Цезарій Збєшховський

Чергова книжка мого книжкового клубу, і черговий для мене виклик. Книга "Голокост F" польського автора Цезарія Збєшховського навряд чи залишить читача байдужим. Цей роман є яскравим прикладом кіберпанку, що поєднує елементи антиутопії та глибокої філософії. Роман глибоко занурюється в складні філософські питання та пропонує похмурий погляд на майбутнє людства в епоху технологічних досягнень. Він одночасно відштовхує і притягує своєю атмосферою безнадії та заплутаним, але вражаюче концептуальним світом. Я вже писала, роман ніби «наркотик», він спочатку відштовхує своєю важкістю і незрозумілістю, а потім «затягує» так, що неможливо відірватись.

З самого початку хочу відзначити, "Голокост F" – не просто роман, а цілий літературний всесвіт. Він складається з основного сюжету та ряду оповідань, які з першого погляду здаються окремими і не пов’язаними між собою, але насправді служать введенням у світ книги. Автор вміло поєднує ці різнорідні частини, створюючи багатошарову картину, яка поступово розкривається перед читачем. Відразу дам пораду, на мою думку, черговість читання має значення, я б починала читати з початку оповідання, а потім сам роман. Так буде зрозуміліше.

Сюжет книги розгортається у світі після настання теологічної катастрофи, де людство втратило свою ідентичність і відчайдушно намагається зберегти залишки своєї людяності. Люди апгрейдять себе електронікою, намагаючись знайти нові джерела задоволення та знань, але натомість стикаються з вірусами, що знищують їхній розум. Свідомість людей може бути записана і збережена в "чорній скриньці", але виникає питання: чи можна вважати таку копію справжньою особистістю? Це одна з багатьох філософських дилем, що пронизує роман.

Атмосфера книги схожа на похмурий сон, де реальність ілюзорна, а надія на порятунок майже втрачена. Вона важка, гнітюча, і кожна сторінка нагадує, що читач знаходиться в світі, де вже не залишилося місця для світлих фарб і легких рішень. Збєшховський майстерно створює відчуття безвиході, де всі надії на краще майбутнє розбиваються об жорстоку реальність.

Тематика роману звертається до одвічних питань про природу Бога та Людини, душі та сутності людської особистості. Чи залишиться щось людське в тих, хто перейшов межу між людиною і машиною? Чи є надія на спасіння у світі, де Бог залишив людей напризволяще? Чи можливо відновити зламану реальність після апокаліпсису, який вони самі ж і спричинили? І головне що являє собою Людина і що являє собою Бог? Ці питання Збєшховський ставить перед читачем, не даючи чітких відповідей, залишаючи простір для роздумів. Декілька цитат так запали мені в душу, що їх навіть виписала в щоденник:
"Я неповноцінний, а отже, я - людина.";
"Страждання не ошляхетнює, але, можливо, доводить нашу людяність.";

"Голокост F" – це книга, яка змушує думати, відчувати і навіть страждати разом із героями. Вона не для кожного, і її складність може відлякати, але для тих, хто готовий зануритися в цей похмурий світ і прийняти його виклик, вона стане справжнім одкровенням. Головний недолік книжки, це відсутність словника-глосарія, навіть після прочитання всієї книжки деякі терміни так і залишились для мене загадкою.
Як висновок зазначу, Цезарій Збєшховський створив унікальну літературну реальність, де кожна деталь має значення, а кожне слово викликає хвилю роздумів. Це справжня філософська притча про те, що означає бути людиною в світі, де технології перетворюють людську суть на щось невпізнанне. Вона вимагає від читача не лише уваги, а й внутрішньої сили, щоб завершити цей шлях і зрозуміти, що ж насправді сталося в цьому світі після настання "Голокосту F".

Ваша #Клякса