Дар'я Строкач

Локдаун, карантин, ізоляція - віднедавна ці слова стали знайомими кожному з нас. Пандемія ввірвалась в наше життя так раптово і так несподівано. Ми немов опинились у фантастичному фільмі, де стали акторами в своєму ж власному житті. Кожен відчув крижаний подих пандемії на собі. Тривога, страх, невпевненість - те, чим наповнились наші серця.

"Ізоляція" - збірка оповідань сучасної української літератури. Її автори - зовсім юні письменники, переможці літературного конкурсу "Антитвір" від Мистецького Арсеналу, які так майстерно передали своє бачення світу в період страшної небезпеки.

Книга мені сподобалась. Це той варіант, коли отримуєш значно більше, ніж очікуєш. Було цікаво, захоплююче, незвично, а головне - дуже самобутньо. Ці твори знайшли відгук в моєму серці, бо оголили такі знайомі до болю відчуття. Надія, що перемагає песимізм, самопожертва, яка рятує життя іншим, віра у краще, що граничить з розумінням найгіршого, прагнення бути коханим та почутим, біль, що розриває зсередини - маленька краплинка того, що знайдете там. Водночас автори торкнулися не лише реальної загрози, а й пандемії байдужості, ненависті та жорстокості, в якій потопає наш світ.

Трохи цитат, що зачепили:
"Якщо ви не змінитесь - вас чекає загибель".
"Земля може легко обійтися без людини, ми не господарі всесвіту, і варто про це пам'ятати".