Бонні Ґармус

Обожнюю книжки, які читаються на одному подиху. Класна історія, зухвала, смілива, розумна головна героїня. Написано легко, але про важливе.

Якщо ви перечитуєте книгу, то це показник, що вона вам сподобалася. Ця ж книга зуміла торкнутися моєї душі, тож не дивно, що я взялася перечитати. І навіть знаючи сюжет, я все рівно по-новому відчула її.

"Уроки хімії..." — книга про життя Елізабет Зотт, яку одні боялися через гострий розум, а інші — через гостро заточений олівець, який вона носила у зачісці. Химерний зигзаг долі привів Елізабет із научно-дослідницького інституту, де вона мріяла досліджувати абіогенез, на телебачення, де вона почала вести найпопулярніше в країні шоу "Вечеря о шостій".

📖
Книга викликала в мені вир різноманітних емоцій: на початку злість через несправедливість суспільства того часу, потім щастя, що один чоловік зміг побачити внутрішню красу Елізабет, далі злість через несправедливість долі до неї, а у самому фіналі гордість та повагу до сильної жінки.

Так, доля була жорстокою до Елізабет: обдарувала її геніальним розумом, помістивши у часи, коли жінкам було важко ним користуватися, за велике кохання взяла надто велику ціну, але й за утрати видала компенсацію, щоправда, і це довелося видряпувати тяжкою працею. Та усі ці випробування не зламали Елізабет. Від першої до останньої сторінки я захоплювалася її стійкістю.
~
Звісно, історія вигадана. Але труднощі, з якими Елізабет стикалася — уособлення проблем, які стояли перед жінками того часу. І саме всім їм, таким, як Елізабет, ми, сучасні жінки, завдячуємо тим, що зараз маємо. Годі й уявляти, чого б досягли жінки, якби від початку мали б такі самі права, що й чоловіки! Хтось досі вважає, що місце жінки на кухні. Хтось не розуміє феміністок. Але ж той "хтось" гадки не має, як то воно бути жінкою і трудитися вдвічі більше, щоб отримати те ж саме.
~
У минулому відгуку єдине, на що я поскаржилася, була обкладинка. А от перевидання наче додало останній штрих. Тепер неймовірна історія незламності Елізабет Зотт має ідеальну обкладинку. І я вкотре скажу, що хочу, щоб кожна дівчина та жінка прочитали цю книгу!

Неймовірна книжка. Беручи книжку «про фемінізм» (як мені сказала продавчиня в книгарні), я аж ніяк не очікувала на такі глибокі переживання. Беручи книжку «щось легеньке», щоб перепочити після важкого фіналу Відьмака, не думала, що знову так ридатиму. Іноді було враження, що тобі встромили ножа в серце, а під кінець розділу ще й прокрутили його. Проте я дуже рада, що фінал виявився взагалі настільки позитивним, наскільки це можливо в такій історії! Точно рекомендую, а особливо жінкам

Не скажу, що мені не сподобалося, але і немає відчуття вау.

Книжка розповідає історію Елізабет Зотт, хімікині, науковиці у той час, коли жінка має лише "сидіти дома, варити борщі". А вся слава дістається лише чоловікам.
У книзі Зотт дійсно закохується у популярного науковця Келвіна, але всі думають, що вони разом лише для того, щоб він займався наукою, а вона якусь частку привласнювала собі, а вона через це навіть не відповідала на його пропозицію одруження і зміну прізвища, бо хотіла добитися всього сама.

От початок йде ніби класно, нам розповідають про жінку, якій важко всього добитися, але у неї є мотивація і здається, що до кінця книги вона буде класним науковцем, її всі будуть визнавати, але на жаль це не так...
Тому я й зменшила оцінку, бо думала, що книга розповість про власний розвиток жінки, а в результаті в кінці книги з'являється жінка, яка все життя свій фонд ховала під іменем іншого чоловіка...

Ну звісно героїня була з сильним характером, навіть на кулінарній програмі не йшла за сценарієм, а пов'язувала буденну кулінарію з наукою.

Класна книга з дуже сильною героїнею

"П'ятілєтку за три дні або "Уроки хімії" для наймолодших"

🍂Але спочатку історія. Колись в мене була знайома, яка так сильно переймалася, що її звільнять за віком, що регулярно виправляла собі дату народження у копіях документів у відділі кадрів (так, це було у виключно паперові часи). Поки одного разу не зрозуміла, що, якщо скласти разом паспорт та шкільний атестат, то виявиться, що 10 класів вона закінчила у 3 роки.

От десь та сама фігня відбулася на сторінках 46-47 роману "Уроки хімії".

📝Відбувається розмова між головними героями. Вони на стадії залицяння і вирішили поговорити про свої родини - батьків, сестер-братів. Головна героїня зізнається, що її старший брат покінчив життя самогубством, бо був геєм (тут встромлена чергова кострубато-пропагандистська порція пір'я у сраку їжака про те, що це нормально*). І до цього його довів батько, бо це протиприродньо згідно Біблії. Цілий рік доводив і от він і не витримав, повісився.

