Едвард Резерфорд

Цей відгук буде дуже суперечливим, бо моє читацьке задоволення було постійно захмарене незручним форматом книги, що спричинив надокучливий біль у руках та думки: "За що?"😄😄😄 Якось так, жодної розслабленості, лише одна мета - дочитати.

Давно я не читала дійсно історичних романів, як у Дюма чи Гюго. А тут прочитала. Нічого нового для себе я не відкрила, бо свого часу ми перечитали десятки історичних романів, додайте сюди Бальзака, Золя, Мопассана та навіть Ізнера (хоча це псевдонім двох сестер), то зрозуміло, що я трохи, але в темі.

А от якщо ви оце усе не читали, то вам буде дуже цікаво. Бо історія кількох паризьких родин починається з середньовіччя і завершується другою половиною 20 століття. Хоча не усе так прямолінійно: головна струнка оповідь ведеться з кінця 19 століття, але ретроспективи сягають попередніх століть. І тут є усе: кохання та зради, суперництво, класова, релігійна та політична ворожнеча, вияви благородства та щирої дружби.

Наші герої інколи і самі не знають про тісні зв'язки їхніх родин, але Париж знає, бо він пережив багато злетів і падінь, революцій, терору та окупацій, але він встояв і запрошує і нас на свої вулички та площі, поблукати, помилуватися, згадати.

"Звичайно, найромантичніша пора в Парижі - це весна, думала Клер, зате осінь додає місту особливої чарівності. А ще вона приносить нові зміни".

#пані_читає і щиро жалкуючи про дуже незручний формат, рекомендує поціновувачам історичних романів та довгих історій. Роман не прохідний, але наступні книги автора я читатиму лише у зручному форматі.