"Сп’янілі від кохання" Дж. Гіллорі - дуже симпатична книжка про ван найт стенд, який переріс у романтичне кохання. Вона – 30+ гендиректорка винарні, він – молодший за неї айтішник, який на літо випадково влаштувався на її винарню… вже після того, як вони переспали.
Місце дії небанальне – сімейна винарня у долині Напа, і це мене одразу привабило, як і деякі описані деталі винного бізнесу, і обкладинка – насичено вишнева, з виноградними лозами і чудовим, терпким запахом типографських сторінок.
Пристрасть, тобто анонсовані любовні сцени, не вражають, а от романтичний бік прописаний добре, життєво так, бо по результатах однієї події він і вона накручують себе з абсолютно різних причин.
Марго страждає, що Люк молодший за неї на цілих 5 (!) років, і звик до пружніших жінок у ліжку, і прямо в ліжку РАПТОМ усвідомить, що вона старша і буде караул! (тут я подумки зверхньо піднімаю брову, бо ну камон).
Люк переживає, що Марго вважатиме його нездарою або немужнім, якщо дізнається, що він покинув свою мегапрестижну роботу в IT, бо не витримав тиску.
Момент книги, який був мені, як тепла ковдрочка – чоловіки в цій книзі охоче готують і випікають, щоб підтримати своїх жінок. Чоловік менеджерки зробив кавовий торт для співробітників і приніс їй на роботу. Брат Марго наробив їй маффінів з цедрою і чорницею за сімейним рецептом, щоб підтримати її перед важливою бізнес-подією. Коротко кажучи, моя мова кохання – це їжа))
Момент книги, який мене вибісив — Люк якось взагалі не заморочувався казати Марго про зміни в своєму житті, тягнув до останнього, хоча вони вже були парою, і це стосувалося і її також. Мене це тригернуло. Марго теж психонула і була цілком права, я її підтримую.
Загалом це книжка про двох звичайних людей, які відчули шалений потяг і реалізували його, а потім зненацька зрозуміли, що хочуть одне з одним більшого. І стараються, як можуть, а ще воюють зі своїми тарганами в головах. І в процесі смакують добре вино.
Мила книжка, якщо вам попаде в настрій.