Джон Бойн

Той випадок, коли після перегляду фільму хотілось і перечитати книжку

Що шукала там? Можливо, сподівання, що все закінчиться по-іншому? Що не буде так страшно і боляче?...

Маємо пам'ятати уроки історії. Бо вчитель вона суворий

Ця книга надзвичайно важка та складна, не дивлячись на свій невеликий об'єм. Ця книга про концтабори Другої світової війни та дітей.

Бруно - німецький хлопчик, Шмуль - хлопчик-єврей. Що між спільного? Те, що об'єднує всіх дітей: їм треба дім, сім'я та друзі. І саме в пошуках останнього вони знаходять один одного. Їхній дружбі не стає на заваді ні колючий дріт концтабору, ні моральна прірва між ними. Та щасливого майбутнього, якого хотілося б усім дітям, тут не буде...

Всю цю історію ми бачимо очима дев'ятирічного хлопчика. Як на мене, занадто наївного та необізнаного, адже Бруно не розуміє, що йде війна, хто такі євреї. Зважаючи на нацистську пропаганду він мав уже мріяти померти за Гітлера. Та, можливо, саме так автор прагне показати дитячу світлість, невинність, щирість, які в майбутньому знищує несправедливе суспільство.

Тут взагалі відсутня будь-яка справедливість, хіба крім моменту, що за все треба буде відповідати. І часто діти платять за гріхи своїх батьків.

Це дуже зворушлива і трагічна історія, яка викликає сильні емоції та залишає довгий слід у серці. Через невинний погляд 8-річного хлопчика, автору вдається показати жахи Голокосту та війни. Простота і наївність головного героя контрастують із страшною реальністю, що розгортається довкола нього.
Книга нагадує нам про те, наскільки важливо бачити світ очима інших, навіть якщо ці очі належать дитині, яка ще не розуміє жорстоких реалій життя. Історія дружби між хлопцями показує, що людяність може існувати навіть у найтемніших часах.
Фінал книги не залишає байдужим і нагадує про те, якими жахливими можуть бути наслідки ненависті та упереджень. Це книга, яку важко забути і яка викликає глибокі роздуми про моральні цінності, співчуття та історичну пам’ять.
Рекомендую до прочитання!

Книга розповідає про дружбу між двома хлопчиками - один із них є сином німецького командира у концтаборі під час Другої світової війни, а інший - єврейський в'язень. Головна сила книги полягає в тому, що вона показує жахливість війни та геноциду очима невинних дітей. Книга привертає увагу своєю важливою темою про людську доброту та співчуття навіть у найтемніші часи.

«Хлопчик у смугастій піжамі» — це історія, яка відображає трагедію Голокосту через невинні очі дитини. Джон Бойн у своєму романі робить сміливий і водночас надзвичайно важливий крок — він показує жахи війни не через дорослі очі, які розуміють масштаб катастрофи, а через невинність і наївність восьмирічного хлопчика, який нічого не знає про те, що відбувається навколо.

Головний герой, Бруно, є сином німецького офіцера, який отримав нове призначення, і їхня родина переїжджає до нової резиденції поблизу концентраційного табору. Одного дня Бруно підходить до дротяної огорожі, де зустрічає Шмуля — хлопчика його віку, що знаходиться "по той бік" у смугастій піжамі. Їхня дружба розвивається на тлі двох зовсім різних світів — світу привілейованого Бруно і світу пригнобленого Шмуля, хоча самі діти цього не розуміють. Для них ця огорожа стає лише перешкодою для гри, а не символом жорстокості та нелюдських умов концтаборів.

Однією з найсильніших сторін «Хлопчика у смугастій піжамі» є те, як автор передає масштабну трагедію через наївність дитячого сприйняття світу. У той час як дорослі розуміють, що таке війна, табори і геноцид, діти, як Бруно, сприймають все значно простіше, у термінах дружби, гри та цікавості. Ця наївність підсилює відчуття трагедії, коли читач розуміє, наскільки вразливими є діти перед дорослими рішеннями та їхніми наслідками. Такий підхід робить роман емоційно резонансним і незабутнім.

Особливою увагою заслуговує спосіб, яким автор показує наслідки пропаганди та маніпуляцій у суспільстві. Батьки Бруно виховують його в дусі нацистської ідеології, але навіть ці переконання не можуть розірвати зв’язок між дітьми. Їхня дружба, що відображає бажання залишатися людьми, попри розділи, які насаджують дорослі, є центральною темою книги.

