Бонні Ґармус

Уроки хімії Бонні Ґармус КСД, 2025 392 ст.   Дуже сподобалась ця книга...🥰📔 Тема сильної жінки, жінка проти суспільства. Всі другорядні герої відіграють певну роль. Протягом роману відкриваються страшні таємниці та залаштунки багатьох закладів, навіть церкви. Гумор авторки, іноді цинічний, але дуже тонкий і влучний!   50-ті роки 20-го століття. Елізабет Зотт - науковиця у хімічній галузі, працює у Гейстінґському науково-дослідному інституті. У неї зав'язуються щирі стосунки з успішним відомим науковцем Келвіном Евансом. Спочатку це була дружба через любов до науки, прагнення до нових досліджень. Згодом молоді люди покохали одне одного. Попри всі закони суспільства того часу Елізабет відмовляється від запропонованого їй шлюбу, навіть не глянувши на каблучку, а замість дитини пара заводить собаку🐕, якому Елізабет дає ім'я Півнасьому (час, коли собака став членом їх "родини"). Півнасьому зіграє велику й важливу роль у житті ГГ. Цей собака - герой роману до останніх сторінок. На диво, коли загинув Келвін, саме собака втримав її у цьому світі (відповідальність та турбота про тваринку), бо, після втрати коханого, Елізабет втратила бажання жити У романі місцями оповідь ведеться від Півнасьому🐶. Це доволі кумедно та зворушливо.   Елізабет  йшла проти патріархального суспільства, їй кортіло зберегти своє прізвище, щоб люди знали саме її за її заслуги, вона не хотіла розчинитися у чоловікові та народжувати дітей. У той час більшість чоловіків ставилися до жінки як до істоти, що в багатьох речах поступається чоловікові. У хисті. В розумі. У винахідливості. Суспільство вважало, що роль жінки - народжувати дітей та сидіти з ними вдома.   Але для ГГ навіть приготування їжі, кави - це складний хімічний процес. Замість кухні у неї лабораторія. Безліч випробувань проходить Елізабет. Але любов до науки - це її "маяк в житті" Народження доньки - не одразу  викликає материнські почуття. З часом, вона опиняється в студії, де починає вести кулінарну програму. Елізабет перетворює її на шоу, яке стає дуже популярним. Своєю негнучкістю перед керівництвом, прямолінійністю до своїх глядачів вона змінює життя багатьох людей. Її аудиторію приваблювало в Елізабет, по-перше, те, що вона в кожній жінці бачила особистість і поважала кожну, як людину.   Читайте, якщо ще не читали📔. ✨️РЕКОМЕНДУЮ однозначно✨️

Анонім

Існують книги, що здатні зцілювати, як би дивно це не звучало. І саме такою книгою стала для мене ця. Прекрасна, дуже глибока й ціннісна історія, що вражає до глибини душі. Завдяки «Урокам хімії» починаєш інакше дивитися на світ, легше сприймати негаразди та спокійніше реагувати на більшість моментів у житті. Ця книга стала справжнім відкриттям, бо особливих сподівань на неї у мене не було. Щемка, важка й така реалістична… Вона захоплює й занурює в себе буквально з першої сторінки. Важко було відірватися від подій, що описала авторка. І звісно ж, викликала протягом читання ця історія найсуперечливіші думки й відчуття. Важливі тези, що я винесла для себе: 1. Треба прагнути та йти до своєї цілі, навіть якщо проти тебе весь світ. 2. Якщо оточення вважає тебе «недостатньо» – біжи від нього. 3. Найближчі люди можуть мати свої скелети у шафі, про які ти не здогадуєшся. І це нормально. 4. Не все вдається з першої спроби, але ти завжди можеш почати спочатку. 5. Ти – головний проєкт свого життя. Ніколи не забувай про це. Напевно, зі мною вже давно не було такого, щоб я цілковито була заглиблена у книгу, настільки довіряла героям і підтримувала їх, ніби це мої справжні друзі. У цілому, враження надзвичайно приємні, а книга 100% заслуговує на увагу. Вона не шаблонна й пересічна, а дуже сенсова, наповнена і важлива. Вона здатна як окриляти, так само й опускати на землю. Вона про жіночу силу та мудрість, у всіх проявах і значеннях. Дуже цікава і повчальна. Рекомендую!

Анонім

Прекрасна книжка. Дуже добра, та читається на одному подиху. Мені хотілось що б вона не закінчувалась, я тягнула як могла... Не секунди не було нудно. Книга мені була дуже близька, бо коли я навчалась в університеті, то чоловік керівник проєкту завжди казав "Ну навіщо тобі ця п'ятірка, ти все одно не будеш працювати архітектором, не жіноча ця справа. Ти вийдеш заміж, тільки час на тебе витрачаю". І я так і працюю архітектором, і вийшла заміж.) Мабуть, на місці Елізабет я б не йшла на такі крайнощі, хоча маючи таке як у неї дитинство - я ці крайнощі прекрасно розумію. Якраз приклад Елізабет прекрасно показує, що дуже добре йти вперед, добиватись усіх висот які ти хочеш, але іноді - треба прийняти руку допомоги. Ця книга прекрасно показує, чому не треба ставити своїм колегам по роботі підніжки, і заважати їм працювати, а тим паче - псувати або красти роботи. Але і те, що треба допомагати один одному. 9 з 10. 1 бал списала за трохи відкритий фінал. Хотілось би, щоб автор хоча б один розділ дописала про родину...

Анонім