Джаннетт Воллс

Як завжди, чергова книжка, в якій очікування не виправдали реальність. Романтизація важкого дитинства авторки була настільки сильною, що аж смішно і боляче водночас через те, що жодних висновків не було зроблено. Джанет росла в сім'ї, де було 4 дітей і яку завжди супроводжували злидні. Тато весь час втрачав роботу і пиячив, однак "годував казками" дітей, що от-от - і він нарешті навчиться добувати золото, вони розбагатіють і він побудує Скляний замок, в якому вони житимуть дружно і щасливо 🙃 Мама, яка була настільки творчою особистістю, що окрім малювання картин, її нічого в цьому житті не цікавило, від слова зовсім. Результат - діти, які все життя побирались по смітниках, їли те, що інші викидали, або не їли взагалі, ходили брудні, смердючі, у порвані одежі, жили в напіврозвалених будинках, потерпали від булінгу і сексуального насильства. Коли вже в дорослому віці Джанет каже матері, що соромиться і завжди соромилась її, мати не вибачається, просить лиш прийняти її такою як вона є. І о диво! Джанет і її брат з сестрами, судячи з усього, саме це і робить - приймає весь той кошмар, який їм довелось пройти через інфантильність та лінь батьків. Якщо написання книги стало спробою терапії - то напевно авторка з цією задачею впоралася. Але чи можна назвати це удачею чи гарною кінцівкою? Навряд чи.

Анонім

«Скляний замок» Джаннетт Воллс – автобіографічний роман авторки про дитинство в «нестандартній», хаотичній і часто жорстокій сім’ї. Ця книга дуже подібна за описом до «Освіченої» Тари Вестовер, яка зараз більш популярна, але я обрала саме «Скляний замок», бо її мені порадив ChatGPT, проаналізувавши дві інші книги, які мене сильно вразили: трендова і неймовірна «Вибір» Едіт Егер та не менш вражаюча «Чотири вітри» Крістін Генни. Обидві книги я оцінила би на 10 з 10 — власне як і «Скляний замок». Дійсно, ця книга дуже подібна до згаданих вище по духу — це мемуари, спогади авторки про важке дитинство і зростання, і це майстерно написана історія про боротьбу та виживання в умовах, в яких вижити дитині, здавалось би, просто неможливо. Батько – харизматичний мрійник, який обіцяв дітям побудувати «скляний замок» (символічний дім їхніх мрій), але насправді боровся з алкоголізмом і нездатністю забезпечити родину. Мати – художниця, яка відмовлялася працювати та годувати дітей, бо вважала, що вони мають самі навчитися виживати. Джаннетт разом із братами і сестрами жила в бідності, голодувала, але зрештою знайшла в собі сили вирватися з цього життя, здобути освіту та стати успішною журналісткою. Батьки – суцільний взірець безвідповідальності. Замість дбати про дітей, вони просто ігнорували їхні базові потреби і, маючи вибір змінити своє життя, не скористалися ним, чим пробивають на неймовірно сильні емоції — гнів, сум, співчуття до дітей. Книга не буде легкою в плані емоцій, але вона подарує вам післясмак, надію і віру в те, що навіть найважчі обставини не прирікають людину, якщо вона готова боротися. Книга 10/10. Екранізована у 2017 році.

Анонім

Книга написана на реальних подіях авторки. Історія життя американської родини, де батьки завели дітей, але ще самі були не зрілими. А в дитинстві не завжди розумієш, що щось іде не так. В три роки самостійно варити сосиски і отримати величезні опіки? Не долікувати дитину в лікарні і забрати її без виписки, бо батько знову натворив щось і треба «драпати» з міста? Так це тільки одна з сотні історій цієї сім’ї. Наша авторка швидко подорослішала і розуміла, що батьки не можуть нормально попіклуватися про четверо дітей і їм треба допомагати в першу чергу собі, щоб вижити. Книгу однозначно рекомендую🌞

Анонім