Еліс Фіні

Мене настільки захопив цей трилер, що я слухала його кожну можливу хвилинку (навіть на роботі, тільки тссс). В книжці ведеться оповідь від кількох осіб почергово. Чоловік має синдром прозопагнозії, — це розлад сприйняття обличчя, при якому здатність впізнавати обличчя загублена, але при цьому здатність впізнавати предмети в цілому збережена. Його дружина, входить в маленьке коло осіб хто знає про це його захворювання, бо він майже нікому про це не розповідає, вона навіть допомагає навіть йому в деяких моментах, наприклад, на вечірках, підказує кого б він мав точно знати. І от, на річницю їхнього шлюбу, вони вирушили в подорож на виграні квитки в лотереї пожити в каплиці-готелі. Попадають в завірюху, довга дорога, недомовки один між одним, а сама каплиця виявляється дуже дивною та моторошною, без нормального світла, опалення та води. Та їх шлюб тріщить по швам як і ця подорож, яка б мала їх навпаки зблизити. Але наймоторошніше — з цієї подорожі має повернутись тільки один... Сюжет досить цікавий, події відбуваються поступово і не затягнуто, герої досить неординарні, хоч часом і дивують своєю поведінкою. Я майже одразу зрозуміла в чому основна проблема і що може піти не так в цій подорожі, але все одно було дуже цікаво!!

Багато що може змінитись за 10 років у шлюбі. І правду написала письменниця, що з роками не шлюби зазнають невдач, а – люди.
Люблю такі головоломки. Сподобалось як написано і в мене багатенько цитат. Всі герої негідники – люблю і таке. Тепер спойлери. Ми так і не дізнались чи писала Робін в листах про батька, матір правду. І чи казав Генрі правду Сему, що вона така вигадлива. І це класно, що ми так і не дізнались. Тепер я розумію чому такі оцінки різні. Любителям детективів, де в кінці винних наказують, і всі таємниці стають відомими – звісно, такі повороти не сподобались. Особливо розділ про Сема. Він мені теж не сподобався тільки тим, що Робін з Адамом такі тупі, що залишили все. Треба було спалити каплицю з Амелією у середині. І взагалі чого її не шукали? На роботі то повинні були хвилюватись. За це знімаю оцінку. А так все мені сподобалось

Непогано написаний трилер з кількома неочікуваними поворотами.
В центрі сюжету подружня пара: він – успішний та амбітний сценарист, який не спроможний розрізняти людські обличчя, вона – працівниця притулку для тварин, без друзів та амбіцій.
Подружжя переживає кризу. Несподіваний виграш поїздки на вихідні до віддаленого куточка Шотландії, виглядає непоганою нагодою аби налагодити стосунки. Коли негода відріже їх від решти світу, а у котеджі-каплиці, де вони зупинилися, почнуть відбуватися незрозумілі речі, тоді усі таємниці полізуть назовні.
Як на мене, родзинкою твору є листи, які дружина пише своєму чоловіку щороку на річницю весілля. Вони нагнітають атмосферу, породжують купу запитань, але водночас непогано розкривають персонажів та той шлях, який привів їх врешті решт до цього місця в цей час.
Книга читається дуже швидко та тримає у напрузі до самого фіналу. Проте не можу назвати її ні моторошною, ні атмосферною. Незважаючи на багатообіцяючий антураж (старовинна каплиця з темною історією, засніжене нагір’я) нічого з цього не було ретельно прописано, просто легкі нариси. Основний твіст вгадала в останній третині, менші – десь +- так і підозрювала, десь – було неочікувано. А от лінія з червоним кімоно – розчарувала. Та й сам фінал вийшов сумбурним і дещо надуманим: цілеспрямовано виписувати персонажів певним чином, а потім за кілька сторінок просто взяти й перевернути все з ніг на голову і так і лишити – прийом для поціновувачів, до яких, на жаль, не відношуся.
Загалом, просто приємна книжка для відпочинку на 1-2 вечори.

Господи, це щось нереальне, неймовірне та дуже дуже класне😍 Щоб ви розуміли, я порівнюю цю книгу з «Веріті» Колін Гувер, а вона в мене в топі найкращих книг.

Книга — написано, що це хоррор та драма, але тут є детективна нотка та мені більше було схоже на трилер.

Затягнула з самого початку, не могла відірватися, бо кожен розділ закінчувався на чомусь цікавому і хотілося продовжувати.

