Ця книга для тих, кому полюбились Еван Зандерс і Стіві Шей з «Вище неба». Він - зіпсований плейбой, вона - безнадійний романтик. звучить дивно, але це книга про своєрідну спокуту за своє минуле життя, заради довіри і впевненості дівчини, яку покохав. поки він боротиметься за них, вона буде боротись зі своїми почуттями і намагатись зрозуміти, яка його версія справжня. Першу третину я читала у ванній під час балістичної атаки Києва, я була повністю поглинута, пищала і сміялася в голос, мліла від слів Картера і закохувалась разом з Олівією. Але в другій половині подача оповіді дещо мене втомлювала, можливо, я би зменшила книгу сторінок на 100. Побачим, що нас очікує далі👀

Я її не дочитала. 😭 Серйозно , я старалась. Змушувала себе. І як би мені не хотілось її закінчити з принципу (бо я ж дуже чекала ), зараз я вчуся не закінчувати книги, які мене не зацікавили після 100-150 ст. І ніби вона легенька, але читалась ну дуже туго . Картер самозакоханий до абсурду, на початку практично не змінився протягом половини книги 🤮 дуже нервував. Абсолютно плоский персонаж. Хімії між ними я не відчула. Тільки пристрасть, яка була вставлена буквально в кожен діалог. Не подумайте, я не ханжа. Теж люблю пошлі жарти. Але якщо вони доречні, а не складають 70% діалогу. Загалом суцільне розчарування. Я дуже сподіваюсь, що друга частина не підведе

Якщо ви думаєте, що ця книга про хокей, то ні.Його тут зовсім трішки🏒 Зате є багато кумедних та пікантних ситуацій🔥,з яких я просто хіхікала😄, романтика, гарячі сцени та тепла атмосфера дружби і сім'ї🤍 Вона повторювала собі - друг її брата це погане рішення, але крок за кроком закохувались все більше❤️‍🔥 Він хотів її так, що аж боявся говорити, і коли отримав вже не захотів відпускати❤️ Єдине, що не сподобалось, забагато жартів та розмов про їхні великі «его»🌶️😄

Це було так мило🥹 Тут неймовірна хімія, а сам герой суцільний грін флег, для якого героїня стала цілим всесвітом. Така собі романтична ванілька, від якої хочеться усміхатися. Для мене було занадто солодко, але іноді такого хочеться.