍🏼Я кажу тим, кому важко: знайдіть своє фото в дитинстві. Поверніться до тієї дитини, коли сумніваєтеся. Ніколи не забувайте те дитя на світлині, ту маленьку істоту, яка нічого не знала, у яку, може, ніхто й не вірив. Пам’ятати, хто ти і звідки, - важливо. Не відпускайте це. В якийсь момент я задумалась: а чи Я впоралася? Було все: поразки, успіхи, помилки, вдалі рішення, люди, яких зараз би і близько не підпустила, люди, яким вдячна, що з’являлися в моєму житті саме коли потребувала їхнього досвіду, розуму, люди, які потребували моєї допомоги. Це все, і погане, і добре, формувало мою особистість, складало мій життєвий досвід. З погляду дорослої людини вважаю, що я впоралась! Тож мемуари Ентоні Гопкінса "Ми впоралися, малий" гаряче рекомендую! Читайте і рефлексуйте☺️