Події відбуваються взимку в будинку для відпочинку з сімейною парою, але є розділи з листами від дружини до чоловіка, де розповідається більше про їх життя та її почуття. Листи-спогади були для мене найцікавішими.

Кінець шокував настільки, що в мене не було слів. Авторка так все майстерно закрутила😱 Також є багато життєвих міркувань та виразів, тому цікаво буде прочитати всім.

Побачите цю книгу - беріть, навіть не думайте!!!

Читання було швидким, атмосферним і напруженим. На жаль, жоден із персонажів мене не зачепив, окрім собаки Боба — справжнього героя історії. Амелія та Адам здалися дещо нудними, хоча бажання дізнатися, чим завершиться їхня поїздка, все ж тримало мою увагу. Місце дії в засніженій Шотландії додавало особливої моторошності, особливо на фоні жорстокого зимового шторму, який посилював напруження. Хоча сюжет побудований на несподіваних поворотах (які зазвичай мені не подобаються), головний твіст мене здивував. Однак подальші розкриття стали дещо смішними, а кінцівка була абсурдною.

#адмінчит
Щойно дочитала цю книгу і хочеться записати свої емоції від неї, поки вони свіжі.

Книга дуже цікава, моторошна, з безліччю несподіваних сюжетних поворотів. Здається, ніби вже вловила хід думок авторки, але ні - знову відбувається щось таке, від чого віддираєш щелепу від підлоги.

Це історія про сімейну пару, де чоловік має рідкісну хворобу - не може розрізняти обличчя людей. Їхній шлюб переживає складні часи і коли дружина на роботі виграє в лотереї поїздку на вихідні в гори Шотландії, вони сподіваються, що відпочинок покращить їхні стосунки.

І тут починаються дивні речі. Чоловік підозрює дружину, дружина придивляється до чоловіка, бо кожен має скелети в шафі. Місце відпочинку теж дивне - стара каплиця, переобладнана під житлове приміщення і навколо ні душі. Можливо...

Твір побудований у формі оповіді то від імені Адама, то від імені Амелії, тому можна простежити їхні думки окремо. А ще є листи, які дружина писала на кожну їхню річницю, але не відправляла. Спочатку мені здавалося, що хоча б з листами все розумію, але ж ні, і тут авторка мене здивувала.

Я думала, що це звичайний моторошний трилер, де заманили людей в пастку і будуть мочити по одному. А це виявилася книга про глибоко нещасних людей, яких з дитинства не любили, покинули, не вірили в них. Тут немає абсолютно поганих, чи хороших вчинків, бо інколи ми робимо помилки, про які потім шкодуємо, а інколи любов штовхає на відчайдушні вчинки. Сімейне життя буває непростим, а обман інколи використовують, бо думають, що він захищає...

Під час читання в мене часто виникало питання: а чи добре я знаю свою половинку? У вас такого не було?

Готовтесь, оскільки беручи до рук цю книгу, ви поринете у світ таємниць, недовіри і несподіваних поворотів. На Вас чекатимуть персонажі з непростими особистими історіями. З кожним розділом Ви отримуєте нову інформацію, яка перевертає сюжет, змушуючи переглядати свої припущення і чекати, що станеться далі. Ця історія ідеально підійде для любителів психологічних трилерів із непередбачуваними сюжетами та шокуючими розв’язками, які ще довго тримають у пам’яті після прочитанням.

Хоча я не великий фанат трилерів ( але великий фанат фентезі 😄) проте інколи хочеться почитати щось із «не властивого собі», перемкнутись в інший ( більш реальний) світ. І дуже важливо, щоб в цей момент потрапила до рук історія, яка не закине в стадію «нечитун» або взагалі відібʼє бажання повертатись до даного жанру. Ця книга була влучною і в самий раз ❤️

Одна з найкращих прочитаних книжок за цей рік! 100 білих кроликів із 10! Неймовірна кінцівка, якби із книжки вискочив Іво Бобул, і почав співати у мене серед кімнати, я б здивувалась менше, чим повороту під кінець книги! І ще у книжки неймовірна атмосфера, засніжена Шотландія, камін, старованний дім в ізоляції) Читайте, не пошкодуєте!

Чому так мало говорять про цю книгу?
Дуже потужна історія, з неймовірно непередбачуваними сюжетними поворотами, яка на мою скромну думку однозначно перевершила «Мовчазну пацієнтку» Майклідіса та «Веріті» Гувер.