Але вона, Головна Героїня, знала то всьо про брата і сприймала, бо то нормально, то природа, і взагалі вони з братом багато спілкувалися про це.

"- І він знав про мене.
- Що він знав про тебе?
- Що я науковиця!"

Начебто-то все ок, правда?

Поки на наступній сторінці не з'ясується, що коли брат власноруч обірвав собі життя тій самій "науковиці, яка все знала", було 10 років. Десять, блд, років!

🤡🤡🤡Я вчергове питаю, чи є в залі лікарі і що за прутню нам несуть???

*безумовно, це нормально. Ненормально впихувати у діалог закоханих пару транспарантів з лозунгами, а саме так воно і виглядало - як транспорант з лозунгом.

Єдиний шкільний предмет, від якого я була у дикому захваті, і з нетерпінням чекала на кожний наступний урок - хімія🧪

Отож не дивно, що цю книгу мені треба було прочитати і тут я не прогадала

Цікавий та динамічний профеміністичний роман, сильні жіночі герої, США 50-60-х років, гумор та глибина, трагізм і сімейні таємниці, гендерна дискримінація і тиск суспільних норм
А в додаток ще й домашній улюбленець — Півнавосьму — який знає понад пів тисячі слів

Читаючи цю історію, з сумом усвідомлюєш, що проблеми жінок, яких авторка змалювала у минулому тисячолітті, й досі існують у сучасному світі!

Та якщо навіть ви не хочете задумуватися над трагедією жінки у соціумі, ця книга буде чудовим прикладом історії реалізації жінки у житті не тільки як мами, а і як науковиці або ж ведучої відомого кулінарного шоу
Приводом вкотре нагадати про любов і повагу до себе і дотримання своїх принципів, про свої мрії та бажання, про силу Жінки, позаяк "...якби чоловіки мали бодай день провести в тілі жінки, вони б і до обіду не досягли"

Правда ж?!

Чудова адаптація на екрані вдало передає атмосферу книги
Словом, давно я із таким захопленням не читала книгу і не переглядала екранізацію)

Якщо у вас теж є ця книга з цією ж обкладинкою і ви на неї не можете надихнутися, терміново надихайтеся, бо це - скарб! Нехай не вселенського масштабу, але історія дуже цікава та повчальна. Жіноча історія, що не залишає байдужою.

Про що? Середина минулого століття. Про розумну жінку, що не навчилася йти на компроміси, то ж життя періодично відправляє її в нокдаун, а інколи дозволяє передихнути. Про чоловіка, з яким доля бавилася не менш жорстоко. А ще про купу гидомирних плазунів, що поводилися, як тварюки (до тварин це не має жодного стосунку) і декому це минулося без проблем.

Хух! Важка історія. Про дівчину-хімікиню, що дуже любила свою роботу, була неймовірно здібна, але чоловіки, що були навколо неї, вперто використовували її здобутки, принижуючи її при цьому. Усі, крім одного, який залишив їй чудовий подарунок, що потребував збалансованої їжі. То ж Елізабет пішла на телебачення вести кулінарну програму та розкривати потенціал жінок.

-"— Найгіршим є те, Келвіне, — заявила вона, — що можливості половини населення згаяні. І річ не лише в тім, що мені бракує приладдя для дослідження, а і в тім, що жінки не спроможні здобути необхідну для них освіту. І навіть якщо вони відвідують коледж, доступ до Кембриджу для них закритий. Отже, вони не матимуть ані однакових із чоловіками можливостей, ані відповідної поваги. Високо не стрибнеш — багато не отримаєш."

І знаєте, що найболючіше, що система не змінилася, що Елізабет досягла бажаного лише завдяки щасливому випадку, а і у наші часи існують ці ґендерні стереотипи, то ж і жінки, і чоловіки вимушені долати їх. Кожна людина унікальна. ТИ - унікальна. Не забувай!

Не з усіма твердженнями авторки я згідна, але їх треба обміркувати
А ось пес у цьому романі - то моя окрема велика любов!

Загалом, книга доволі непогана. Демонструє ставлення до жінок в минулому сторіччі в науці, і загалом, зі сторони чоловіків, а тим паче інколи — інших жінок. Як на мене, дуже добре показано те, як тоді важко жилося, коли єдина рутина для тебе — кухня та дитячі підгузки. А також постійні насмішки, домагання на роботі (особливо, якщо ти кудись пробилась), та відсутність можливості поскаржитись десь на це.

Жанр не можу вважати своїм, тому повноцінно казати, що була в захваті, не можу. Читається доволі легко, і це плюс (як приклад — стоячи на кордоні у поїзді гаїла час «на ура»).

Окремо питання у мене викликає опис авторки пса Півнавосьму, але це не сильно впливає на сюжет, просто не дуже було зрозуміло потреби. І, можливо, я не дуже можу цього зрозуміти, але регулярне використання формул та наукових назв часом були зайві.

