Данієль Кельман

Тіль

Чи знайоме вам це ім‘я?

Мені - так, бо під час навчання на філологічному факультеті викладачка літератури середньовіччя розповідала про напівлегендарну - напівреальну особу Тіля Уленшпігеля.

Саме такою виявилася і книга Даніеля Кельмана: реалістичною, але сповненою міфічних істот, вигадок і переказів. Знаєте, незважаючи на специфіку моєї освіти, я довгенько ламала голову над жанром книги. Фентезі? Історичний роман? Не підходить жоден. А тоді мені згадалися твори Ґабріеля Ґарсії Маркеса, і для себе я вирішила, що маю справу з магічним реалізмом.

Ми знайомимося з Тілем ще за років дитинства, коли найманий робітник його батька ледь не втопив хлопця, аби покарати за невдалий жарт. Саме тоді герой вирішує ніколи не помирати, адже цінність життя, нехай сповненого скрути - величезна.

А цю фразу Тіль говорить значно пізніше, але вона так само гарно його характеризує:
«Такі, як я, не помирають. Я зроблений із повітря. Нічого страшного зі мною не трапилося.»

Події твору розгортаються на тлі Тридцятилітньої війни, що охопила Німеччину у 1618 - 1648 роках. Тому атмосфера роману відповідна - тут багато смертей і тортур, часто вже незрозуміло, що страшніше - справи людських рук чи незбагненні магічні прояви.

Але незважаючи на все це «Тіль» не створює гнітючого або депресивного настрою під час читання. Навпаки, я раджу читати книгу кожному, хто вважає, ніби вже «торкнувся дна», щоб сказати собі: «ще не сьогодні».

Історія Тіля і Неле - чарівна, сумна і життєствердна. Вона надихає, але не так, як чашка запашної кави, а як гарний копняк, що змушує діяти.

«- То я вибрала вдалий час?
- Час завжди вдалий, якщо ним добре розпорядитися.»

Я дуже давно хотіла прочитати цю книгу. Не дарма. Вона якраз із тих, які мені подобаються. В ній описуються деякі події з життя Тіля Улешпігеля. Але то не пригоди чи авантюри, а реальність середньовічного життя з його брудом, лицемірством, війнами тощо. Автор володіє словом. Одна з тих книг, які залишу в домашній бібліотеці.

Мені частіше за все подобаються книги, які я читаю, але досить мало таких, які я хочу лишити після прочитання.

Оця книга - одна з них, бо я точно ще до неї повернуся.

Це було суцільне задоволення.

Історія про Темні часи у темній тягучій атмосфері.

Про фольклорного персонажа, вписаного у максимально реалістичний тогочасний світ - чи історичних постатей, що весь час десь на межі фентезі.

Але якщо відволіктися від цього підґрунття, то це історія хлопця, з яким однієї ночі трапляється щось моторошне і може навіть містичне, і це змінює його бачення світу.

Невдовзі він втрачає батька, якого звинувачено у колдовстві, і тікає з рідного села з подругою, щоб провести життя у мандрах та побачити купу цікавих, а часом і жахливих речей.

У книги дуже незвичайна структура. Вона не просто нелінійна - це ніби історія, яку написали на довгому пергаменті, а тоді розірвали на шматки, перемішали і склали знов у рандомному порядку.

Це трохи дезорієнтує і додає сюрреалізму, але є в тому і окрема насолода, коли все починає складатися.

Тут дуже багато недосказанностей і дуже багато відкритих питань. Але при цьому історія відчувається довершеною і повною.

А ще - надзвичайно круті діалоги та описи. І багато специфічного гумору, тонкого і влучного. Авторська мова взагалі неперевершена.

Моцна і дуже незвичайна книга. Той випадок, коли я відчуваю, що це прям на 100% моє. І трохи сумую, що було так мало, бо я б ще читала і читала😌

Я НІЧОГО НЕ ЗРОЗУМІЛА АЛЕ БУЛО ДУЖЕ ЦІКАВО))

Це дійсно все, що я можу написати про цю книгу. Середньовіччя – не близька мені тема. Історії того періоду я не знаю. Я з тих читачів, які хочуть просто взяти книгу в руки і читати, тому шлях воїна (спочатку прочитати легенду про Уленшпігеля, підтягнути знання про Тридцятилітню війну, Фрідріха ІІ і його Єлизавету) не для мене.

Я хотіла почитати про трикстера, провокатора і насмішника – бунтівника, який задає дух пригод. Тож була здивована тим, наскільки ця історія насправді гнітюча.

Написана книга класно – автор хапає двома руками і занурює в атмосферу. Читається швидко, якісні іронічні діалоги додають шарму, неплоскі персонажі, диковинні сцени – все вказує на філігранну роботу. Я сміливо можу рекомендувати цю книгу і мені не буде за це соромно, проте…

…мені не сподобалось. Не моя атмосфера, не мій період, не мій сюжет.