Джанет Вінтерсон

Нехай вас не вводить в оману ця яскрава обкладинка з незрозумілими, на перший погляд, малюнками. Бо коли я читав анотацію до цієї книги і дивився на обкладинку, в мене щось не в’язалося в голові до купи. Здавалося, що це якась несерйозна (в гіршому випадку) чи іронічна (в кращому випадку) книга, і, можливо, не варто витрачати на неї час та гроші…

Та все ж бренд «Вавилонська бібліотека» й те, що цей роман входить до списку ВВС «100 романів, що створили сучасний світ», переконало мене звернути на книгу увагу.

Не знаю, настільки ця досить невелика за обсягом книга створила чи змінила сучасний світ, але те, що вона варта витрачених грошей і залишила приємний післясмак – незаперечний факт. З одного боку, хотілося її швидше прочитати, щоб дізнатися долю головних героїв, а з іншого – хотілося, щоб книга була хоч трішечки довшою аби подовжити задоволення від читання.

А ще, коли ви прочитаєте цей любовно-пригодницький, містично-історичний, іноді приголомшливий роман часів Наполеона Бонапарта та його війн у Європі, вам стануть зрозумілими оті всі химерні й незвичні малюнки на обкладинці.

«Пристрасть» називають крутійським, чи то пікарескним романом. Історія про пригоди французького солдата Анрі та венеційки Віланель. Припускаю, що крутійка тут саме Віланель. Загалом, я навіть не знаю, що такого написати, щоб якось продати цю книжку. Її треба читати, і вона або вас у себе закохає, або ні.

Особливо мене захопила, звісно, післямова від перекладачки. От би в усіх книгах таке робили! Тетяна Некряч майстерно впоралася з таким (упевнена) важким текстом, читати — суцільна насолода.

Це проза на межі поезії. Фрази-рефрени тебе наче загіпнотизовують, і вже неможливо відірватися. Тут герої оповідають казки, і читачі мусять їм вірити. А ще тут палає москва і російські селяни замерзають в снігу, раптом комусь хочеться про таке читнути.

Історія з лейтмотивом, власне, пристрасті, азарту й гри. Ставлю цій книжці пʼять викрадених сердець із пʼяти 🫀