Остання частина роману вражає своєю потужністю та трагічністю, залишаючи читача з почуттям глибокого суму і роздумами про те, як діти можуть стати жертвами жорстокого світу дорослих. Книга змушує задуматися над жахами Голокосту, людською жорстокістю, але також над важливістю людяності, емпатії та дружби навіть у найтемніші часи.

Друга Світова війна — моя улюблена тематика, тому залишаю для вас підбірку цікавих книг, щоб максимально зануритись та зрозуміти, що не покаране зло завжди повертається. Про нашу війну також буде написано багато книг, які сприятимуть справедливому покаранню для усіх винуватців. Отже, розбирайте:
1. «Щоденник Анни Франк» Анна Франк — автобіографічна історія про єврейську дівчинку, яка ховається від нацистів, намагаючись вижити в умовах Голокосту;
2. «Крадійка книжок» Маркус Зузак — історія про дівчинку Лізель, яка знаходить розраду у читанні під час жахів Другої світової війни;
3. «Ніч» Елі Візель — потужний спогад очевидця Голокосту про його переживання у концтаборах Освенцим та Бухенвальд;
4. «Список Шиндлера» Томас Кініллі — роман про Оскара Шиндлера, німецького промисловця, який рятує євреїв під час Голокосту;
5. «Останній єврей» Ноа Гордона — роман про боротьбу за виживання під час іспанської інквізиції, який торкається теми переслідувань та виживання в умовах геноциду.

Особливо варто звернути увагу на те, як автор майстерно показує взаємодію дитини з навколишнім світом, де на поверхні панує невинність, а в тіні відбуваються жахливі речі. Бойн досліджує тему сліпої віри та пропаганди через наївність головного героя, дозволяючи читачеві побачити, як легко спотворюються моральні межі у тоталітарному суспільстві.

Цей роман особливий у своїй здатності викликати емоції не лише через події, що описуються, але й через контраст між дитячим сприйняттям і жорстокою реальністю світу дорослих. «Хлопчик у смугастій піжамі» — це історія про втрачену невинність і про те, як людська доброта може знаходити шляхи навіть у найтемніші часи.

Це невеличка, але дуже об'ємна за змістом , історія про війну очима 9 - річного німецького хлопчика Бруно. Життя у великому будинку в Берліні, смачна їжа і багато друзів - все це одного дня змінилося. Сам Фурор відправляє його тата комендантом кудись - далеко. Це Геть Звідси - якась дивна місцина, де люди є лише по той бік паркану та їх видно з вікна.

Таємні прогулянки познайомили Бруно з дивним хлопчиком, якого звали Шмуль. Спілкування і спроба зрозуміти, що відбувається за колючим дротом. Проте одного дня Бруно захоче подивитися, як там, за парканом.

Складна книжка на непросту тему. Страшно, коли тобі нічого не розповідають про справжнє зло, але допитливість бере гору і має жахливі наслідки.

Вже третя книжка протягом останніх кількох тижнів про концтабір та дотичні теми. Кожна по-своєму важка, але безумовно важлива.

Але коли у таких книжках розповідається про дітей, це вдвічі важчі тексти. Хоча я б не назвала "Хлопчика у смугастій піжамі" важкою. Тобто тут немає жорстокості й нелюдських умов табірного життя, тут взагалі події відбуваються по ту, неєврейську, сторону колючого дроту.

Важкою ця книжка стає після прочитання, коли нахлинають роздуми про той час і нездатність осягнути того звірства, того контрасту поміж німцями та євреями...

Отже хлопчик Бруно, батько якого отримав підвищення по військовій службі, переїжджає з сім'ю в Аушвіц. Тобто це я здогадуюся із гри слів: назви місця в романі "Геть-Звідси", яке співзвучне з Аушвіц. Так само і Фурор - Фюрер... Бруно починає товаришувати із Шмулем, єврейським хлопчиком. Спілкуються через колючий дріт, їхня дружба щораз міцніє, хоча класично для таких романів відбувається зрада - з боку Бруно.

