«Маус» — це графічний роман, який вражає до глибини душі. Арт Шпіґельман переповідає історію свого батька, який пережив Голокост, змальовуючи різні національності у вигляді тварин: євреї — миші, німці — коти, французи — жаби. Цей прийом робить жахливу реальність ще виразнішою.
Книга показує, як поступово зростала жорстокість: від дрібних обмежень до концтаборів і газових камер. Автор не ідеалізує батька, а показує його зі всіма недоліками, що додає історії правдивості. Вражає і те, як минуле впливає на наступні покоління, змінюючи їхнє ставлення до життя, стосунків і навіть звичайних речей, як-от їжа чи гроші.
"Маус" — важке, але необхідне читання, яке нагадує: найстрашніше в історії починається з маленької ненависті. Не дивно, що "Маус" став першим графічним романом, який отримав Пулітцерівську премію. Ця книга не просто розповідає про Голокост, а змушує задуматися про людську природу та ціну виживання.
Анонім
📌- Все, що Владек пройшов. Це чудо, що він вижив.
- Але в певному сенсі він НЕ вижив.©️
🐭Графічний роман, у якому син розповідає про страшні 1939-1946 роки свого батька-єврея. Особливістю мальопису є те, що всі національності зображені у вигляді тварин: миші - євреї, коти - німці, свині - поляки, жаби - французи, лосі - шведи і под.
Владек Шпіґельман пройшов службу у польській армії, полон, гетто, Аушвіц і Дахао. У нього було безліч митей, коли він міг померти, коли навколо гинули родичі, близькі і малознайомі євреї. Він дивом врятувався, вижив, але такі події не минають безслідно.
🐭Через багато років, його син, Артур, збирав матеріал для цього мальопису. Зображуючи події з далекого минулого батька, він вдало поєднував їх із сьогоденням. Показував, як Владек поводиться у літньому віці, як він ставиться до сина, невістки, як економить гроші і цінує кожну крихту їжі. Саме ці стрибки у часі роблять головного героя живим, справжнім, не якимось безликим чоловіком, що пережив Голокост, а буркотливим дідусем з купою недуг і монстрами з минулого.
🐭Як бачите, навіть таке мистецтво, як мальописи, може бути не лише розважальним, а й піднімати непрості теми Голокосту. Не легке і не просте читання, але дуже важливе. До пари ще раджу комікс "Щоденник Анни Франк".
Анонім
Котолог
