Ентоні Горовіц

Нові відгуки

Я прочитала вже не так і мало детективів, тому важко знайти такий, щоб захопив на сто відсотків і мав якусь родзинку, яка б його відрізняла від інших. І ось «Сорочиному вбивству» це вдалось! Я в захваті від книги. ⠀ Маємо не просто детективну історію, а цілих два детективи, які повʼязані між собою, хоч події одного з них відбуваються в 1941 році, а інший — у сучасності, 2015. А ще різниця між ними — один вигаданий, його написав автор детективів, а інший — справжній, який повʼязаний із цим самим автором у реальному його житті. ⠀ Оце так закручено! Якщо коротко про сюжет, то Алан Конвей передав своєму видавництву черговий детектив про Атіколаса Пунда. І все б нічого, але останнього розділу немає. Його редакторка Сьюзен намагається відшукати загублені сторінки, а тим часом сама занурюється в детективну історію, тільки от не на сторінках книжки, а в своєму житті. ⠀ Детективна історія, написана Аланом, дуже перегукується з тим, що відбувається в його реальності. Він навмисно у своєму романі заховав відсилки на своїх знайомих та їхні справи, інколи не дуже законні. Тож спершу читаємо ось цей детектив, написаний Аланом. І він дуже крутий! Написаний у стилі Агати Крісті, такий собі класичний британський детектив, повільний, але з постійно наростаючою напругою. Я не могла відірватися! А кінець його обривається на найцікавішому, коли мають нарешті сказати, хто ж злочинець! Але пригадуєте? Останніх сторінок немає і тут ми вже повертаємось в реальність і занурюємось в новий детектив. ⠀ Як на мене, то ідея вийшла дуже класна! Водночас у цій книзі є і такі теми, як викрадення чужих ідей, що мені перегукувалось із «Задумом», і відсилки до книжок і персонажів Агати Крісті, наприклад, Атіколас Пунд мені дуже нагадував Пуаро. Взагалі Конвей, один із героїв книги, автор детективів, навколо якого і крутиться тут все, дуже любив анаграми, шифри, кросворди і тому цього тут теж вдосталь. ⠀ Тож маємо все, що я люблю: 🔸не один детектив, а цілих два! І я не вгадала винуватців у жодному з них 🫣 🔸історію в історії; 🔸багато закулісся видавничої роботи. ⠀ Водночас книга дуже легко написана. Я вражена, як автору вдалося один детектив написати в стилі романів Агати Крісті, а інший — вже більш сучасною мовою, динамічніший. Чудовий перехід між стилями. Було цікаво читати, майстерно закручені сюжети, у книзі розкидано безліч зачіпок, але відгадати щось важко — принаймні мені, бо я думала на зовсім інших героїв. ⠀ Отримала подвійну насолоду, бо відчуття, що прочитала одразу два детективи.

Анонім

Якщо ви любите якісні детективи, то це книга для вас. Ба більше, в одній книзі - цілих дві детективних історії. Історія йдеться про редакторку видавничого агенства Сьюзен, яка взялася прочитати нову книгу їхнього найпопулярнішого автора. Але останнього розділу не вистачає, і Сьюзен починає шукати сторінки водночас влипаючи в історію їхнього головного автора. Відірватися складно, читаєтся на одному диханні. Сподобалась як частина із детективом Пундом, так і з Сюзен.

Анонім

Літературна редакторка Сьюзен Райленд за вихідні має вичитати друкопис автора детективу (а разом з тим його прочитаємо і ми теж ) але дійшовши до останнього розділу, де мають викрити вбивцю, розуміє, що ці сторінки відсутні. Наступного ж дня, коли Сьюзен приїздить в редакцію щоб пошукати загублений розділ, дізнається що письменник вчинив самогубство (або й ні). Книга читається досить легко, але мені не вистачало динаміки і напруженості в сюжеті: все повільно, неспішно і трохи затягнуто. Ну і рукопис детективу мені сподобався більше, ніж зовнішній детектив) #марафонкнигомам

Анонім