Раптово — вже друга прочитана у листопаді книга і зразу в щирі #Дафа_радить
❤️ В невеличкому містечку десь на кордоні США та Мексики живуть два хлопці із незвичними іменами — Арістотель, який просить звати його Арі, та Данте, який в цілому нормально ставить до свого імені. Навколо літо, кінець 80-х і світ, сповнений упереджень, гомофобії, ксенофобії та несправедливості.
❤️ Арістотель гадає, що ненавидить свою родину, адже він має старшого брата, який сидить, а батьки роблять вигляд, наче його й не існувало ніколи. Батько його повернувся з війни з В'єтнамом всередині себе і тепер більше мовчить, ніж будує стосунки із сином, мати — "справжня фашистка" (це було смішно), а старші сестри-близнючки надто старі: дванадцять років різниці — це ж ціле покоління!
❤️ Життя 15-річного хлопця — це просто лайно™ (це також було смішно).
❤️ Аж поки Арі, який не вміє плавати, не зустрічає в басейні Данте, який й пропонує його навчити... Навчити плавати, розуміти вірші, бачити світ та зорі, стояти на своєму, по-справжньому кохати та перестати ненавидіти. А головне — віднайти, нарешті, себе.
❤️❤️❤️
❗️ Це дуже проста, але відверта й щира історія, яка стає в моєму особистому рейтингу десь поруч із таким самим янгадалтом здорової людини, а саме "Oh, boy" та "Привіт, це Чарлі".
📌 Вона написана простою мовою із короткими реченнями, часто — діалогами, і це напрочуд живі реалістичні діалоги, а не простирадла кондового моралізаторства, достатньо емоційна, аби персонажів можна було побачити, та в міру маніпулятивна аби дозволити собі не злитися на авторські прийоми, які — тут ніде правди діти — були просто на поверхні.
📌 Тут, поруч із агресивно-гомофобним суспільством, показані прекрасні образи батьків із здоровим ставленням до проблем підлітків, а тим більше підлітків, які шукають власну ідентичність у світі, де олдові квадратно-гніздові рішення вже затісні.
❤️ І це дійсно варто радити почитати дітям (та і батькам деяким теж). Залітає за пару годин, залишає приємні спогади. Сподобалося.