Нові відгуки

"Камінь, ножиці, папір" — це напружений психологічний трилер про подружжя, яке переживає кризу у стосунках. Адам — сценарист, який через своє захворювання не розпізнає облич, і його дружина Амелія вирушають у віддалену шотландську місцину, щоб налагодити стосунки. Однак, прибувши на місце призначення атмосфера стає дедалі моторошнішою, а відпочинок зовсім йде не за планом, адже кожна сторінка відкриває щось нове про їхнє минуле… і про правду, якої не хоче знати жоден з них. Книга написана легкою, але водночас атмосферною мовою. Еліс Фіні вміло тримає інтригу й створює поглинаюче відчуття тривоги. Герої неоднозначні: їм або співчуваєш, або підозрюєш їх. Особливо сильне враження справляє структура роману — зміна точок зору, листи без адресата, гра між правдою і брехнею. Ця історія змусила мене задуматись про довіру у стосунках, про те, як багато ми можемо не знати навіть про близьку людину. Це не просто трилер, а емоційна головоломка про втрату, зраду та вибір — мовчати або говорити. Фінал — це окрема тема! Він був абсолютно неочікуваним і змусив мене переосмислити все, що я прочитала до того. Саме такий кінець змушує ще довго думати про книгу після завершення. Якщо вам до душі несподівані повороти сюжету та глибина персонажів — ця книга стане знахідкою. Однозначно рекомендую на усі 10/10!!!

Це одна з тих книжок, які береш «просто почитати пару сторінок перед сном», а потім ловиш себе на тому, що вже глибока ніч, а ти не можеш зупинитися. Книга читається легко — стиль написання зрозумілий, без зайвих ускладнень, але водночас добре передає атмосферу і настрій героїв. Особливо сподобалося, як автор подає історію: поступово розкриває характери персонажів, дає відчути простір, у якому вони живуть, і водночас залишає багато запитань. Незважаючи на досить просту побудову, сюжет тримає увагу. Інтрига не нав’язлива, але достатня, щоб захотіти дізнатися, що буде далі. Мені сподобалося, що це не просто історія, а щось глибше — про стосунки, довіру, пам’ять і сприйняття реальності. Кожна глава додає щось нове, і до останньої сторінки зберігається інтерес. Це книга, яка залишає після себе відчуття завершеності, але водночас змушує ще трохи подумати після прочитання. Якщо шукаєте щось, що читається із задоволенням і не залишає байдужим — «Камінь. Ножиці. Папір» може стати гарним вибором.

Якщо раніше я вам рекомендувала прочитати якусь книгу, то на цю я прям змушую вас звернути увагу 🙂 Бо це такий підпал 🔥 ⠀ Психологічний трилер, який тримає в напрузі від початку і до кінця. Але в кінці на вас чекає такий «бум», що вам захочеться перечитати книгу спочатку і поглянути на неї під новим кутом. Я на кілька хвилин зависла згадуючи всі попередні моменти книги. Читаючи дану історію я не тільки повністю поринула в сюжет (а він крутий), а ще й інколи проводила паралелі зі своїм шлюбом (на хвилиночку, в нас з чоловіком 6-та річниця через місяць🙈). Не просто трилер, а дійсно є над чим подумати в процесі. ⠀ Ви впевнені, що ви добре знаєте того, з ким живете пліч-о-пліч багато років? А якщо б ви в один день дізнались, що в вашого чоловіка чи дружини є купа секретів? Амелія працює в притулку для собак, а її чоловік Адам — сценарист, який працює над моторошними трилерами. Їхній шлюб почав руйнуватись, стосунки погіршились. Амелія виграла відпочинок і подумала, що це може зблизити її з чоловіком. Але те, що чекало їх на відпочинку аж ніяк не сприяло відновленню стосунків. Отже, це містика чи хтось спеціально заманив їх в таємничу каплицю? А що якщо це один з подружжя? Так чи інакше будь-які таємниці рано, чи пізно розкриються. ⠀ Однозначно рекомендую! 🔥(навіть тим, кого вже нічим не здивуєш в трилерах)

Я була шокована від кількості отих всіх таємниць, що кожен мав. Купа сюжетних поворотів, а кінець в край здивував, бо ну настільки я не очікувала і не скажу, що фінал сподобався, хоча логічен. І нікого з них не шкода, кожен винен, але це було дуже цікаво. Особливо, що я рілі півкниги думала, що листи пише ця Амелія, але те як закрутили було дивно😅 Особливо сподобались їх "тематичні" подарунки на річниці один одному.

