Бенджамін Аліре Саенс

Почитавши відгуки людей, які читають чи вже прочитали цю книгу, я очікував насправді іншого. Історії кохання між двома хлопцями-підлітками, яка трохи розбавлена проблемами мексиканських іммігрантів в n-ному поколінні в США. Проте все ж вирішив спробувати, і ні на мить про це не пожалів.
Як на мене, ця книга – прекрасний приклад роману-дорослішання. Це відверто прокомуніковано в прямій мові обох головних героїв. Обидва шукають своє місце, мають власні проблеми із розумінням від батьків та дорослих знайомих. Врешті, коли тобі 15 років, важко не відчувати себе вже на самій грані дорослого життя. Від тебе потребують багато, але заборон стає більше з кожним місяцем, днем, а почасти і з кожною годиною. Це все від того, що батьки люблять свою дитину, і намагаються про неї якомога краще попіклуватися... це все так, але знову ж таки, в 15 все відчувається інакше.
Данте та Арістотель – два таких різних персонажа. Один з них наймолодша дитина в сім’ї вчительки та листоноші, який в минулому був військовим у В’єтнамі, інший же єдиний син професора англійської філології. Різні умови та обставини створили двох дуже різних людей, проте вони знайшли один в одному чудового друга, співрозмовника та дзеркало. Там де один з них мав завжди тримати себе в руках, інший навіть не задумувався над агресією, і навпаки – те що в одного з хлопців викликало інстинктивне бажання допомогти, для іншого не було навіть помітним епізодом.
Сторінками роману ми проходимо поруч з хлопцями, поступово розкриваючи таємниці дорослого життя, куштуємо «заборонений плід» (який виявився насправді досить кислим та гірким), та врешті знаходимо кохання та прийняття власного «Я» з усіма особливостями та недоліками.
Це чудова книга, аби зрозуміти важливість виховання, причому такого, коли батьки розмовляють з дітьми на рівних, не зважаючи на різницю у віці та сприйнятті. Також підіймається тема сімейних секретів, які не розповідають, аби «не травмувати» дитину, і до чого насправді призводять ці таємниці. Та і врешті, автор допомагає кожному з нас згадати власні 15 років – час водночас чарівний, але і такий жорстокий.

Це було, навіть не знаю як описати свої враження. Мені не сподобався стиль автора, хоча історія непогана. Особливо коли батьки, що Данте, що Арі, все давно зрозуміли і їх сприйняття - за це їм похвала))) і останні сторінки історії сподобалися тавони не можуть змінити враження.
Але те як написано, це просто не моє

"Якщо хочеш, я навчу тебе плавати" — перші промовлені слова, що зрештою стали містком між двома, на перший погляд, протилежностями — Арістотелем і Данте. Один віддає перевагу нудьзі на самоті, а інший кожному дарує усмішки. Один розмірковує про поезію та живопис, а інший — про брата, що сидить.
Проте вони таки зустрічаються, їхні долі перетинаються і переплітаються. Хлопці разом наповнюють своє літо сміхом, роздумами про світ і загадками всесвіту. А ще загадкою, хто ж вони насправді!

📖
[Старша школа — це лише передмова до самого роману. Спершу пишуть тебе, але після школи ти маєш писати себе сам. На випускному забираєш у вчителів і батьків ручки й отримуєш власну. І надалі твориш усе сам].

Так, читаки, вам не здалося, книга про підлітків. І так, читаки, я в захваті! Цитата, яку додала, як на мене, передає головну ідею історії. Бо ця книга не про веселі пригоди двох хлопців, що закохуються, а про дорослішання, пошук себе, сприйняття світу і усвідомлення свого місця в ньому.

Уся оповідь велася від Арі, тому я більше заглибилася в його психологію. І, певно, через те, що багато чого знайшла спільного між ним і мною підліткою, Арі так мені відгукнувся. Його роздуми, переживання і загадки Всесвіту, на які він шукав відповіді, викликали у мене не одну сльозу. А от сміливість Данте викликала у мене глибоку повагу!

~
Сам стиль автора відрізняється від звичних чи знайомих мені. Власне, на іншу історію я б сказала, що діалоги якісь пласкі. Але не в цьому випадку! Оповідь наче кудись поспішала, але в той же час була розміреною. Кожен абзац чи фраза наповнювалися важливими сенсами.

І так, історія щемка, якщо ви такі ж як і я чуйні навіть до проблем вигаданих персонажів. Хоча, чи такі вони вигадані? Сам автор аж після 15 років шлюбу зізнався, що гей! А скільки ще таких хлопці та дівчат? Тож, як на мене, книга важлива, про важливе і абсолютно прекрасно написана. Бачили б ви, скільки стікерів я наклеїла!
Тож, читаки, щиро рекомендую!

Ця книжка для вас, якщо:
- ви підліток, який шукає розуміння та прийняття в книгах;
- ви втомилися від важких новин та важких книг зі складним світоустроєм або зайвою драмою;
- ви шукаєте чогось світлого і легкого.

