Еліс Фіні

Якщо раніше я вам рекомендувала прочитати якусь книгу, то на цю я прям змушую вас звернути увагу 🙂
Бо це такий підпал 🔥
⠀
Психологічний трилер, який тримає в напрузі від початку і до кінця. Але в кінці на вас чекає такий «бум», що вам захочеться перечитати книгу спочатку і поглянути на неї під новим кутом. Я на кілька хвилин зависла згадуючи всі попередні моменти книги.
Читаючи дану історію я не тільки повністю поринула в сюжет (а він крутий), а ще й інколи проводила паралелі зі своїм шлюбом (на хвилиночку, в нас з чоловіком 6-та річниця через місяць🙈). Не просто трилер, а дійсно є над чим подумати в процесі.
⠀
Ви впевнені, що ви добре знаєте того, з ким живете пліч-о-пліч багато років? А якщо б ви в один день дізнались, що в вашого чоловіка чи дружини є купа секретів?
Амелія працює в притулку для собак, а її чоловік Адам — сценарист, який працює над моторошними трилерами. Їхній шлюб почав руйнуватись, стосунки погіршились. Амелія виграла відпочинок і подумала, що це може зблизити її з чоловіком. Але те, що чекало їх на відпочинку аж ніяк не сприяло відновленню стосунків. Отже, це містика чи хтось спеціально заманив їх в таємничу каплицю? А що якщо це один з подружжя?
Так чи інакше будь-які таємниці рано, чи пізно розкриються.
⠀
Однозначно рекомендую! 🔥(навіть тим, кого вже нічим не здивуєш в трилерах)

Я була шокована від кількості отих всіх таємниць, що кожен мав. Купа сюжетних поворотів, а кінець в край здивував, бо ну настільки я не очікувала і не скажу, що фінал сподобався, хоча логічен.

І нікого з них не шкода, кожен винен, але це було дуже цікаво. Особливо, що я рілі півкниги думала, що листи пише ця Амелія, але те як закрутили було дивно😅

Особливо сподобались їх "тематичні" подарунки на річниці один одному.

«Причина, чому людина бреше, зазвичай набагато цікавіша, ніж сама брехня»
⠀
✂️«Камінь. Ножиці. Папір» Еліс Фіні
⠀
Жанр: психологічний трилер
Вид-во: @knygolove
⭐️4-/5
⠀
Герої: Адам, Амелія, Робін, Октобер ОʼБраян, Генрі Вінтер, Семюел Сміт.
⠀
💬Чи впевнені ви, що знаєте людину, з якою одружені❓
⠀
🚗поїздка в одну з найстаріших каплиць в Шотландії - це останній шанс врятувати шлюб, що розпадається
⠀
👠Амелія — працює в собачому притулку, любить роботу, бо сама часто почувалася покинутою. З дитинства має астму. Втомилася слухати про роботу чоловіка, ніби це єдине, що має значення
⠀
👟Адам Райт — сценарист (пише трилери), 40 років, має прозопагнозію (сліпота на обличчя), часто бачить кошмари, до того ж завжди однакові
⠀
💬«Уявіть, як це — не впізнавати свою дружину, або кращого друга, або людину, яка вбила твою матір у тебе на очах»
⠀
🪶Робін — загадкова персонажка, яка живе з білим кроликом в маленькому занедбаному будинку, поблизу котеджу. Переконана, що погані люди заслуговують, щоб з ними траплялися погані речі
⠀
🕯️позаду каплиці знаходиться старовинне кладовище, новколо будівлі бовваніють темні вирізьблені деревʼяні скульптури. Замерзле озеро, сніг та дзвінка тиша навколо, навіть пташки не співають… ще й починається негода ❄️
⠀
💬«Та дечого він не знає: якщо все піде не за планом, додому повернеться тільки один з нас»
⠀
Тут багато символів, все переплітається. Подружжя щороку обмінюється подарунками, які символізують рік шлюбу; а спальня у каплиці, виглядає точнісінько як вдома, в Лондоні (той самий колір шпалер, подушки)
⠀
💬 «„Камінь. Ножиці. Папір“ - про наші вибори. Я зробила свій, настане час, і тобі доведеться зробити свій. Коли втрачаєш час, то більше нічого не боїшся»
⠀
Трохи моторошна історія, що розповідається з перспективи героїв. Кожен з них має свої таємниці, що поступово розкриваються. Між розділами листи, які дружина щороку пише чоловікові, однак він їх ніколи не читав…🗞️
⠀
Книжка тримає в напрузі до останньої сторінки, сюжет непередбачуваний 🤯, схожа за атмосферою на «Служницю», «Зникнення аптекарки»📚
⠀
🔎кожна брехня рано чи пізно випливає назовні, психологія відносин, про сімейне життя та дитячі травми

