Від автора: "... це роман про провину, співучасть і горе...". Отже, спочатку раджу прочитати "Хлопчика у смугастій піжамі", бо "Усі ті розбиті місця" є продовженням історії тільки вже від імені Ґретель - сестри Бруно та дочки коменданта концтабору. Обидві книги за обсягом різні, але обидві незабутні, здатні просто розбити серце. 💔А як інакше з книгами про Голокост? У творі є різні часові площини: післявоєнний (юність Ґретель) та 2022-й (вона ж 91-річна бабуся). Оповідь нагадує мені сповідь, яка просякнута почуттям провини головної героїні. Панорама життя цієї жінки за 91 рік буде насиченою різними подіями, та згадки про воєнні часи тригеритимуть її постійно. Як, коли й чому? Раджу тільки читати. Ця книга для мене поки найкраща з-поміж прочитаних у цьому році.

Як же вона зламала мене в підлітковому віці, коли я вперше її прочитала 💔 А зараз, перечитуючи, я чомусь думала, що тут трішки інший фінал. Мені завжди болючі історії по ту сторону барикад, страшно читати якими були концтабори і як відносились там до людей. У дорослому віці і в період війни, сприймається ця історія зовсім по іншому. Тут немає описів чогось жахливого, але це опис повсякденного життя, а це ще страшніше. Тут в нас опис світу наївної 9-річної дитини, якого забрали від свого дому та друзів, який не розуміє, яка реальність насправді буває жорстока. І як він зустрічає хлопчика з концтабору. Думаю, що саме цю історію треба прочитати кожному, і дорослому, і дитині. Вона по різному розкривається в будь-якому віці. Але фінал в книзі був не такий емоційний, як у фільмі. Фільм розбиває серденько взагалі 💔 Книга, як і фільм варта вашої уваги.

Дуже наповнена, щімка та складна книга. Я добряче проплакала над цією книгою, хоча плачу над книжками дуже рідко, але ця лялечка змусила мене ридати. Читаючи їх я відчула спектр емоцій: радість, злість, занепокоєння, смуток та в кінці розпач. Книга дуже цікава зі сторони історії, розкриття дискримінації націй, народів. Настільки глибока та наповнена сенсом книга нікого не залишить байдужим.

Важко і тяжко.... але воно того вартує))

Той випадок, коли після перегляду фільму хотілось і перечитати книжку Що шукала там? Можливо, сподівання, що все закінчиться по-іншому? Що не буде так страшно і боляче?... Маємо пам'ятати уроки історії. Бо вчитель вона суворий

Ця книга надзвичайно важка та складна, не дивлячись на свій невеликий об'єм. Ця книга про концтабори Другої світової війни та дітей. Бруно - німецький хлопчик, Шмуль - хлопчик-єврей. Що між спільного? Те, що об'єднує всіх дітей: їм треба дім, сім'я та друзі. І саме в пошуках останнього вони знаходять один одного. Їхній дружбі не стає на заваді ні колючий дріт концтабору, ні моральна прірва між ними. Та щасливого майбутнього, якого хотілося б усім дітям, тут не буде... Всю цю історію ми бачимо очима дев'ятирічного хлопчика. Як на мене, занадто наївного та необізнаного, адже Бруно не розуміє, що йде війна, хто такі євреї. Зважаючи на нацистську пропаганду він мав уже мріяти померти за Гітлера. Та, можливо, саме так автор прагне показати дитячу світлість, невинність, щирість, які в майбутньому знищує несправедливе суспільство. Тут взагалі відсутня будь-яка справедливість, хіба крім моменту, що за все треба буде відповідати. І часто діти платять за гріхи своїх батьків.

Це дуже зворушлива і трагічна історія, яка викликає сильні емоції та залишає довгий слід у серці. Через невинний погляд 8-річного хлопчика, автору вдається показати жахи Голокосту та війни. Простота і наївність головного героя контрастують із страшною реальністю, що розгортається довкола нього. Книга нагадує нам про те, наскільки важливо бачити світ очима інших, навіть якщо ці очі належать дитині, яка ще не розуміє жорстоких реалій життя. Історія дружби між хлопцями показує, що людяність може існувати навіть у найтемніших часах. Фінал книги не залишає байдужим і нагадує про те, якими жахливими можуть бути наслідки ненависті та упереджень. Це книга, яку важко забути і яка викликає глибокі роздуми про моральні цінності, співчуття та історичну пам’ять. Рекомендую до прочитання!

Книга розповідає про дружбу між двома хлопчиками - один із них є сином німецького командира у концтаборі під час Другої світової війни, а інший - єврейський в'язень. Головна сила книги полягає в тому, що вона показує жахливість війни та геноциду очима невинних дітей. Книга привертає увагу своєю важливою темою про людську доброту та співчуття навіть у найтемніші часи.