Якщо ви шукаєте історію кохання, то це не вона. Ця історія в першу чергу про дорослішання, самопізнання, прийняття, сім’ю. Як на мене, найбільш романтичний і солодкий момент — це остання сторінка книги. Але орієнтація героя ніби відходить на другий план, акцентується увага просто на стосунках між людьми, на відносинах в родині.

В цій книзі кохання подається як безумовне, щире, відверте почуття, яке просто виникає між людьми, незалежно від статі. Герої зустрічаються ніби випадково, але дорослішають разом, змінюють один одного на краще, приносять у життя одне одного щось позитивне. І хоча вони були абсолютно різними, їм вдалося зрозуміти один одного і стати найближчими людьми.

Дуже багато цитат, настільки близьких, що їх хочеться виписувати. Багато життєвої правди, поданої м'яко. Дорослим може бути дещо важко сприймати цю книгу, бо головний герой думає, говорить і діє на свій вік - 15 років, але повертаючись до своїх підліткових років, я змогла його зрозуміти.

Дуже класна атмосфера штату Техас, жаркого повітря, літа, авто-пікапу, каньйонів та зірок, підліткових років. Книга хоч і проста, але мені сподобалася. Навряд буду перечитувати, тому оцінка - тверда 8.

«вірші схожі на людей. одних ти розумієш одразу, а інших – ні, і може статися так, що не зрозумієш ніколи»

арістотелю п‘ятнадцять і він зовсім не знає як впоратися зі своїми почуттями. в нього немає друзів, відносини з батьком залишають бажати кращого, а мати подеколи аж занадто намагається його зрозуміти і ніхто не розповідає йому про брата. але одного разу арі вирішує піти у басейн, і там зустрічає данте. відтоді починається їх історія. історія арістотеля і данте. двох хлопців, що мріють відкрити всі таємниці цього всесвіту і зрозуміти життя та самих себе.

мені важко описати словами всю свою любов до цієї історії, вона захоплює з перших сторінок, арі і данте захоплюють з перших сторінок і прощатися з ними мені зовсім не хочеться. арі – трохи замкнений у собі хлопець сповнений власних роздумів і шукаючий відповідей на свої питання. данте – суцільне сонце і ніби повна протилежність арі, але вони обидва чимось схожі. їх історія сповнена філософських роздумів і саморефлексії, з нею відпочиваєш, з нею вчишся дивитися на людей і світ під новим кутом, з нею проживаєш два чудових літа і з нею ж дорослішаєш. шукаєш і відкриваєш декілька таємниць цього всесвіту. пізнаєш кохання.

я настільки сильно відпочила з книжкою, що читати останню сторінку було майже фізично боляче. але це було того варте. я раджу книжку і раджу читати прямо зараз, просто відкривати і читати, запевняю: ви не пожалкуєте.

Раптово — вже друга прочитана у листопаді книга і зразу в щирі #Дафа_радить

❤️ В невеличкому містечку десь на кордоні США та Мексики живуть два хлопці із незвичними іменами — Арістотель, який просить звати його Арі, та Данте, який в цілому нормально ставить до свого імені. Навколо літо, кінець 80-х і світ, сповнений упереджень, гомофобії, ксенофобії та несправедливості.

❤️ Арістотель гадає, що ненавидить свою родину, адже він має старшого брата, який сидить, а батьки роблять вигляд, наче його й не існувало ніколи. Батько його повернувся з війни з В'єтнамом всередині себе і тепер більше мовчить, ніж будує стосунки із сином, мати — "справжня фашистка" (це було смішно), а старші сестри-близнючки надто старі: дванадцять років різниці — це ж ціле покоління!

❤️ Життя 15-річного хлопця — це просто лайно™ (це також було смішно).

❤️ Аж поки Арі, який не вміє плавати, не зустрічає в басейні Данте, який й пропонує його навчити... Навчити плавати, розуміти вірші, бачити світ та зорі, стояти на своєму, по-справжньому кохати та перестати ненавидіти. А головне — віднайти, нарешті, себе.

❤️❤️❤️

❗️ Це дуже проста, але відверта й щира історія, яка стає в моєму особистому рейтингу десь поруч із таким самим янгадалтом здорової людини, а саме "Oh, boy" та "Привіт, це Чарлі".

📌 Вона написана простою мовою із короткими реченнями, часто — діалогами, і це напрочуд живі реалістичні діалоги, а не простирадла кондового моралізаторства, достатньо емоційна, аби персонажів можна було побачити, та в міру маніпулятивна аби дозволити собі не злитися на авторські прийоми, які — тут ніде правди діти — були просто на поверхні.

📌 Тут, поруч із агресивно-гомофобним суспільством, показані прекрасні образи батьків із здоровим ставленням до проблем підлітків, а тим більше підлітків, які шукають власну ідентичність у світі, де олдові квадратно-гніздові рішення вже затісні.