Одна з найкращих книг, прочитаних мною минулого року — це про Камінь, ножиці, папір від Еліс Фіні.
Сніжна зима, усамітнена каплиця в далеких горах Шотландії, вихідні та можливість усамітнитись. Що ще треба для створення шикарного зимового трилера? Може, додати відомого письменника, чи сценариста? Чи обох?

Одружена пара приїздить на вихідні відпочити та дати останній шанс своїм стосункам. Це їх шанс побути дійсно на самоті одне з одним, почути та зрозуміти одне одного. Але чи можливо дійсно зрозуміти когось, кому ти не довіряєш? Чи це не обов'язкова умова?

Є люди, створені одне для одного. Є люди, які ніколи не мали зустрітись. Є люди, долі яких щільно переплетено, але... Які з цих людей приїхали зараз до каплиці на краю світу?

Прочитана на одному диханні 🩵.
Все прекрасно, неочікувано, люблю такі повороти сюжету.
Але останній розділ був взагалі ні до чого.
Трошки зіпсував післясмак, бо краще б історія обірвалась до нього.
Та, в цілому, гуд.

Книжка, яка ідеально підходить для виходу з нечитуна 🔥

Не дарма, думка про неї тримала мене всю зиму 🙈
Це шикарна історія, написана дуже легко. Але разом з цим, у ній багато глибоких думок, які хотілося виділяти для себе.

Здається, це перший трилер, який викликав у мене схожі яскраві емоції та захоплення як і 📕 "Служниця".

Я обожнюю сюжети, події в яких відбуваються у камерному просторі. А тут ще й снігопад, відсутність зв'язку, скриплячі у тиші ночі сходи та подружжя, яке у фіналі, м'яко кажучи, здивувало мене 🙃

Це та книжка,  беручи яку, я відчувала поколювання в руках від передчуття чогось справді захопливого 🫠

Насправді ще десь на початку я висунула своє припущення чому героїв троє і хто така Робін. І вгадала в певній мірі, але все одно авторка перевернула моє сприйняття з ніг на голову у фіналі.

Мені сподобалась ідея з листами від дружини на кожну річницю шлюбу. Цікаво і сумно було спостерігати за тим, як з роками, із закоханих подружжя ставало чужими одне одному. Як амбіції чоловіка потроху нищили кохання до дружини.

Щодо фіналу 🤔 він наче й логічний, але мені трохи обідно за дружину. Бо через д̶у̶р̶а̶ц̶ь̶к̶е̶ кохання дружина залишилась з брехуном та егоїстом. В мене для цієї історії був свій фінал 🤭

Історія про звичайний людський егоїзм, знецінення та сприйняття того, що робить для тебе твоя половинка як саме собою розуміюче. Тут дуже яскраво видно принцип, коли один дає, а інший тільки бере 😶

Шалена історія...
У якийсь момент сюжет дещо нагадав "Долі та фурії" (через свої перекиди з ніг на голову).
Однак ця авторка так енергійно маневрувала сюжетними лініями, що наприкінці книги я наче виповзла з центрифуги.

Мене настільки захопив цей трилер, що я слухала його кожну можливу хвилинку (навіть на роботі, тільки тссс). В книжці ведеться оповідь від кількох осіб почергово. Чоловік має синдром прозопагнозії, — це розлад сприйняття обличчя, при якому здатність впізнавати обличчя загублена, але при цьому здатність впізнавати предмети в цілому збережена. Його дружина, входить в маленьке коло осіб хто знає про це його захворювання, бо він майже нікому про це не розповідає, вона навіть допомагає навіть йому в деяких моментах, наприклад, на вечірках, підказує кого б він мав точно знати. І от, на річницю їхнього шлюбу, вони вирушили в подорож на виграні квитки в лотереї пожити в каплиці-готелі. Попадають в завірюху, довга дорога, недомовки один між одним, а сама каплиця виявляється дуже дивною та моторошною, без нормального світла, опалення та води. Та їх шлюб тріщить по швам як і ця подорож, яка б мала їх навпаки зблизити. Але наймоторошніше — з цієї подорожі має повернутись тільки один... Сюжет досить цікавий, події відбуваються поступово і не затягнуто, герої досить неординарні, хоч часом і дивують своєю поведінкою. Я майже одразу зрозуміла в чому основна проблема і що може піти не так в цій подорожі, але все одно було дуже цікаво!!

