Девід Бейкер

Це був дивний досвід - читати про Другу Світову очима німців. Наче привідкрили темну завісу і показали, що монстр складався з поодиноких, часом досить непоганих людей. Але якщо чемно на виправдання це мало схоже, бо, якщо вірити книзі, критичне мишлення для головних героїв дається досить важко. Але я не виключаю і того. що то я надто прискіплива і розглядаю цю історію через лупу знань про ту війну.

Германія на початку 30х дійсно була на межі бідності і фюрер для багатьох став тим рятивним мотузком, на який вже ніхто і не очікував. Можливо, через це очі у людей і лишались прикритими.

Що ж до головних героїв. Єва - ідеальна німецька дівчина, яка просто помилилась. На жаль, так буває. Сподобалось, що вона до кінця так і не зрозуміла, який жах творився навколо.
Це тільки підкреслює, наскільки вона далека від головного зла. Вольф - ну тут все ясно, поганець, поганець у всьому. Андреас - тут навпаки, суцільне добро. Через це тим більш бло цікаво спостерігати за тим, як він воює. І пастор Фольк - дуже боягузлива людина, яка наважилась відкрити рота тільки під кінець.
В цілому книга залишила приємні враження. Хоча "приємні", враховуючи тему, не зовсім те слово. Але перші три чверті тексту набагато цікавіші за кінцівку. Втім, можливо, це через те, що я не дуже люблю любовні лінії.