Едвард Кері

«Мала» Едварда Кері — це щось між театром маріонеток, старовинною гравюрою та готичною баладою. Це життя, яке проростає з болота історії — незвичне, лякаюче, але неймовірно людяне. На перший погляд, це історія про Марі, майбутню мадам Тюссо. Але Кері відмовляється бути біографом — він стає ілюстратором душі. Його Мала — не просто жінка, яка створює воскові фігури. Вона — втілення того, як мистецтво може стати єдиним способом вижити у світі, де краса — випадковість, а смерть — буденність. З перших сторінок відчувається подих готичного гротеску: герої дивакуваті, місця — темні, час — напружено хворобливий. Париж тут — не романтичне місто, а жива істота, що дихає кров’ю революції й кістлявими руками натовпу. Але серед цього мороку Мала світиться — як іскорка впертості, таланту, сили бути собою. Мова Кері — насичена, текстурна, сповнена іронії й ніжності водночас. Це історія про те, як вижити, коли світ хоче зробити з тебе річ — і як перетворити це на мистецтво.

Анонім