Багато що може змінитись за 10 років у шлюбі. І правду написала письменниця, що з роками не шлюби зазнають невдач, а – люди.
Люблю такі головоломки. Сподобалось як написано і в мене багатенько цитат. Всі герої негідники – люблю і таке. Тепер спойлери. Ми так і не дізнались чи писала Робін в листах про батька, матір правду. І чи казав Генрі правду Сему, що вона така вигадлива. І це класно, що ми так і не дізнались. Тепер я розумію чому такі оцінки різні. Любителям детективів, де в кінці винних наказують, і всі таємниці стають відомими – звісно, такі повороти не сподобались. Особливо розділ про Сема. Він мені теж не сподобався тільки тим, що Робін з Адамом такі тупі, що залишили все. Треба було спалити каплицю з Амелією у середині. І взагалі чого її не шукали? На роботі то повинні були хвилюватись. За це знімаю оцінку. А так все мені сподобалось

Непогано написаний трилер з кількома неочікуваними поворотами.
В центрі сюжету подружня пара: він – успішний та амбітний сценарист, який не спроможний розрізняти людські обличчя, вона – працівниця притулку для тварин, без друзів та амбіцій.
Подружжя переживає кризу. Несподіваний виграш поїздки на вихідні до віддаленого куточка Шотландії, виглядає непоганою нагодою аби налагодити стосунки. Коли негода відріже їх від решти світу, а у котеджі-каплиці, де вони зупинилися, почнуть відбуватися незрозумілі речі, тоді усі таємниці полізуть назовні.
Як на мене, родзинкою твору є листи, які дружина пише своєму чоловіку щороку на річницю весілля. Вони нагнітають атмосферу, породжують купу запитань, але водночас непогано розкривають персонажів та той шлях, який привів їх врешті решт до цього місця в цей час.
Книга читається дуже швидко та тримає у напрузі до самого фіналу. Проте не можу назвати її ні моторошною, ні атмосферною. Незважаючи на багатообіцяючий антураж (старовинна каплиця з темною історією, засніжене нагір’я) нічого з цього не було ретельно прописано, просто легкі нариси. Основний твіст вгадала в останній третині, менші – десь +- так і підозрювала, десь – було неочікувано. А от лінія з червоним кімоно – розчарувала. Та й сам фінал вийшов сумбурним і дещо надуманим: цілеспрямовано виписувати персонажів певним чином, а потім за кілька сторінок просто взяти й перевернути все з ніг на голову і так і лишити – прийом для поціновувачів, до яких, на жаль, не відношуся.
Загалом, просто приємна книжка для відпочинку на 1-2 вечори.

Господи, це щось нереальне, неймовірне та дуже дуже класне😍 Щоб ви розуміли, я порівнюю цю книгу з «Веріті» Колін Гувер, а вона в мене в топі найкращих книг.

Книга — написано, що це хоррор та драма, але тут є детективна нотка та мені більше було схоже на трилер.

Затягнула з самого початку, не могла відірватися, бо кожен розділ закінчувався на чомусь цікавому і хотілося продовжувати.

Події відбуваються взимку в будинку для відпочинку з сімейною парою, але є розділи з листами від дружини до чоловіка, де розповідається більше про їх життя та її почуття. Листи-спогади були для мене найцікавішими.

Кінець шокував настільки, що в мене не було слів. Авторка так все майстерно закрутила😱 Також є багато життєвих міркувань та виразів, тому цікаво буде прочитати всім.

Побачите цю книгу - беріть, навіть не думайте!!!

Читання було швидким, атмосферним і напруженим. На жаль, жоден із персонажів мене не зачепив, окрім собаки Боба — справжнього героя історії. Амелія та Адам здалися дещо нудними, хоча бажання дізнатися, чим завершиться їхня поїздка, все ж тримало мою увагу. Місце дії в засніженій Шотландії додавало особливої моторошності, особливо на фоні жорстокого зимового шторму, який посилював напруження. Хоча сюжет побудований на несподіваних поворотах (які зазвичай мені не подобаються), головний твіст мене здивував. Однак подальші розкриття стали дещо смішними, а кінцівка була абсурдною.