Це історія жінки, яка живе на краю — психічному, тілесному, емоційному. Вона — молода мати, яка не вписується в очікування «нормального» життя. Вона не справляється, вона горить зсередини, і все навколо — чоловік, дитина, родина, село — лише посилює її внутрішній хаос.
Аріана Гарвіч пише інтенсивно, агресивно красиво, наче кожне речення — це поштовх або різкий вдих. Її текст пульсує — він тілесний, пронизаний болем, материнством, ненавистю, сексуальністю й відразою до самої себе.
Це темна, смілива, тілесна й психічна проза, яка не боїться сказати речі, які зазвичай замовчуються.
Раджу читати всім жінкам, будь-якого віку
Анонім
