Дот Гатчисон

цей трилер змусив мій мозок вибухнути. це було настільки моторошно, жахливо, захопливо. я не знаю скільки буде потрібно мені часу, аби оговтатися від цієї історії, але це — щось неймовірне..
боліло за всіх. дівчат, головну героїню, за сімей, які втратили їх і не могли докопатися до правди.

Нічого не очікувала від цієї книги, а вона виявилась дуже цікавою. Про те як люди проживають травму, про те як люди не можуть прийняти рішення. Трішки змазана кінцівка, але враження мені не зіпсувала

Через те, що ми майже одразу знаємо фінал, немає напруги з приводу «виживуть головні герої чи ні».
Мені не вистачило деталей у розповіді про садівника. Чому він такий, як йому вдалося побудувати сад, як взагалі функціонувала вся система? Звідки бралися сукні, коли дівчина неочікувано помирала? Чому дружина не помітила прихованих дверей в сад, а сини помітили?

Прочитала цю книгу і залишилася в змішаних почуттях
Книга про нездорові речі та людську жорстокість.
Багато сюжетних поворотів від яких голова йде обертом
Рекомендую прочитати тим, кому хочеться моторошного трилеру з купою тригерів🫢

Коротко по сюжету — книжка розповідає про викрадення дівчат серійним маніяком, якого називають Садівником. Він утримує своїх жертв у закритому саду, де вони перетворюються на його «метеликів» — він робить тату їм на спинах крила й контролює їхнє життя.

Цей трилер не залишає байдужим. Книга мені сподобалася, хоча я не можу порекомендувати її всім, адже вона похмура, моторошна, навіть мерзенна й збочена. Вона наповнена психологічною напругою та жахливими подіями, які викликають шквал негативних емоцій.

Історія ведеться через допит головної героїні Маї, яка пережила справжнє пекло в так званому «саду». Вона не поспішає розповідати всю правду, залишаючи багато запитань без відповідей. Зокрема, мені здалося дивним її дитинство, виглядало неправдоподібно. Не зовсім зрозуміло, що там із її родиною, але наприкінці я задумалася: можливо, все так і має бути, адже Маїній версії подій не завжди можна довіряти.

Ця книга — сильний, але важкий психологічний трилер. Він викликає огиду, страх, тривогу, але водночас змушує читача не відриватися від сторінок. Для тих, хто любить темні історії, вона може стати знахідкою, але тим, хто уникає жорстоких сюжетів, краще її оминати.

З першої сторінки (та й з анотації) ми розуміємо, що щось трапилось у жахливому місці. Є загиблі, вцілілі, а одну дівчину затримали, бо мали підозри щодо її співпраці зі злочинцем. І далі майже весь твір - це події в кімнаті для допитів: розповідь дівчини про дивний Сад, як вона туди потрапила, про її життя до Саду і що ж там все-таки сталося?

По сюжету. Спочатку було гидко, страшно й красиво. Потім стало гидко, страшно й нудно, бо десь на середині оповіді виникла думка, що трилер почав перетворюватися на дарк роман. До моменту, доки не з'явився останній Метелик. Тут я вже о 2 ночі ревіла й не могла заснути, доки не дочитала до кінця.

Опис життя Метеликів — суцільний жах, безвихідь і викривлене сприйняття реальності (інакше не можна, бо збожеволієш). Нагадує сучасність, коли українці живуть у війні й знаходять причини з цього сміятися.
📌 "Це було збочення, це було неправильно, і химерно, і все ж якимсь незрозумілим чином це допомагало нам почуватися краще"
📌 "У цього чоловіка був неймовірний талант — бачити лишень те, що йому кортіло"
📌 "Схоже, я так призвичаїлась до жахіть Саду, що забула, яким страшним може бути зовнішній світ "

З мінусів. Іноді авторка перегинає палицю й виходить зворотний ефект. Замість жаху відчуваєш недовіру й сміх. Й у фіналі перебрала.
Але не жалкую, що прочитала, ще кілька днів буду відходити від цієї моторошної історії.

І так. Ця книга увійшла в топ найкращих трилерів, які я коли-небудь читала. Це було так моторошно, цікаво, боляче 💔 Не могла відірватися ні на хвилинку і завжди думала про неї.

Події відбуваються навколо дівчини Маї, яка потрапила до маніяка - Садівника, в його Сад, де він колекціонує Метеликів. Мені дуже сподобалося, як написана книга. Ти ніби то дивишся фільм, де плавно змінюються часові рамки: то ми у Саду, то у відділі поліції.

Від багатьох сюжетних поворотів йде обертом голова 😱, а від інших - мурашки бігають по шкірі.

Від кінцівки я була в шоці 🔥 Навіть не здогадувалася, що буде. Я дуже дуже рекомендую !!!

Це була, мабуть, найкраща книга, яку я читала в такому жанрі. І вона залишиться в моїй памʼяті на дуже довгий час.

Історія про «сад», який сконструював чоловік, щоб викрадати, гвалтувати та утримувати в ньому молодих дівчат. Цей садівник хворий на всю голову ідеєю колекціонування метеликів, тому нічого кращого, ніж набивати татуювання метеликів на спинах у дівчат, йому в голову не приходить.

Цей сад проіснував близько 30 років.

Але одного дня про це місце стає відомо і одна із дівчат, які залишились живими, дає свідчення і розповідає про життя в цьому саду.

Сама книга написана дуже детально, що при читанні ти занурюєшся в сюжет і починаєш переживати за всіх дівчат. Прекрасно описані всі події та деталі.

Ось такі історії хочеться читати, тому що ця гнітюча атмосфера поглинає тебе і післясмак книги залишається в твої голові і хочеться радити книгу всім!!

