Блейн Гарден

Книга справила на мене дуже сильне враження. Це одна з тих книг, після яких важко повернутись до звичного ритму життя, бо реальність виявилась настільки шокуючою та нелюдською. Те, що головний герой пережив усе це насправді, змушує замислитися не лише над жахливою ситуацією в Північній Кореї, а й як багато ми сприймаємо за належне у своєму житті.

Стиль автора досить простий, трохи журналістський, з випадковими фактами, які можуть не стосуватися головної історії.

Я поставила 4 з 5, бо хоча книга дуже сильна за змістом, іноді не вистачало емоційної глибини саме з боку розповіді героя, проте як документальне свідчення вона безцінна. Рекомендую всім, хто цікавиться темою прав людини, Північною Кореєю або просто шукає книгу, яка змусить подивитися на навколишній світ інакше.

Це про пекло північнокорейського табору, жах тоталітарного режиму. Кожна сторінка – це виклик розумінню людяності та свободи.

"Втеча з табору 14" — це книга, яка вражає своєю реалістичністю і змушує задуматися про справжню ціну свободи. Вона розповідає про людину, яка виросла в умовах, де немає місця співчуттю, надії чи мріям, і про її шлях до нового життя.

Що мене найбільше зачепило — це атмосфера книги. Вона пронизана відчуттям ізоляції та боротьби, де кожен день — це виживання. Автор майстерно передає емоційний стан героя, змушуючи читача відчувати його страх, сумніви і прагнення вирватися з реальності, яка здається незмінною.

Особливо сильне враження справляє те, як показано вплив тоталітарної системи на свідомість людини. Книга не просто розповідає історію, а змушує замислитися про глибші питання: що таке свобода? Як вона сприймається тими, хто ніколи її не мав? Чи можна повністю позбутися минулого, якщо воно сформувало тебе таким, яким ти є?

Це не просто документальна розповідь, а книга, що викликає сильні емоції. Вона шокує, змушує співпереживати, обурюватися та неодноразово ставити собі питання про природу людської витривалості. Це однозначно одна з тих історій, які залишають слід у серці.

Ідея трудових таборів в Північній Кореї полягає у тому, щоб зачистити сім’ї інакодумців до третього покоління, тож допустити народження наступного - непослідовно. Але діти, все ж таки, народжувалися.

Деякі все життя проживали у тому ж таборі. Героїв, що можуть про це розповісти - небагато, всього США зафіксувало 23 людини, що змогли покинути табір, але лише один, народжений у таборі, втік звідти у віці 23 років.

Ця книга є свідоцтвом його життя, і того, що табори таки існують. Людство про них нічого не знає, або навмисне ігнорує. Хоча розвідки розвинених країн надають супутникові знімки, величезних територій, огороджених у горах, і стверджують, що вони реальні.

Реальними їх робить і ця історія. Здебільшого розказана устами самого хлопця.

Загалом, трудові табори влаштовані схоже з німецькими. Я багато читала про Аушвіц, який спочатку теж задумувався як трудовий. І інфраструктура та система - схожі.

Але самі причини їх виникнення та існування зараз - страшний розподіл верств населення на еліту (значну меншість наближених до сім’ї Кімів) та всіх інших. Цією країною править диктаторський устрій, який до того ж, ще й успадковується.

Окрім життя в’язнів, цей справді унікальний текст розказує, про махінації на ринку крипти, кібер атаки на цивілізований світ, відмивання готівки через Пекін, махінації зі страховими виплатами, тощо.

Якщо ви хочете справжній соціальний горор - ви хочете цю книгу.

Треба почути, що Шіну доводилося вчиняти в таборі, щоб краще розуміти, що можна зробити з людиною, в політичному перевихованні. Ви можете зневажати його, так як виросли в інших умовах, але у мене претензії нема, мають горіти в пеклі ті, хто перетворив 23 мільйони людей на зоопарк.

Зазвичай я не пишу про політику в блозі, але зауважу, що в нинішній час на фоні мого читання цієї книги, десь там пуя підписує тісну економічну співпрацю з Ином, і погрожує вийти із санкцій щодо цієї країни 🤦‍♀️

Я в захваті від книги, очікування повністю виправдала. І в шоці від того жахіття, яке доводиться переживати людям в таборах Північної Кореї 🙈😿
І водночас від байдужості і незацікавленості світу тим кошмаром, що відбувається 💔 моторошно читати і розуміти, що це реальність.

Цитата в книзі, яка мені запам’яталася : "Кім Чен Ір гірший за Гітлера: Гітлер атакував ворогів, натомість Кім, каторжною працею замордовує до смерті в місцях на кшталт табору N14 власний народ."