Зотт може бути прикладом тієї жінки, яка виборює своє місце під сонцем. Під кінець книги були моменти, які змусили пустити сльозу.

Стосунки Келвіна та Елізабет доволі милі та місцями відчувалися, як щось нове, на фоні сучасних ромкомів. Ці побутові розмови під час обіду, із судочками та все оце.

Чи шкодую за прочитане? Ні. Але чи буду перечитувати? Але теж ні.

Хоч це й не мій жанр, книга мені сподобалася: читається легко написано з тонкою ноткою гумору. Хоча фінал й був передбачуваним.

Як часто ви стикалися з думкою/ упередженням, що жінка не здатна робити все те, що робить чоловік, або обов'язково зробить це гірше?

Якщо ніколи - ви щасливиця; часом - ви звичайна жінка; регулярно - погляньте, чи не тиран у вас під боком; постійно - ви Елізабет Зотт, про яку і піде мова у книзі.

Головна героїня - надзвичайно розумна вчена-хімікиня, що мусить виживати у переважно чоловічому середовищі та доводити свою правоту повсякчас, намагається зробити собі ім'я (і це у 60-х!) шляхом відкриття у області, що зовсім мало досліджена та дуже цікава для науки.

Та палиці у колеса ставить кожен, хто носить брюки, має набір статевих хромосом ХY та нотки басу у голосі, і бачить у ній лише гарне личко, а не розум.

Аж ось колби раптово закінчуються і доводиться виривати їх з боєм у наукового світила - Келвіна, який не забуває образ.

Хто б міг подумати, що ця зустріч стане доленосною і принесе Елізабет неймовірне щастя, надзвичайне горе, прекрасну доню й новий напрям діяльності?

Після ряду обставин, які змушують жінку самостійно виховувати доньку та заробляти собі на хліб, вона несподівано стає зіркою телебачення та кумиром мільйонів жінок. І все тому, що Елізабет несе головну істину для кожної слухачки: "Чому їх думка важлива?".
І раптово, після "Вечері о шостій" домогосподарки знімають фартух, як стару шкіру, та перетворюються на тих, ким завжди мріяли бути.

Неймовірно болюча, але навдивовижу небанальна книга, яка розкриває труднощі існування одинокої жінки, яка має амбіції та розум, у суспільстві, що звикло вважати її лише придатком чоловіка та балакучою духовкою, а ніяк не самостійною особистістю.

Я щиро раджу цю книгу кожній, хто має набір ХХ у останній парі хромосом, ви точно не пошкодуєте! Чоловікам теж раджу до прочитання - можливо, станете ще краще розуміти жінок😉

Цю книгу мені подарували ще в минулому році на Новий рік і ось нарешті я дібралась її прочитати, тим паче як раз у жовтні вийшов серіал за нею, який я обов'язково гляну. І хоча спочатку обкладинка прийшлась мені не до вподоби, але все ж таки вона гарно передає суть самої книги і головної героїні.

По-перше, раджу не читати анотацію до цієї книги. Там дуже багато спойлерів, які б заважали гарному читанню. Я прочитала вже в кінці, і правильно зробила. А по-друге, яка ж це важлива соціальна книга! Вона описує події у 1950-60-х роках, а тоді життя пересічної жінки докорінно відрізнялося від нашого. Жінка в принципі як самостійна одиниця не так давно то і існує, і від того книгу читати ще важче.

Ну яка ж чудова феміністична історія.
Елізабет не пощастило. Її життя суцільна несправедливість, але не дивлячись на це вона не опускає руки. Вона такий борець, вона така молодець, що я дуже нею захоплююсь. Єдине мені не сподобалось, що хоч вона і безмежно кохала Келвіна, але заміж за нього не вийшла, мабуть, це той принцип який мені не зрозуміти.

А як тут реально описується материнство. Хотілось обійняти її і плакати разом з нею. Те через що проходить жінка-мати кожен день просто не описати словами, а коли це відбувається без підтримки, то це ще в мільйон разів важче, саме тому моє захоплення головною героїнею дуже обґрунтоване. Вона бачить свою ціль, свою мету і хоч і повільно, але рухається до неї.

Ми живемо у чоловічому світі. Часто чоловіки сильніші фізично і самовпевненіші морально. Праця домогосподарок не цінується, хоча саме на них лежать основні сімейні завдання, і найважче – виховання дітей. А приготування їжі – безкінчений процес вигадування та відточування своїх навиків. І у цьому вирі жінка забуває, хто вона і що вона хотіла від життя. А цього робити не можна. У сучасному світі правильне розподілення обов’язків в сім'ї це головна запорука щасливих відносин і я дуже сподіваюсь що роль жінки в родині та суспільстві буде тільки покращуватися з часом.

Ця книга не для слабкодухих, вона про життя гарної жінки хімікині, про зірку телебачення та про люблячу матір і подругу, на долю якої випало дуже багато негараздів, але вона впоралася з ними і ми з вами теж з усім впораємся.