Делія Овенс

Книга, яку я раджу вcім своїм друзям, після прочитання якої тільки захоплені відгуки! Історія щемка, у кожній ситуації думаєш, як на місці героїв вчинила б я. Описи природи одні з найцікавіших, що я читала. ТОП!

Анонім

Незважаючи на серйозну тему, що порушується у книжці, роман вийшов слабкуватим. Авторка просто не розкрила її. Кая протягом всього роману тільки те й робила, що прибирала, готувала їсти, їла та переодягалася. Вона наче і не помітила, що всі покинули її – на початку про це згадується і потім забувається. Ніякої рефлексії. Дівчина не стала «мауглі»: вона спілкується з батьком, сусідами, ходить до магазину. Але навіть не хоче навчитися рахувати ті ж монети. Їй на все байдуже. Авторка описує її такою гарною, що всі хлопці у неї закохуються. Це теж неправдоподібно і бісить. За ті двадцять років, що ми за нею спостерігаємо, вона ніяк не змінюється - яка була на початку роману, такою і залишилась в кінці. Однак, природа описується гарно. Роман насичений описами природи. Цим він нагадує українську класику. Кая майже весь час проводить в болотяній місцевості та знає там чи не кожну тварину. Видно, що авторка на цьому розуміється. Взагалі, книжка написана непогано – читається легко. Радує і детективна лінія, часом, її цікавіше читати ніж основну. Там несподівана розв’язка. Окремо, хочу похвалити дизайнера обкладинки. Малюнок на обкладинці намальований гуашшю. Мама Каї любила малювати картини саме таким видом фарби. Деталь цікава. Мені роман не дуже сподобався. Я чекала на реалізм, а виявилось, що це якась казка. Книжка більше підійде масовому читачу, який ввечері хоче відпочити за книжкою, не вдумуючись в прочитане.

Анонім

❗У відгуку будуть спойлери. Бо я вже давно не читала настільки погані книги, як ця, тому про цей кошмар потрібно написати в подробицях. Я не є прихильницею довгих описів природи в книгах. Ця книжка ж саме така. Описи маршів, всіляких мушель, чайок і всього на світі, що пов'язане з болотами. Однак ці описи виявились найцікавішими в цій книзі, якщо можна це так назвати. Головна героїня Кая змалку була змушена виживати в хатинці на болотах, бо вся сім'я її покинула. Кая не ходила до школи, не мала друзів та майже ні з ким не спілкувалась. Її боялись, цурались та називали Болотяним дівчиськом. Щоб якось вижити, вона була змушена збирати мідії та продавати їх місцевому (звісно ж, чорношкірому) торговцю, який, на відміну від інших, був до неї добрим. А ще був Тейт, який тишком-нишком був закоханий в Каю і який звісно ж потім її покинув, через що Кая залишилась з розбитим серцем. І місцева зірка Чейз, який розказував Каї казочки про кохання (в які, вона, звісно ж повірила), однак жадав від неї лише сексу і здійснив спробу її згвалтування (звісно ж, Кая, живучи на болотах і цікавлячись лише ними, не маючи жодної сексуальної просвіти, знала таку термінологію), а потім якимось чином загинув на болотах. Співпадіння? Не думаю. Я так і не змогла зрозуміти, що саме читаю - детектив, любовний роман чи що. Спроба вписати у всю цю історію сюжетну лінію з убивством Чейза була просто жахливою. А частина книги, присвячена судовому процесу над Каєю, мене просто доводила до сказу. Кая, яка не хотіла допомогти своєму адвокатові, мовчала під час всіх зустрічей з ним, але водночас просила їй допомогти, однак сиділа і втикала у вікно на чайок, поки вирішувалось питання, чи винна вона у вбивстві чи ні - це просто якийсь кошмар для читача. Я ніколи не повірю, що Кая, яка прожила все життя на болотах, проверне таку хитромудру історію для побудови алібі. Та наврядчи вона взагалі знає, що це таке і як слідство працює. Що взагалі Чейз робив на вежі в ніч своєї загибелі? Вони домовилися там зустрітися чи це випадковість? Суцільні кліше та сюжетні дірки - ось якою є ця книга і мені шкода витраченого часу на її прочитання часу

Анонім