Із такого жанру із викраденням, дуже раджу ще «Дивна Саллі Даймонд».

🦋 Напрочуд здорова книга про нездорові речі - якщо так взагалі можна сказати про дуже моторошний психологічний трилер🙄

І точно один з найкращих трилерів, що я читала.

🦋 Історія починається з кінця. Поліція викликає на допит дівчину, яка поводиться дуже підозріло на фоні інших жертв щойно розкритого і дуже масштабного злочину.

Її поведінка наштовхує слідчих на думку, що вона може бути співучасницею. Або у будь-якому разі щось приховує.

🦋 А приховує вона купу всього.

🩸 Книга з купою тригерів, де ключові - домашнє насильство, батьківська недбалість, зґвалтування.

Дуже заплутаний і захопливий сюжет з купою неочікуваних поворотів. І ті повороти - як відро холодної води на голову, прям щелепа відвисає.

Але найцінніше тут саме те, наскільки здорові думки і моделі поведінки вона транслює.

Такі історії часто скочуються у романтизацію злочинців, навіть ненавмисну. Але не ця - ця називає все своїми іменами.

🦋 Це історія про людську жорстокість у всіх її проявах
🦋 Про внутрішню силу, яка допомагає витримати будь-які випробування і навіть допомогти іншим
🦋 Про вміння виживати, що б не сталося
🦋 Про відданість і самопожертву, навіть коли ціна зависока
🦋 Про сім’ї - дуже різні сім’ї, повністю хворі і здорові, ті, яких не обираєш, і які є результатом свідомого вибору

😈 Окремий плюс за дуже влучне використання лайки, дуже ціную таке у текстах.

Щоправда, фінал дешо сумбурний, але головне, що логічний. Хіба пара дрібниць видались мені зайвими, та то справа смаку.

Схиляюсь до того, щоб лишити цю книгу на полиці, хоч дуже рідко роблю таке з трилерами.

В одному з відгуків писали, що тут дірок в сюжеті стільки, що це радше швейцарський сир, аніж книга. Я схильна не погодитися. Бо це не сир, це драна РИБАЛЬСЬКА СІТКА із розміром вічка на блакитного атлантичного марліна! (для тих, кому лінь гуглити, це тварюка під 100 кг вагою).

Погано просто все:
🦋 сам сюжет, який пнеться перевершити фаулзівського "Колекціонера", але виявляється надто дирявим, надто дитячим та надто картонним, що розлізається по швах від елементарного питання.

🦋 форма оповіді, коли події розкручуються з кінця і все заради типу "драматичного твіста" в кінці, але на підході до твіста єдине, про що ти можеш думати, так це чи може ситуація стати ще тупішою і - бінго! - з твістом саме так і стає

🦋 постать оповідачки, яка начебто має втілювати образ Сильної Жінки, а по факту виявляється не просто МеріСью, а МеріСью на стероїдах, до того ж ще й накаченою по вінця знаннями та крутецькими навичками психології, конфліктології, веденням стресових комунікацій, а також античної міфології, театрознавства, літератури, музики та ще й медицини до купи. І все це у 16 років 🤡 🤡 🤡

🦋 і вчергове дирами в світобудові (а це ж нас типу трилер же, не магічний реалізм, не фантастика, не антиутопія, а начебто сюжет, який може відбуватися у реальному житті), які усі потуги по наведенню моторошності зводять нанівець, бо в те, що відбуваєтся на сторінках, банально не віриться.

😈 А! То за що зайва зірочка? Чому дві, а не одна? За цитування По, просто вчергове захотілося перечитати дійсно моторошні речі, а не оці поробки.

#Дафа_не_радить

Трилер, який полонив мої думки на два вечори поспіль. Неможливо відірватися. Неможливо уявити, як таку історію можна було вигадати.

ФБР.  Камера для допитів. За столом сидить дівчина. Вона вся в саднах, руки в опіках та бинтах. На спині тату крил метелика. Хто вона?
Жертва? Злочинниця? Помічниця ката на прізвисько Садівник?

Історія, яку вона розкаже вразить, приголомшить і буде іноді дуже болючою.

Хто такий Садівник?
Викрадач. Колекціонер. Татуювальник. Ґвалтівник. Батько. Чоловік.
Всі дівчата в його саду — метелики. Їх спини прикрашають крила. Їх життя триває недовго, а потім він їх увічнює.

Їх тримають за сімома замками.
Але всі вони чули історію, про метелика, яка втікла. Всі вони сподіваються, що це правда, але розуміють – це нереально.

Але як же дівчина у ФБР? Як вона звільнилась? Що сталось з іншими?

Глибока історія не лише про смерть, а й про життя і сім'ю, страх і сміливість, про силу і слабкість... Кожен знайде щось своє.

Рекомендую, шикарний напружений твір, який не відпускає до останнього слова.

Давно не читала такого моторошного і водночас чуттєвого (розумію, дивно звучить, але викликає саме такі дивні емоції) трилера.
Тут немає динаміки, але є напруга. На тлі розповіді незламної дівчинки, яка з дитинства була сама по собі, всі події видаються ще страшнішими. Бо вижити в Саду, не втративши клепки, це вже дорого коштує.
Текст дуже добре написаний (так, принаймі, бачу з перекладу). Мені подобається, коли в такому форматі в трилері розгортаються події: коли поступово все стає на свої місця, коли зрозуміло, хто є хто, і коли залишається лише витріщити очі від того всього трешака.
Я рекомендую. Але після такого чтива піду шукати щось миле й добре.

П.с. Перепрошую, деталей немає. Анотація промовиста й так.