Це була настільки крута історія, що я навіть уявити собі не могла! Треба було вже давно її прочитати! Недарма у багатьох бачила цю книгу в минулорічному топі.

Обожнюю сюжети коли все, що читаєш, потім виявляється не тим чим ти думав…
І ти такий сидиш і думаєш: «Та ну! Не може бути!»І тут саме цей випадок!

Чомусь читаючи цю книгу згадувала іншу- «Чорні водяні лілії» Мішеля Бюссі.

«Камінь. Ножиці. Папір» просто ідеальна для читань восени чи взимку! Атмосфера підходяща!

Сподіваюся колись її екранізують (інші книги авторки планують екранізувати), бо вона на це дійсно заслуговує!

Рекомендую усім хто любить трилери і сімейні драми!

💭 "Причина, чому людина бреше, зазвичай набагато цікавіша, ніж сама брехня."

Історія про подорож подружньої пари на вікенд до Шотландії, брак якої зазнає чергової кризи. Купа сімейних проблем, він пише сценарії, вона зооволонтер. Їхній брак тріщить по швам і тут дружина отримує на роботі подарунок, подорож, щоб провести час вдвох. Авторка інтригує читача, постійно спонукаючи відкривати читати новий розділ, тому книга "проковтнулась" дуже швидко. Постійні секрети подружжя, образи одне на одного, листи десятилітнього браку, дивна хвороба чоловіка на нерозпізнаваність рис облич.

Моторошна атмосфера такого нібито "курортного" майєтку-каплиці, від якого віє привидами, древністю, старістю, таємницями, постійне відчуття ніби за ними хтось слідкує, хто взагалі їх сюди запросив.. І як вибратись з цієї дивної пастки. Все це переплітається в такий "клубок" і на додачу "вишенка на торті" для читачів, що люблять в кінці "ой, вибачте.. сюрприз!" )))

Я вже знайома з таким методом у інших авторів "навести пелену", тому моя щелепа в цей раз була на місці))) Фінал, як на мене вийшов трохи скомканий. А так, цікаво і відірватись було важко. Якщо полюбляєте читати про скелети в шафах подружжів, то вам сподобається 🔥 Зловила себе на думці, що мені було б цікаво почитати ще інші романи авторки 🖤

Нууу, це книга, яку я почала перечитувати тільки-но закінчивши книгу. Відеоогляд та маленький кінотрейлер є в моєму TikTok: pinchlit ❤️

З погляду розвʼязки багато неочевидних речей видаються «о, боже, це тепер так очевидно!»

Що таке «Камінь ножиці папір»? Це гра, яку ми добре знаємо. Мене захоплюють книги, які побудовані на іграх.
Ця книга побудована на грі з розумом. Тут немає кишок, крові, або ж все-таки є?

Чи можеш ти дійсно довіряти тому, кого любиш? У своєму романі Еліс Фіні ставить це питання, розкриваючи моторошну історію подружжя, яке відправляється на вихідні, аби врятувати свій шлюб.

Чи затягне вас історія з перших сторінок? Можливо. Тут розділи невеликі. Вони ведуться від імені дружини та чоловіка. Спочатку ти ненавидиш його, а потім підозрюєш у чомусь її. Два різних, можливо, гендерних кути зору на життя.

Але це не все. Між розділами вкраплені листи. Листи від дружини, яка пише про прожитий разом рік у кожну їхню річницю. У них є слово року та подарунок. Паперове весілля - паперовий подарунок і так далі. От тут цікаво перечитати десятирічні листи окремо від інших розділів і навпаки.

Так як це психологічний трилер - ми маємо звикнути та почати переживати життя героїв разом з ними. Зрозуміти все і аж тоді... З 111-ї сторінки автор дає нам першого ляпаса.

З кожним розділом ти опиняєшся на краю прірви, де грань між любов'ю та ненавистю стає розмитою, а правда може вбити. Чи залишаться вони живими до кінця цих вихідних?

150-та сторінка, завʼязка. 265-та ахєр, пік та нарешті розуміння всього, що ти прочитав. 305-та сторінка… перші емоції - ууу, знову хепі енд, розчарування… я хочу більше. Але ж є ще декілька розділів… іііі боже, це реально? Це що? Останній добивчий удар автора? Боже… господи. Це реально?

Вкінці книги ти сидиш, дивишся в стелю і думаєш, довго думаєш. А потім перечитуєш перші сторінки книги і… і це нереальні відчуття.