Книга, яка читається з цікавістю.
Історія не нова, багато вже написано про «релігійні» сімʼї та деструктивних дітей в них.
Але ось ця історія сподобалась саме життєвістю, авторка взяла за основу цієї книги своє життя, додала трішки легенд, і вийшла книга про жінку, яка усвідомила свою ідентичність.
Не вистачило в кінці більшого розкриття, виглядало неначе авторка не знала як закінчити й обірвала.
Але загалом мені сподобалось і раджу до прочитання.
Анонім
"Я оповідаю казки. Вірте мені". Фантасмагорійний роман про... А так одразу і не скажеш про що. Очевидно, про пристрасть, азарт, кохання, смерть, чуттєвість, божевілля. Про Наполеона, Венецію, кульбабові поля, окаянну зиму. Із присмаком божевілля (не завжди у негативному сенсі). Сюжет будується на свідченнях француза Анрі і венеційки Віланель. Вони починаються окремо, потім сплітаються, щоб знову розійтись. Анотація дещо дезорієнтує читача – "зворушливого любовного роману" тут, здається, немає зовсім. "Пристрасть" варто читати за текст – соковитий, химерний, наповнений рефренами, концентрованими думками філософського спрямування. А ще за якісний переклад. Післясмак від цього дивного роману лишився так само дивним.
Анонім
Мене завжди дуже цікавили історії дорослішання та пошуку себе, а якщо йдеться про людину, яка зростає в суворій релігійній спільноті — це ще захопливіше. Мені сподобалося, як написано цю книгу: подача доволі незвична, з іронією та легкою комічністю, хоча водночас тут є чимало болісних моментів. Я щиро співчувала головній героїні та вболівала за неї протягом усього шляху.
Анонім
Котолог