"Колективні переконання формують світ, тож усе, що ми знаємо, або є правдою, або має потенціал нею бути."
Теорії змов, більшою чи меншою мірою, популярність мали завжди. Вбивство Кеннеді, висадка на Місяць, таємний світовий уряд, змова масонів, контакти з НЛО, рептилоїди, пласкоземельники та антивакцинатори – лиш перші, що спадають на думку. Список можна поповнювати дуууже довго. Та навіть згадати нещодавні випадки, пов'язані з COVID-19 та чіпуванням і вежами 5G 🤦🏻♀️. Тож зовсім не дивно, що цю тему взяли за основу коміксу – сатиричного, суперечливого, лякаючого й тривожного, що ставить під сумнів саму реальність.
Коул Тернер – агент ФБР, чия робота полягає в аналізі дискусій на форумах, що в тому числі включають і різноманітні теорії змов. Вивчаючи сприйнятливість форумівців до конспірології, він потрапив на конференцію пласкоземельників. А потім організатори зборів спробували його завербувати і він на власні очі побачив щось геть неймовірне й шокуюче 😱, що змусило його сумніватися у власному здоровому глузді.
Не встиг Коул цілком осягнути, що бачив, як потрапив до рук таємної організації. Йому відкрили найбільшу таємницю світу: усі теорії змов реальні! "Що більше люди у щось вірять, то правдивішим це щось стає. І то більше реальність підживлює цю віру." І завербували до Департаменту правди – надсекретного підрозділу американського уряду: "Протягом останнього століття ми дбаємо, щоб теорії змови залишалися теоріями." – усе, щоб берегти порядок і стабільність у світі.
У Тернера й самого колись був досвід, дотичний до теорій змов. Його досі мучать спогади з власного дитинства, пов'язані з сатанинською панікою 80-х і жахливим зореликим демоном, та кортить знайти відповіді на питання, що не дають спокою.
Відкриття тривожної істини похитнули віру Тернера у реальність і його психологічну стабільність. Працюючи на Департамент правди, він неодноразово стає свідком й безпосереднім учасником найнеймовірніших подій і ситуацій. Хоч він і розуміє важливість місії організації, але його не покидають сумніви у правильності окремих вчинків і рішень.
А тут ще й організація-супротивник Департаменту правди знову проявляє зацікавленість у Коулі. Неочікувана зустріч з головою "Чорного капелюха" породжує масу запитань. Той стверджує, що правда вирішується більшістю і завжди ті, хто знає справжню природу реальності, намагаються маніпулювати людьми і розширювати свої можливості: "Люди, які контролюють правду, контролюють світ". Департамент правди – не виняток. То хто ж все-таки праведник, а хто лиходій у цьому протистоянні, і чи на тому він боці?
У комікса цікава концепція і майстерна реалізація. Почуття й емоції персонажів, їхній психологічний стан та диктовані ними дії відіграють не останню роль у сюжеті. Вагання, недовіра, розпач, жах, тривога, тотальний сумнів у всьому, параноя – перебування на межі божевілля 🤯…
Дуже специфічний, грубий, брудний і в той же час експресивний малюнок чудово працює на загальну атмосферу і враження від коміксу. Несподівані ракурси, оригінальне компонування панелей на сторінках, цікавий підбір кольорів і нагромадження темних тонів, недбалі лінії й штрихи, розмиті силуети чи надмірна різкість місцями, колажі – усе створює ефект громіздкості, плутаності, химерності, крихкості, нестабільності й тривожності.
Щодо самого видання: у комікса тверда обкладинка з вибірковим лакуванням, якісний глянцевий папір і насичений друк, хороший переклад, чудова верстка, гарний набір шрифтів. Є також список приміток та галерея обкладинок. На жаль, є одне "але": практично у всьому коміксі в жирному шрифті замість "П" чомусь використано "І".
Анонім
Історія про Джокера, в якій дуже мало Джокера, проте купа крові і таємниць.
На першому плані - Джеймс Гордон, через деякий час після подій «Убивчого жарту».
До Жарту, до речі, буде кілька прямих відсилок, бо між цими історіями дуже тісний звʼязок.
Джокер зник, і Гордона, який пішов у відставку, наймають, щоб його відшукати. Відшукати і вбити - звідси перша моральна дилема. Але протягом історії, їх буде ще кілька - бо все не так однозначно.
Сюжет одночасно тягучий і динамічний.
Тягучий здебільшого через рефлексії Гордона, з яких складається вся перша частина книги.
Він постійно пірнає в минуле, щоразу все глибше і глибше - бо там споживається знайти рішення та відповіді на питання, що постають перед ним тепер.
А тоді нарешті зʼявляється в Джокер власною персоною, і починається динаміка, екшн, бійня. Ну, звісно ж, розбавлені іграми розуму, бо з Джокером без цього ніяк.
Відкритий фінал, бо ж це тільки перший том. З заявкою на те, що найцікавіше попереду - бо ближче до кінця постало найцікавіше запитання.
Класна графіка, класна кольорова гама, більш-менш традиційна сітка. Сподобався хід зі зміною графічного стилю для відображення подій минулого.
Але історія мені поки подобається більше за візуал, не найсильніша робота художників на мій смак. (Не саме цих художників, а серед того, що я читала про Джокера)
Вже чекаю на продовження, бо не можна отак просто обірвати розповідь на півслові😅 Цикл виглядає багатообіцяюче.
Анонім