❤️ І це дійсно варто радити почитати дітям (та і батькам деяким теж). Залітає за пару годин, залишає приємні спогади. Сподобалося.

"Аристотель і Данте відкривають таємниці світу" Бенджаміна Аліре Саєнса – це чуттєва та зворушлива історія про дружбу, самопізнання та прийняття. Головні герої, двоє підлітків із різним світоглядом, поступово відкривають свої почуття, світи та один одного. Книга тонко досліджує питання ідентичності, сімейних стосунків та кохання, занурюючи читача в емоційно багатий і дуже особистий світ. Легка для прочитання, але водночас глибока, вона залишає приємне враження своєю щирістю та проникливістю.

Ця книжка спочатку розбила мене на друзки, потім склеїла, а потім знову розбила. І це все за всього лиш кілька сторінок, це було ВАУ

Скажу чесно, в мене думка про книжку коливалась від "Мені не подобається" до "Я люблю цю книжку" за що я дуже вдячна автору

В якісь моменти я не розуміла Арі. Звісно ж, бо він 15-річний підліток. Він мене бісив, бо я не розуміла, чого він себе так веде, а потім я зрозуміла і це розбило мені серце 💔

Ця книжка про дружбу, про родину, про кохання, про відданість. А ще, ця книжка про літо, про зорі, про дослідження всесвіту і, звісно ж, про підлітків. Най це і просто дослідження підлітками світу, пізнання себе, пізнання оточуючих людей

Тут нема атмосфери Мексики, але її часточки. В побуті, в розмовах, просто в людях. За цим дуже цікаво спостерігати, як мексиканці живуть в Техасі, як пристосовуються до життя

Якщо ви любите книжки про підлітків, то полюбите і цю, байдужими вона вас точно не залишить 💔

Цікаві, чуттєві відносини між батьками - дітьми. Історія про самопізнання, самоідентифікацію та питання хто я є? Хлопці такі милі, дотепні та щирі.
Знімаю бали, бо мені трішки не вистачило динаміки. Але в цілому історія дуже класна, точно не залишить байдужим!
Рекомендую!

Коли мене запитують про цю книгу, то перше, що я відповім це "діалоги"!!!! настільки вони дотепні, цікаві, милі, що прямо в саме серденько. Пам'ятаю, як тільки купила іі ,і ідучи у метро додому, я вирішала відкрити і почати читати, то мене так захопили саме ці діалоги, що я "підвісла" і ледь не пропустила свою зупинку )))
Сама по собі книга дуже легка у прочитанні, вона виведе вас із "нечитуна", бо її можна прочитати просто за вечір. При цьому автор в такій простій формі легко передає історичні настрої, а саме відношення американців до мексиканських мігрантів. Пізнання та прийняття себе в період дорослішання, розуміння та бачення світу підлітком в цілому.
Книга легка в читанні, але настільки глибокі теми в ній піднято!

Чудова добра книга про дорослішання, дружбу, стосунки з батьками, собою та оточуючими.
Тепла історія за вечір, яку хочеться перечитувати. Ідеальна книга на осінь.

💗На мене взагалі ніхто уваги не звертав. Я був невидимим. І мене це цілком влаштовувало. А потім з’явився Данте.

Неймовірно тепла і затишна історія🤍
Коли я почала читати, то в очі кинулись одразу дві речі: маленькі розділи і дуже легкий стиль написання. Тому читалось дуже швидко.

Арістотель - 15-річний хлопчик, який відчуває себе нещасним.
Сувора мама-католичка. Значно старші за нього брат, який сидить у в’язниці, та сестри-близнючки, з якими в нього дуже мало спільного. І батько, всередині якого досі триває В‘єтнам.
Данте - теж 15-річний хлопчик, проте це чи не єдине, що є спільного між ним і Арі. Його світ безпечний та яскравий. Він закоханий у книжки. Його батьки до нестями люблять одне одного і сина.
Але хлопці швидко стають друзями.

Це книга про складнощі дорослішання.
Про те, як важко поладнати з тілом, яке змінюється, і з емоціями, які не піддаються жодній логіці.
Про те, як шокуюче буває дізнатись, що батьки - це звичайні люди, Особистості. Окремі від тебе істоти, які існують поза вашою взаємодією. Вони не ідеальні, вони помиляються, часом вони чогось не знають. І це нормально.
Це книга про намагання розібратись в тому, хто ти, який ти, що ти любиш і чого прагнеш. І про те, як часом ти обманюєш самого себе, бо правда лякає тебе до божевілля.
Це книга про цілковите батьківське прийняття і безумовну любов. Коли я дочитувала, мені хотілось розплакатись.

Мені дуже сподобалось, як герої розвивались і розкривались, Від першої сторінки до останньої вони пройшли величезний шлях. Останній з діалогів Арі з батьками розбиває серце і зцілює його водночас.

Дуже приємні емоції під час і після прочитання. І я з нетерпінням чекатиму другу частину історію Данте і Арі.