Кожну книжку Чейза прочитую на одному подиху. Хоч я не фанатка детективів, а тим паче кримінальних трилерів, творчість цього письменника мене захопила. У романі "У мене на руках чотири тузи" є всього потроху: і шантаж, і шахрайство, і кримінальні схеми. На сторінках книжки ми зустрінемо мафію, заможну вдову, альфонса-багатожонця, дурисвіта, розумного й відданого слугу, чесних поліцейських та інших цікавих і не дуже типів. Всі образи колоритні, добре прописані, за їхнім розвитком цікаво спостерігати. Трішки розчарувала Хельґа (та сама багата вдова). Іноді її поведінка мені здавалася нелогічною. То вона підозрює альфонса в корисливих мотивах, то вже за мить щиро зізнається йому в коханні, а то й узагалі поводиться у свої 44, як дівчинка-підліток. Але хтозна, можливо, і в житті є такі люди. Мене трішки здивувала анотація, бо в її останньому реченні прямим текстом сказано, якою буде кінцівка. На моє враження від твору це не вплинуло, бо читати Чейза дуже цікаво навіть тоді, коли приблизно уявляєш, яким буде фінал. Зазвичай розв'язки у творах письменника дуже несподівані, а от у "Тузах" фінал виявився дещо передбачуваним (значною мірою через злощасну анотацію). У цілому роман дуже цікавий, динамічний. Читачам, які люблять розлогі описи, ліричні відступи, рефлексії, роздуми про сенс життя тощо, я б його не рекомендувала. А от тим, які полюбляють цікаві авантюрно-кримінальні трилери з елементами детективу, раджу не тільки цю книжку, а й усі твори Чейза. Окрема подяка видавництву "Богдан" за те, що (здається, єдине в Україні) видає їх. Шикарні обкладинки Олега Кіналя настільки промовисті, що навіть не потрібно зазирати в анотацію (у випадку "Тузів" таки справді не варто:). Також хочу відзначити блискучий переклад Ірини Бондаренко.