Донал Раян

Химерний твір. Складений з окремих розрізнених фрагментів, мов клаптикова ковдра. Але разом вони утворюють цілісну картину – ірландський роман. Такий самий строкатий: драматичний, трагічний, злостивий, кумедний, цинічний, іронічний, нецензурований, щирий, простацький, вигадливий, божевільний, фантастичний, життєвий…

У творі йдеться про ірландське селище і його мешканців невдовзі після економічної кризи 2008 року. Вона вже сама по собі болюче вдарила по населенню, так ще й додалася афера місцевого забудовника, на котрого працювали представники чи не більшості місцевих родин. Ошукані працедавцем, котрий не платив за них ніякі внески, роботяги залишилися без пенсій і будь-яких виплат. Це лиш поглибило існуючі конфлікти та протиріччя в громаді і родинах, викрило задавнені образи й випустило на волю усіх внутрішніх демонів.

Сама ж розповідь складається з роздумів, спогадів, прагнень, страхів і розчарувань 21 персонажа. Цікаво було читати внутрішні монологи якогось з героїв і дивитись їхніми очима на їхнє власне життя, на рідних, знайомих і ситуацію навколо загалом, а потім поглянути на це з позиції когось іншого, так чи інакше до нього/неї дотичного. Наскільки різними й суперечливими виглядають ті ж самі люди і події з різних точок зору!

Кого тільки немає серед тих персонажів…
🔹 Справді хороший чоловік з поганими спогадами й не дуже чистими думками.
🔹 Осоромлений батько, що свого часу "переплутав забезпечення з вихованням".
🔹 Багатодітна розпусниця, котра любить усіх своїх дітей і не розуміє, чому вони дорослі тепер її цураються.
🔹 Нелегал-іноземець, котрий опинився надто далеко від батьківщини і зі сторони спостерігає за місцевими, бачить, як "Ці люди прив'язані до певного місця, вкорінені в ньому".
🔹 Мати-одиначка з міста з сумнівними підходами щодо підбору партнерів, котра з малюком поселилась у тепер вже кварталі-привиді.
🔹 І її лицемірна й злостива подруга-співробітниця, котра зневажає і її, і боса, і усіх "селюків".
🔹 Хороший, добрий, працьовитий, але трохи "тупуватий" хлопчина.
🔹 І безробітний молодик на шиї в батьків, вітряний, самовпевнений, безвідповідальний, геть не знайомий з реальним життям.
🔹 Молодий, неадекватний шизофренік.
🔹 І його приятель, такий самий псих і покидьок.
🔹Хворий на голову, ледащий чолов'яга, котрий став жертвою педофілії в дитинстві.
🔹 Бабій, котрого хвилями накриває депресія через розуміння, яким він є, і жаль, що не може бути кращим.
🔹 27-річний молодик, безробітний й несміливий, що шкодує за нездійсненним.
🔹 Налякана дівчинка-школярка, чиї батьки постійно гризуться.
🔹 Цинічна власниця дитсадка, що не надто високої думки про чоловіків.
🔹 Її чоловік, котрий втратив роботу, гідність і самовладання.
🔹 Відторгнута батьком донька, життєві принципи і сексуальна орієнтація котрої наштовхнулися на цілковите нерозуміння і несприйняття.
🔹 Жінка, котра після втрати одного з дітей стала дратівливою й осудливою матір'ю для решти, зруйнувала власну сім'ю і так і не змогла віднайти спокій.
🔹 Її брат, місцевий поліцейський, змушений вислуховувати скарги й образи, а тепер ще й розслідувати вбивство старого і викрадачів дитини.
🔹 Привид загиблого, котрий тепер має вдосталь часу обмірковувати, яким гівнюком був за життя.
🔹 Врешті, віддана дружина, хороша мати і донька, котра чи не єдина тверезо й адекватно оцінює життя, своїх рідних, місцевих жителів і всю ту гнітючу, лицемірну й тривожну атмосферу довкола у грі під назвою справжнє життя:
"Та попри всі проспівані пісні, випиті кухлі пива і дружні вечори похвал і промов, знайдеться кому й ненавидіти вас за ваші чесноти. Вони впиватимуться вашими невдачами. Мені здавалося, що цього літа всі саме такими й поробились."

Життя персонажів дуже різні, як і різні тому причини: власна провина, складне минуле, воля випадку, тиск обставин, – але все ж взаємопов'язані. І, попри всі удари долі, життя триває. Символічним в цьому контексті є "настромлене на шарнір червоне залізне серце. Вже облущене; червоного на ньому майже не лишилося". Старе, зношене, "облущене, скреготливе серце", котре все ж обертається.