Джанет Вінтерсон

«Пристрасть» називають крутійським, чи то пікарескним романом. Історія про пригоди французького солдата Анрі та венеційки Віланель. Припускаю, що крутійка тут саме Віланель. Загалом, я навіть не знаю, що такого написати, щоб якось продати цю книжку. Її треба читати, і вона або вас у себе закохає, або ні.

Особливо мене захопила, звісно, післямова від перекладачки. От би в усіх книгах таке робили! Тетяна Некряч майстерно впоралася з таким (упевнена) важким текстом, читати — суцільна насолода.

Це проза на межі поезії. Фрази-рефрени тебе наче загіпнотизовують, і вже неможливо відірватися. Тут герої оповідають казки, і читачі мусять їм вірити. А ще тут палає москва і російські селяни замерзають в снігу, раптом комусь хочеться про таке читнути.

Історія з лейтмотивом, власне, пристрасті, азарту й гри. Ставлю цій книжці пʼять викрадених сердець із пʼяти 🫀