Детектив сподобався тим, що оповідка йде від головної героїні та оповідь про Атікуса Пунда, по факту Ви читаєте 2 детективи в одній книзі, а ще події відбуваються в Англії, що може бути краще. Детектив екранізовано, і досить непогано, чекаю на видання другої частини.

Я прочитала вже не так і мало детективів, тому важко знайти такий, щоб захопив на сто відсотків і мав якусь родзинку, яка б його відрізняла від інших. І ось «Сорочиному вбивству» це вдалось! Я в захваті від книги. ⠀ Маємо не просто детективну історію, а цілих два детективи, які повʼязані між собою, хоч події одного з них відбуваються в 1941 році, а інший — у сучасності, 2015. А ще різниця між ними — один вигаданий, його написав автор детективів, а інший — справжній, який повʼязаний із цим самим автором у реальному його житті. ⠀ Оце так закручено! Якщо коротко про сюжет, то Алан Конвей передав своєму видавництву черговий детектив про Атіколаса Пунда. І все б нічого, але останнього розділу немає. Його редакторка Сьюзен намагається відшукати загублені сторінки, а тим часом сама занурюється в детективну історію, тільки от не на сторінках книжки, а в своєму житті. ⠀ Детективна історія, написана Аланом, дуже перегукується з тим, що відбувається в його реальності. Він навмисно у своєму романі заховав відсилки на своїх знайомих та їхні справи, інколи не дуже законні. Тож спершу читаємо ось цей детектив, написаний Аланом. І він дуже крутий! Написаний у стилі Агати Крісті, такий собі класичний британський детектив, повільний, але з постійно наростаючою напругою. Я не могла відірватися! А кінець його обривається на найцікавішому, коли мають нарешті сказати, хто ж злочинець! Але пригадуєте? Останніх сторінок немає і тут ми вже повертаємось в реальність і занурюємось в новий детектив. ⠀ Як на мене, то ідея вийшла дуже класна! Водночас у цій книзі є і такі теми, як викрадення чужих ідей, що мені перегукувалось із «Задумом», і відсилки до книжок і персонажів Агати Крісті, наприклад, Атіколас Пунд мені дуже нагадував Пуаро. Взагалі Конвей, один із героїв книги, автор детективів, навколо якого і крутиться тут все, дуже любив анаграми, шифри, кросворди і тому цього тут теж вдосталь. ⠀ Тож маємо все, що я люблю: 🔸не один детектив, а цілих два! І я не вгадала винуватців у жодному з них 🫣 🔸історію в історії; 🔸багато закулісся видавничої роботи. ⠀ Водночас книга дуже легко написана. Я вражена, як автору вдалося один детектив написати в стилі романів Агати Крісті, а інший — вже більш сучасною мовою, динамічніший. Чудовий перехід між стилями. Було цікаво читати, майстерно закручені сюжети, у книзі розкидано безліч зачіпок, але відгадати щось важко — принаймні мені, бо я думала на зовсім інших героїв. ⠀ Отримала подвійну насолоду, бо відчуття, що прочитала одразу два детективи.

Якщо ви любите якісні детективи, то це книга для вас. Ба більше, в одній книзі - цілих дві детективних історії. Історія йдеться про редакторку видавничого агенства Сьюзен, яка взялася прочитати нову книгу їхнього найпопулярнішого автора. Але останнього розділу не вистачає, і Сьюзен починає шукати сторінки водночас влипаючи в історію їхнього головного автора. Відірватися складно, читаєтся на одному диханні. Сподобалась як частина із детективом Пундом, так і з Сюзен.

Літературна редакторка Сьюзен Райленд за вихідні має вичитати друкопис автора детективу (а разом з тим його прочитаємо і ми теж ) але дійшовши до останнього розділу, де мають викрити вбивцю, розуміє, що ці сторінки відсутні. Наступного ж дня, коли Сьюзен приїздить в редакцію щоб пошукати загублений розділ, дізнається що письменник вчинив самогубство (або й ні). Книга читається досить легко, але мені не вистачало динаміки і напруженості в сюжеті: все повільно, неспішно і трохи затягнуто. Ну і рукопис детективу мені сподобався більше, ніж зовнішній детектив) #марафонкнигомам