Але ніщо так не зворушує в цій оповіді як Шмуль: його глибока доброта, безумовне пробачення зради, які можливі хіба серед дітей, що не усвідомлюють всіх жахіть, в яких живуть, і які ще здатні бути людьми.

Це важко пояснювати самому собі. Але це провокує на пошук власної людяності, яка часто блукає за нормальних зовнішніх обставин, коли жодних перешкод немає.

Однозначно важлива книжка для кожного. Навіть для тих, хто боїться читати про концтабір. Бо вона не про концтабір - вона про нас, про Людину, про виклик.

Це точно не буде витрачений час!

Надзвичайно щемка історія, до якої, не дивлячись на біль, повертаєшся до неї знову і знову.

Вже колись давно я читала цю книгу. Тоді вона мені дуже сподобалась і розбила серце 💔 тож, коли вона вийшла у новому оформленні, я вирішив перечитати цю історію та нагадати собі, чому ж вона залишила такі враження.
⠀
Цього разу книга сподобалась якось менше. Може, тому що тепер я вже читала її дорослою, а не дитиною. Книга призначена для дорослих, проте вона здалась мені трохи наївною, простою. Було неясно, чому автор не називає речі своїми іменами.
⠀
На початку трохи нуднувато читати, але, коли Бруно почав спілкуватися із Шмулем і автор почав порівнювати їхнє життя, книга стала емоційнішою і сумнішою.
⠀
У цій історії йдеться про хлопчика 9 років на імʼя Бруно. Його батька призначають комендантом у концтаборі, а тому Бруно доводиться покидати друзів, старий дім та їхати невідомо куди. Нове місце йому не подобається, поки він не знаходить друга - Шмуля. От тільки їх розділяє колючий дріт.
⠀
Вся книга написана саме з погляду маленького хлопчика й саме тому, певно, вона здається тепер мені такою простою. Бруно не розумів:
⠀
- чому солдати можуть ходити в його дім, а люди в смугастій піжамі - ні;
- чому їх розділяє колючий дріт;
- чому насправді за огорожею немає щасливих людей і немає кавʼярень та овочів;
- чому мама заборонила казати їхньому «офіціанту», що це він полікував подряпину Бруно тощо.
⠀
Такими маленькими відкриттями головного героя автор показує наслідки війни та те, яким було життя євреїв і що їм довелось пережити. Фінал книги страшний, хоч знову - відкрито автор не говорить, що сталось. Ми просто це знаємо, бо знаємо історію.
⠀
Це історія про війну, але в якій автор не показує її як процес. Він не розтягує сюжет і не наповнює свою історію деталями, але показує всю безглуздість та несправедливість того, що робив Гітлер.
⠀
Загалом це хороша книга, яку однозначно варто прочитати.

📚"Думати - для нас недозволена розкіш".
Інколи діти страждають через помилки своїх батьків.
9-річний Бруно (від якого ведеться розповідь) разом з батьками та сестрою перебирається з розкішного берлінського помешкання у похмуре та зовсім йому не цікаве місце під назвою Геть-Звідси.

Спостерігаючи за дивними фермерам, які цілі дні проводять у смугастих піжамах йому й на думку не спадає, які речі кояться насправді за колючим дротом.
Батьки постійно зайняті усім, окрім власних дітей, тому в сестри знаходиться єдине пояснення : "просто вони протилежні нам".
Бруно заводить дружбу з ровесником Шмулем, який вже встиг зазнати всіх жахів Голокосту. До чого призведе це спілкування здогадатися не важко. Один випадковий збіг та невірний крок ладні змінити все і всіх.
.
Якщо закрити очі на усі недоліки (наївність, історичну недостовірність певних моментів) то книга повністю виконала свою місію, а саме - викликати співчуття та ще раз нагадати, що жахіття трапляються і в реальному житті. До того ж орієнтована вона на читачів підліткового віку.
Продовжуючи катувати свій емоційний стан, переглянула ще раз фільм, і він все ж вразив більше.

Неймовірна книга. Я любитель подібних книг і ця книг а точно попадає в мої топ 5. Прочитала дуже швидко і плакала як ненормальна

Читала її ще кілька років тому, тоді вона вивела мене з нечитуна і з того момента я її щиро раджу всім знайомим. Дитячий погляд на війну і події під час неї, це нове освітлення на тогочасні проблеми, завдяки чому книга і набула популярності я думаю.