Початок другої частини відразу нагадує про основних героїв та події першої книги. І це круто, якщо між читанням є перерва. Але оскільки я читала відразу, то мені ці нагадування були не потрібні. Хоча насправді це дуже непогано і навіть добре вплетено в спогади героя та його розмірковування, тому не можу сказати, що це мінус.
Про сюжет багато говорити теж не буду, щоб не спойлерити тим, хто не читав ще першу частину. Якщо у «Фальшивому принці» ми спостерігали, як три сироти змагались за те, хто стане загубленим принцом Яроном, то в «Королю-утікачу» на читачів вже чекають зовсім інші пригоди, а саме ми будемо спостерігати за піратами! Наразі це все, що можу сказати вам про сюжет 👀 тому перейдемо до вражень.
По самому стилю та тексту книга така сама, як і перша частина. Написано від першого обличчя одного з героїв, а тому читається легко і швидко. У першій частині мені трохи не вистачило «декорацій», в цій їх ніби теж не додалось, але головний герой мав змогу помандрувати країною, тому побачили ми її трохи краще і те, як тут живуть люди.
Сам же головний герой, як на мене, не поводився, як 15-річний юнак. Як мінімум, його поведінка була для мене на 18 років. Так, він дуже зухвалий, непередбачуваний, може бісити людей навколо, не слухати поради (як і деякі підлітки), але всі його дії та рішення були для мене більш дорослими, може, від нього цього вимагав статус і всі такі особи дорослішають рано, а я просто придираюсь 😅 також не повірила у майже фінальну битву між двома героями книги і тим, як вона завершилась.
У цій частині мені сподобалось, що тут було більше інтриг, таємниць, більше динаміки. Ця частина буде цікава і тим, хто полюбляє історії про піратів, проте, на жаль, тут не дуже описано їхні пригоди: ні боїв у морі, ні пошуку скарбів, ні кораблів. Більшість подій відбуваються на березі, але вдасться дізнатися парочку секретів із кодексу піратів.