Пані мала відпочити, тому читала детектив. Але це не простий детектив, а детектив у детективі. І прочитався напрочуд легко, не дивлячись на обсяг сторінок. І сприяли цьому, звичайно, незвичний сюжет та зручний шрифт (без зайвих рисочок), за що окремо дякую видавництву. Про що? Редакторка маленького видавництва вирішила прочитати черговий твір їхнього автора, з яким, щоправда, має не дуже гарні стосунки. Дія відбувається у 50-ті в Англії. Історія написана у стилі класичного детектива, головним героєм є приватний сищик. І ми також читаємо цей детектив Аж раптом, коли мають розкритися винні, бракує сторінок. Закінчення відсутнє. І Сьюзен зусібіч продумує розгадку, але в неї поки що нічого не виходить. Але, можливо, вийде у реальному житті, бо автора цього детективу теж знаходять мертвим. Але чи це справді самогубство, чи Алан Конвей був вбитий? Але за що? Який з його гріхів міг би призвести до трагедії? Проте, якщо вас не дуже зацікавить ця неприємна особа, то можете потренувати свій розум на розгадці класичного детектива. Можливо ви з'ясуєте винних раніше за Атіколаса Пунда? І так, оце таке ім'я) "Ти читаєш, і читаєш, і читаєш, і відчуваєш, як сторінки ковзають між пальцями, коли раптом у правій руці лишається менше, ніж у лівій; і тоді тобі хочеться пригальмувати, але ти однаково кидаєшся до фіналу, бо несила чекати на розв'язку" Знайомо? Отож! Тому сміливо рекомендую поціновувачам класичних детективів для відпочинку та розради.

Алан Конвей передав своєму видавництву черговий детектив про Атіколаса Пунда. І все б нічого, але останнього розділу немає. Його редакторка Сьюзен ковтає рукопис за одну ніч, дивується відсутності фіналу, і береться відшукати загублені сторінки, а тим часом сама занурюється в детективну історію, тільки от не на сторінках книжки, а в своєму житті. У книзі є відсилки до історій Аґати Крісті, Пунд намагався бути схожим на Пуаро. Навіть герой книги, як і автор Конвей, любив анаграми, шифри, кросворди і тому цього тут теж вдосталь. Всі елементи класичного детектива на місці. Від мене 3.5-4/5 Багато неточностей: ім'я одного персонажа змінюється в різних частинах книги; про одного персонажа взагалі ніби забувають. Дуже тупа мотивація злочинця (одного з). Не знаю, це проблема перекладу чи самої книги. Але водночас легко читається і важко відірватися.

Це захоплива історія «роману в романі», де переплітаються одразу кілька таємниць. Головна героїня, редакторка Сьюзен Райланд, читає детективний рукопис про Аттікуса Пунда — німецького біженця, який допомагає поліції у розслідуванні подвійного вбивства в англійському селищі. Проте сюжет переривається — зникають останні глави, а сам автор рукопису, Алан Конвей, трагічно гине. Сьюзен розпочинає власне розслідування й поступово з'ясовує, що у книжкових сторінках приховано підказки до реального злочину. Це майстерно побудований детектив, який тримає у напрузі до фіналу.

Цьому детективу велось мене захопити і я в захваті від історії, адже вона — цікава і має класний задум! ⠀ Маємо не просто детективну історію, а цілих два детективи, які повʼязані між собою, хоч події одного з них відбуваються в 1941 році, а інший — у сучасності, 2015. А ще — один вигаданий, його написав автор детективів, а інший — справжній, який повʼязаний із цим автором у реальному його житті. ⠀ Оце так закручено! Алан Конвей передав своєму видавництву черговий детектив про Атіколаса Пунда. І все б нічого, але останнього розділу немає. Його редакторка Сьюзен намагається відшукати загублені сторінки, а тим часом сама занурюється в детективну історію, тільки от не на сторінках книжки, а в своєму житті. ⠀ Детектив, написаний Аланом, дуже перегукується з тим, що відбувається в його реальності. Він навмисно у романі заховав відсилки на своїх знайомих і їхні справи, інколи не дуже законні. Тож спершу читаємо ось цей детектив, написаний Аланом. І він дуже крутий! Написаний у стилі Агати Крісті, такий собі класичний британський детектив, повільний, але з постійно наростаючою напругою. Я не могла відірватися! А кінець його обривається на найцікавішому, коли мають нарешті сказати, хто ж злочинець! Але пригадуєте? Останніх сторінок то немає і тут ми вже повертаємось в реальність і занурюємось в новий детектив. ⠀ Як на мене, то ідея вийшла дуже класна! У книзі є відсилки до історій Аґати Крісті, Пунд мені дуже нагадував Пуаро. Взагалі герой книги Конвей любив анаграми, шифри, кросворди і тому цього тут теж вдосталь. ⠀ Тож маємо все, що я люблю: 🔸не один детектив, а цілих два! 🔸історію в історії; 🔸багато закулісся видавничої роботи. ⠀ Книга дуже легко написана. Було цікаво читати, майстерно закручені сюжети, по книзі розкидано безліч зачіпок, але відгадати щось важко — принаймні мені, бо я думала на зовсім інших героїв.