Від автора: "... це роман про провину, співучасть і горе...". Отже, спочатку раджу прочитати "Хлопчика у смугастій піжамі", бо "Усі ті розбиті місця" є продовженням історії тільки вже від імені Ґретель - сестри Бруно та дочки коменданта концтабору. Обидві книги за обсягом різні, але обидві незабутні, здатні просто розбити серце. 💔А як інакше з книгами про Голокост?
У творі є різні часові площини: післявоєнний (юність Ґретель) та 2022-й (вона ж 91-річна бабуся). Оповідь нагадує мені сповідь, яка просякнута почуттям провини головної героїні. Панорама життя цієї жінки за 91 рік буде насиченою різними подіями, та згадки про воєнні часи тригеритимуть її постійно. Як, коли й чому? Раджу тільки читати. Ця книга для мене поки найкраща з-поміж прочитаних у цьому році.
Анонім
Як же вона зламала мене в підлітковому віці, коли я вперше її прочитала 💔 А зараз, перечитуючи, я чомусь думала, що тут трішки інший фінал.
Мені завжди болючі історії по ту сторону барикад, страшно читати якими були концтабори і як відносились там до людей. У дорослому віці і в період війни, сприймається ця історія зовсім по іншому. Тут немає описів чогось жахливого, але це опис повсякденного життя, а це ще страшніше.
Тут в нас опис світу наївної 9-річної дитини, якого забрали від свого дому та друзів, який не розуміє, яка реальність насправді буває жорстока. І як він зустрічає хлопчика з концтабору. Думаю, що саме цю історію треба прочитати кожному, і дорослому, і дитині. Вона по різному розкривається в будь-якому віці.
Але фінал в книзі був не такий емоційний, як у фільмі. Фільм розбиває серденько взагалі 💔
Книга, як і фільм варта вашої уваги.
Анонім
Дуже наповнена, щімка та складна книга. Я добряче проплакала над цією книгою, хоча плачу над книжками дуже рідко, але ця лялечка змусила мене ридати. Читаючи їх я відчула спектр емоцій: радість, злість, занепокоєння, смуток та в кінці розпач. Книга дуже цікава зі сторони історії, розкриття дискримінації націй, народів. Настільки глибока та наповнена сенсом книга нікого не залишить байдужим.
Анонім