«Причина, чому людина бреше, зазвичай набагато цікавіша, ніж сама брехня» ⠀ ✂️«Камінь. Ножиці. Папір» Еліс Фіні ⠀ Жанр: психологічний трилер Вид-во: @knygolove ⭐️4-/5 ⠀ Герої: Адам, Амелія, Робін, Октобер ОʼБраян, Генрі Вінтер, Семюел Сміт. ⠀ 💬Чи впевнені ви, що знаєте людину, з якою одружені❓ ⠀ 🚗поїздка в одну з найстаріших каплиць в Шотландії - це останній шанс врятувати шлюб, що розпадається ⠀ 👠Амелія — працює в собачому притулку, любить роботу, бо сама часто почувалася покинутою. З дитинства має астму. Втомилася слухати про роботу чоловіка, ніби це єдине, що має значення ⠀ 👟Адам Райт — сценарист (пише трилери), 40 років, має прозопагнозію (сліпота на обличчя), часто бачить кошмари, до того ж завжди однакові ⠀ 💬«Уявіть, як це — не впізнавати свою дружину, або кращого друга, або людину, яка вбила твою матір у тебе на очах» ⠀ 🪶Робін — загадкова персонажка, яка живе з білим кроликом в маленькому занедбаному будинку, поблизу котеджу. Переконана, що погані люди заслуговують, щоб з ними траплялися погані речі ⠀ 🕯️позаду каплиці знаходиться старовинне кладовище, новколо будівлі бовваніють темні вирізьблені деревʼяні скульптури. Замерзле озеро, сніг та дзвінка тиша навколо, навіть пташки не співають… ще й починається негода ❄️ ⠀ 💬«Та дечого він не знає: якщо все піде не за планом, додому повернеться тільки один з нас» ⠀ Тут багато символів, все переплітається. Подружжя щороку обмінюється подарунками, які символізують рік шлюбу; а спальня у каплиці, виглядає точнісінько як вдома, в Лондоні (той самий колір шпалер, подушки) ⠀ 💬 «„Камінь. Ножиці. Папір“ - про наші вибори. Я зробила свій, настане час, і тобі доведеться зробити свій. Коли втрачаєш час, то більше нічого не боїшся» ⠀ Трохи моторошна історія, що розповідається з перспективи героїв. Кожен з них має свої таємниці, що поступово розкриваються. Між розділами листи, які дружина щороку пише чоловікові, однак він їх ніколи не читав…🗞️ ⠀ Книжка тримає в напрузі до останньої сторінки, сюжет непередбачуваний 🤯, схожа за атмосферою на «Служницю», «Зникнення аптекарки»📚 ⠀ 🔎кожна брехня рано чи пізно випливає назовні, психологія відносин, про сімейне життя та дитячі травми

Одна з найкращих книг, прочитаних мною минулого року — це про Камінь, ножиці, папір від Еліс Фіні. Сніжна зима, усамітнена каплиця в далеких горах Шотландії, вихідні та можливість усамітнитись. Що ще треба для створення шикарного зимового трилера? Може, додати відомого письменника, чи сценариста? Чи обох? Одружена пара приїздить на вихідні відпочити та дати останній шанс своїм стосункам. Це їх шанс побути дійсно на самоті одне з одним, почути та зрозуміти одне одного. Але чи можливо дійсно зрозуміти когось, кому ти не довіряєш? Чи це не обов'язкова умова? Є люди, створені одне для одного. Є люди, які ніколи не мали зустрітись. Є люди, долі яких щільно переплетено, але... Які з цих людей приїхали зараз до каплиці на краю світу?

Прочитана на одному диханні 🩵. Все прекрасно, неочікувано, люблю такі повороти сюжету. Але останній розділ був взагалі ні до чого. Трошки зіпсував післясмак, бо краще б історія обірвалась до нього. Та, в цілому, гуд.

Книжка, яка ідеально підходить для виходу з нечитуна 🔥 Не дарма, думка про неї тримала мене всю зиму 🙈 Це шикарна історія, написана дуже легко. Але разом з цим, у ній багато глибоких думок, які хотілося виділяти для себе. Здається, це перший трилер, який викликав у мене схожі яскраві емоції та захоплення як і 📕 "Служниця". Я обожнюю сюжети, події в яких відбуваються у камерному просторі. А тут ще й снігопад, відсутність зв'язку, скриплячі у тиші ночі сходи та подружжя, яке у фіналі, м'яко кажучи, здивувало мене 🙃 Це та книжка,  беручи яку, я відчувала поколювання в руках від передчуття чогось справді захопливого 🫠 Насправді ще десь на початку я висунула своє припущення чому героїв троє і хто така Робін. І вгадала в певній мірі, але все одно авторка перевернула моє сприйняття з ніг на голову у фіналі. Мені сподобалась ідея з листами від дружини на кожну річницю шлюбу. Цікаво і сумно було спостерігати за тим, як з роками, із закоханих подружжя ставало чужими одне одному. Як амбіції чоловіка потроху нищили кохання до дружини. Щодо фіналу 🤔 він наче й логічний, але мені трохи обідно за дружину. Бо через д̶у̶р̶а̶ц̶ь̶к̶е̶ кохання дружина залишилась з брехуном та егоїстом. В мене для цієї історії був свій фінал 🤭 Історія про звичайний людський егоїзм, знецінення та сприйняття того, що робить для тебе твоя половинка як саме собою розуміюче. Тут дуже яскраво видно принцип, коли один дає, а інший тільки бере 😶