Нові відгуки

Книга, що розбила моє серденько та склала його знову. Про віддану любов, дружбу , відносини між батьками та дітьми. Любов до тварин та їх відданість.

Ця книга — одна з тих, що вміло поєднують драму, гумор і соціальні питання. Авторка розповідає історію Елізабет Зотт — жінки-хіміка в 1960-х роках, яка мусить щодня боротися за право бути собою в патріархальному суспільстві. У центрі — не тільки наука, але й пошук голосу, самореалізація і сила жінки в умовах, які її системно знецінюють. Мені книга не здалася поганою — читалася легко, сюжет динамічний, є кілька сильних моментів, які могли б зачепити за живе. Проте, з якоїсь причини, вони мене не розчулили. Було драматично, іноді навіть напружено, але без емоційного прориву. Можливо, стилістика викладу або відчутна авторська дистанція не дали мені повністю зануритись. Ідея перетворити кулінарне шоу на платформу для просвітництва і боротьби за права жінок — свіжа і симпатична. Елізабет — образ нестандартний, сильний, хоч іноді й трохи схематичний. Загалом, це добра історія про жіночу силу, але вона не залишила в мені післясмаку. Прочитати можна — особливо якщо цікавить тема становища жінок у ХХ столітті, але для мене це не було читання, що запам’ятається надовго.

Попри величезну кількість позитивних відгуків, для мене ця книга не стала чимось особливим. Ідея цікава — жінка-хімік у консервативному чоловічому світі 60-х років, феміністичні теми, боротьба за рівність і голос. Але на практиці я не відчула глибини чи емоційного залучення. Прочитала близько 100 сторінок, і все це здалося поверхневим і навіть трохи штучним. Жінка-хімік, веслування, соціальні бар’єри — усе це подається ніби як щось унікальне.В мене не виникло зв’язку з героїнею, історія не зачепила, і бажання продовжувати читання просто зникло. Даю 4 з 10 за саму ідею книги та естетичне оформлення, але на жаль, зміст виявився для мене порожнім.

Ця книга справила на мене дуже сильне враження. Головна героїня, Елізабет Зотт, — надзвичайно розумна, смілива і принципова жінка, яка намагається реалізувати себе як науковиця в той час, коли суспільство зовсім не готове приймати жінок у науці. Вона стикається з дискримінацією, зневагою та несправедливістю, але не здається і продовжує боротися за своє право бути собою. Що мені особливо сподобалося — це поєднання гумору й серйозних тем. Авторка порушує важливі питання рівноправ’я, фемінізму, сім’ї, материнства та сили науки, але робить це доступно, зворушливо й навіть іронічно. Дуже сподобався образ собаки Шестотридцять — він додає тепла й мудрості всій історії. «Уроки хімії» — це не лише про хімію, а насамперед про силу характеру, самоповагу та пошук свого місця в світі. Книга надихає не боятися бути «іншою», не мовчати і вірити в себе, навіть коли всі навколо сумніваються. Рекомендую всім, хто цінує глибокі, щирі й добре написані історії з сильною жіночою героїнею.

Дуже сильна, сповнена фемінізмом книга. Змушує задуматися про багато речей і залишає приємний післясмак. Однозначно рекомендую і буду перечитувати ще не раз.

Історія жінки, яка знає собі ціну та відстоює свої права у нелегкий для цього час в Америці 60-х. Стійкість, цілеспрямованість, впертість, які вартують найглибшої поваги. До речі, серіал не поступається книзі. І те, і те щиро рекомендую!

Дотепний, зворушливий і надихаючий роман про жінку, яка не боїться йти проти системи. Яскрава, харизматична героїня — Елізабет Зотт, яка одночасно викликає усмішку, захоплення і глибоку повагу. Це не просто історія про хімію як науку — це метафора для боротьби за рівність, самореалізацію та гідність у світі, який часто намагається загнати жінок у рамки. Стиль написання легкий, із тонким гумором, а сюжет водночас серйозний і дуже людяний.

Обожнюю книжки, які читаються на одному подиху. Класна історія, зухвала, смілива, розумна головна героїня. Написано легко, але про важливе.