І фраза Шіна в кінці книги :"Відмовившись мовчати, одна людина здатна допомогти звільнити десятки тисяч тих, хто залишається в трудових таборах Північної Кореї."
В принципі ця фраза актуальна і до ситуації в нашій державі, в плані українських військових, що знаходяться в полоні в раші, і в цілому про всі рашистські звірства, які вони чинять на нашій території, а світ так само забуває про це і закриває очі. 💔

Я під враженням. Доволі гнітючим, але водночас, я рада, що такі книги є і я можу їх читати.

Для сторонніх спостерігачів Північна Корея може здаватися не стільки країною, скільки жорстоким жартом. Те, що стає відомим про найзакритішу державу світу, майже надто жахливе, щоб усвідомити. Комуністична монархія та збідніла ядерна держава, яка використовує рабську працю та рівень репресій, що навіть Джордж Орвелл навряд чи зміг би вигадати.

Втеча з табору 14 – це моторошний опис концтабору в концтаборі, величезних в’язничних таборів, які розкидані в найвіддаленіших регіонах цієї похмурої країни. Автор книги, досвідчений американський журналіст Блейн Гарден, розповідає неймовірну історію Шіна — єдиної людини, яка народилася в таборі й змогла втекти.

Неймовірно уявити, що Шін ніколи не знав, що існує кращий світ за межами злиднів, рабства, садизму, зради і вбивств. Для нього це було нормою життя. Шін ніколи не знав концепції любові, навіть не вживав це слово або не чув його від інших. Це абсурдно.

Свобода стала для Шіна чимось, з чим йому було важко впоратися. Зростаючи в інтенсивно антигуманному середовищі, відрізаному від будь-якої інформації про зовнішній світ, йому було важко впоратися з нормальними людськими взаємодіями та потоком інформації, який для тих, хто народився в умовах свободи, є звичним.

Блейн Гарден справді чудово попрацював над цією книгою. Стиль написання робить її легкою для читання, але зміст книги надзвичайно важкий для сприйняття. Ви по-справжньому зрозумієте всю глибину людської деградації, як тільки прочитаєте цю книгу. На жаль, війна Північної Кореї проти власного народу, схоже, не припиниться найближчим часом.

До речі, кому цікава тема КНдР, рекомендую також книжку “Улюблений керівник” Чан Чжін Сона. Оповідач – колишній працівник відділу пропаганди Північної Кореї, якому пощастило прозріти та втекти з країни.

«Втеча з табору 14» — це сильна й емоційна книга, заснована на історії Шін Дон-Хока, яка народилася і виріс у північнокорейському трудовому таборі, а згодом зміг утекти.

Ця книга розповідає про жорстокі умови, в яких люди змушені жити, про конфлікт свободи та людських прав. Історія Шина вражає, хоча він з дитинства знав лише страх і виживання, але все ж знайшов у собі силу ризикнути заради свободи.

Читаючи цю книгу, складно не задуматися про те, як цінна свобода, яку ми часто сприймаємо як належне. Це непроста, але дуже важлива історія, яка відкриває очі на реальність життя в Північному Кореї!

"у північній кореї параноя була раціональною реакцією на реальні умови, і вона допомогла цим людям вижити"

читаючи цю книгу в мене було стійке відчуття, що читаю одну велику цікаву статтю. чи то через стиль написання — більш художній, з вставками слів якихось науковців; чи то через саму історію — реальну і водночас складну до сприйняття.

шін народився в трудовому таборі північної кореї і ніколи не знав іншого життя. з дитинства його навчали змушували працювати, терпіти побої, доносити на найближчих людей. він був свідком страти власної матері і старшого брата, не зважав на вбивства своїх однолітків, і свято вірив у те, що все це правильно. з книги ми дізнаємося про його дитинство і внутрішній лад одного з десятка трудових таборів, про правила які там є, про ставлення до людей і про жахливий голод. саме він, а точніше розповіді одного з вʼязнів про мʼясні страви, і змушують шіна шукати спосіб втечі. таке примітивне бажання просто наїстися керує його подальшими вчинками, про це важко читати. важко усвідомлювати, що це досі існує, що попри швидкий розвиток людства північна корея зависла на одному місці: там вічний голод, вічний правитель і купа жорстокості.

цю книгу цікаво читати, бо вона відкриває щось нове, про що раніше ви б ніколи не подумали просто так. вона дійсно сприймається як велика науково-популярна стаття, читається легко, описує важливі речі, розповідає багато про історію північної кореї і зачіпає купу дотичних тем. емоційно найважчим для мене стали вставки з замальовками катувань та їх опис, найбільше вірила в те, як блейн гарден описував соціалізацію (спроби) шіна до зовнішнього світу. точніше до байдужості цього світу.

