Прекрасна книжка. Дуже добра, та читається на одному подиху. Мені хотілось що б вона не закінчувалась, я тягнула як могла... Не секунди не було нудно. Книга мені була дуже близька, бо коли я навчалась в університеті, то чоловік керівник проєкту завжди казав "Ну навіщо тобі ця п'ятірка, ти все одно не будеш працювати архітектором, не жіноча ця справа. Ти вийдеш заміж, тільки час на тебе витрачаю". І я так і працюю архітектором, і вийшла заміж.) Мабуть, на місці Елізабет я б не йшла на такі крайнощі, хоча маючи таке як у неї дитинство - я ці крайнощі прекрасно розумію. Якраз приклад Елізабет прекрасно показує, що дуже добре йти вперед, добиватись усіх висот які ти хочеш, але іноді - треба прийняти руку допомоги. Ця книга прекрасно показує, чому не треба ставити своїм колегам по роботі підніжки, і заважати їм працювати, а тим паче - псувати або красти роботи. Але і те, що треба допомагати один одному. 9 з 10. 1 бал списала за трохи відкритий фінал. Хотілось би, щоб автор хоча б один розділ дописала про родину...
Анонім
Книга, що розбила моє серденько та склала його знову. Про віддану любов, дружбу , відносини між батьками та дітьми. Любов до тварин та їх відданість.
Анонім
Ця книга — одна з тих, що вміло поєднують драму, гумор і соціальні питання. Авторка розповідає історію Елізабет Зотт — жінки-хіміка в 1960-х роках, яка мусить щодня боротися за право бути собою в патріархальному суспільстві. У центрі — не тільки наука, але й пошук голосу, самореалізація і сила жінки в умовах, які її системно знецінюють.
Мені книга не здалася поганою — читалася легко, сюжет динамічний, є кілька сильних моментів, які могли б зачепити за живе. Проте, з якоїсь причини, вони мене не розчулили. Було драматично, іноді навіть напружено, але без емоційного прориву. Можливо, стилістика викладу або відчутна авторська дистанція не дали мені повністю зануритись.
Ідея перетворити кулінарне шоу на платформу для просвітництва і боротьби за права жінок — свіжа і симпатична. Елізабет — образ нестандартний, сильний, хоч іноді й трохи схематичний. Загалом, це добра історія про жіночу силу, але вона не залишила в мені післясмаку. Прочитати можна — особливо якщо цікавить тема становища жінок у ХХ столітті, але для мене це не було читання, що запам’ятається надовго.
Анонім
Котолог