ніхто не хоче говорити про трудові табори, бо це десь далеко, на іншому континенті. але про це важливо говорити і знати, тому книгу раджу до прочитання.

Сюжету цієї книги могла б позаздрити будь-яка антиутопія. От тільки те, що описане в ній відбувалося і досі відбувається в Північній Кореї, найзакритішій та найтоталітарнішій державі світу.

Це історія життя Шін Тон-Хьока, єдиного відомого північнокорейця, народженого в трудовому таборі, що зміг здійснити втечу. Він народився від призового шлюбу своїх батьків, безпечної можливості обійти заборону сексу і як винагороду за важку працю та вірне стукацтво. Батько мав право провести з матір'ю 5 ночей і ще кілька протягом року.

Постійний голод, жахливі умови життя та ранньої праці, антисанітарія, знущання, побої, публічні страти - на відміну від інших в'язнів таборів, Шін ніколи не мав нормального життя до, тож навіть не мріяв про нього... Він ріс з такими ж однолітками, народженими за парканом, чиїми найзаповітнішими бажаннями було наїстися і не бути битими. Хлопець ніколи не знав любові, підтримки, мав величезні проблеми з довірою, а власну матір сприймав як конкурентку за їжу. Саме за його доносом її було страчено разом із братом, коли ті планували побіг...

На жаль, стукацтво для Шіна обернулося власним ув'язненням, новими випробуваннями і тортурами. Якимось дивом у його житті трапилися два добродії, один з яких заклав основи довіри та дружби, а інший спонукав до втечі. Навіть після 3 років на волі, хлопець і досі не знає, було це щасливим збігом чи чиїмось продуманим вчинком. Він і досі має величезні проблеми зі здоров'ям, особливо ментальним, не вміє брати на себе відповідальність і швидко покидає будь-які заняття. Йому важко, бо фізично він вільний, а психологічно й досі там, за парканом, де перебувають тисячі його співгромадян.

Звісно, історія Шіна мене вразила, але більше здивувала історія самої Північної Кореї. Виявляється тисячі північнокорейців майже вільно перетинають кордон із Китаєм, осідаючи не лише у приближених регіонах, а й по всій країні, Південній Кореї та США. При цьому більш ніж півстоліття жодні світові організації чи країни не можуть вплинути на політику уряду родини Кім, на дотримання прав людини чи забезпечення хоча б нормального харчування, умов праці та елементарних санітарних умов для жителів, не кажучи про в'язнів таборів. На фоні цієї книги світова політика щодо війни в Україні виглядає більш зрозумілішою і навіть ефективною.

Це було дійсно морально важко.
Всі ми знаємо про жахіття Гітлерівських концтаборів та радянських ГУЛАГів, але вони проіснували не тривало в часі. А концтабори Північної Кореї існують вже десятиліття (і досі!). Туди не тільки звозять людей, там навіть народжуються нові люди, одразу ув'язненні "за гріхи своїх батьків".

Кілька моїх вражень про книгу...
1. Книга розказує розповідь життя Шін Тон-Хьока. Він перший народжений в таборі, який втік!

2. Чому це дивує? Тому що люди, яких тільки привезли туди, знають ціну втраченого життя. Вони мають з чим порівняти і чому прагнуть повернутись. А от людина народжена в тому режимі немає надії на краще життя, тому що ніколи його не бачила.

3. Шін не є трагічним героєм, якому вдалось вижити. Він відверто бридка людина без базових людських відчуттів (любов, співчуття, родинна прив'язаність), він знає одне відчуття - вижити за будь-яку цінну.

4. Книга легко читається, тому що це не тільки гола статистика та факти тих жахіть. Нам розповідають історію життя та виживання Шіна і поміж це додають багато фактів щодо життя в Північній Кореї (як внутрішнього, так і зовнішньо-політичного становища).

5. (Особисто моя професійна зацікавленість) Нам описують політичне, економічне та суспільне становище країни. Окремо було цікаво читати про обманні страхові операції, які провертала країна. Чітко прослідковується основний принцип страхової системи "не можеш довести протилежне - плати". А щодо Північної Кореї щось довести є неможливим, тому що вона найбільш закрита країна в світі.

Моральна оцінки цієї книги є недоцільною, тому що ніхто не може зрозуміти як це жити, нічого не знавши про те життя, яке ми вважаємо нормальним.

Це дуже потужна історія. Читав декілька років тому, але ті відчуття залишаються до цих пір. Історія як комуністичний режим та прагнення до влади руйнує життя звичайних людей. А скільки ще мовчать?