Аннет Марі

Ця книга — мов поєднання магії й тиші.
Атмосфера нагадує снігопад у храмі, де за кожним деревом — демон, а кожне серце ховає заборонене почуття.

«Червона зима» занурює нас у світ японської міфології, де божества, камі, юрей і духи — не вигадка, а частина життя.
Головна героїня — Еміко, юна дівчина, народжена з великою місією — стати судиною для богині.
Її доля вирішена. Її життя розписане наперед.
Але серце, як завжди, має свої плани.

🧠 Емі — тиха, але сильна
Вона не войовнича, не саркастична, не “типова сильна героїня” .
Вона — тиха, глибока, слухняна... на перший погляд. Але в її погляді живе вогонь. Її шлях — це шлях розуміння, бунту, внутрішнього зростання.

🐺 А він — зовсім інший
сильний, загадковий, з темною історією і ніжністю, яку не показують одразу.
Його стосунки з Еміко — це не “кохання з першого погляду”, а дуже поступове, багатошарове зближення.
Кожен їхній погляд — емоція. Кожна сцена — драма й поезія водночас.

📖 Поетична мова — читається як старовинна легенда.
🏯 Глибока міфологія — відчувається повага до японської культури.
❤️ Стосунки героїв — не кліше, а емоційна подорож.
🎨 Візуально — хочеться бачити це аніме або артбуком!

Ця трилогія чуттєва, емоційна, сповнена пригод і напруги. Особливо наругою була просякнута остання книга. Щоразу здавалось, що герої опинились у безвиході.

Але ж як авторка гарно та майстерно побудувала сюжет! Я з захопленням прочитала всю трилогію і щиро рекомендую! Вона заслуговує на набагато більше уваги, аніж має🌺

Від цієї історії мене так пройняло атмосферою Японії!!
Було дуже цікаво читати і спостерігати за думками та діями Гг, як вона намагається розгадати усі загадки своєї сутності, і що взагалі відбувається у світі. Відчула величезний сум, коли розкрилася та сама правда, яку мали від неї приховувати; а також неймовірну злість до всіх, хто вважав це звичайним обовʼязком, а її — нічим.
Самотність, яка супроводжувала Гг майже все її життя - 💔💔💔, сподіваюсь їй зустрічатимуться ще вірні та добрі люди.
Вир подій тут із розряду — не вгадаєш, що далі, тільки спостерігаєш (читаєш) і захоплюєшся.

Звичайно що особлива любов також і до романтичної лінії! Ніжно, гаряче, трепетно і навіть сумно — все про них. Чекаю на подальший розвиток цих стосунків.

Я справді не розумію, чому така дивовижна, чудово написана книга:
- про японську міфологію з багатою і розкішною світобудовою,
- про сильного жіночого персонажа(який пройшов через ТАКИЙ розвиток сюжету),
- про безсоромний флірт, романтику(що змушує вас кричати),
- та про такий інтригуючий сюжет
ТАК НЕДОЦІНЕНИЙ!!!!!!!!

Ця книга така чудова, що мені потрібна наступна частина...

"Червона зима"... хто любить фентезі дорами та аніме про міфічних створінь (кіцуне, куміхо) вам сюди. Навіть без сцен +18 трилогія дуже цікава і не нудна.

Головна героїня сильна (хоч і на перший погляд здається сірою мишкою, яку треба рятувати). Шіро і Тенґу - друзі, хоча і не до кінця в цьому зізнаються навіть самим собі. Один розбишака, інший буркотун (часами жорстокий буркотун).

Як звичайна міко зустріла двох сильних йокаїв і яка допомога потрібна їм всім ви обов'язково дізнаєтесь прочитавши трилогію.
Також побуваєте в Японії, познайомитесь з величезною купою йокаїв та з богами земного та небесного царства.

P.S. ілюстрації в книгах неймовірні😍

Це була дуже гарна та атмосфера історія. Давно хотіла трішечки більше дізнатися про японську культуру та міфологію, це була перша книга. І в цьому випадку я дуже вдячна глосарію який був у книзі! Історія нам розповідає про історію Емі, яка являється каміґакарі (тобто людина, яка приймає у своє тіло камі). Камі це божество, яке приходить з небесного царства. Так от, доля Емі прийняти камі Аматерасу, але одного дня вона дізнається інформацію, якої б не мала знати. У висновку вона вплутується в пригоди, де знайомиться з Шіро. Який не такий простий як здається спочатку. Книга дуже атмосферна, її краще всього читати взимку. В деяких моментах наївна, але загалом і цікава.

Рекомендую до прочитання

Я дочитала першу книжку трилогії «Червона зима» Аннетт Марі. Якщо чесно, якби я просто поринула в світ книжки, а не розбиралась з японською міфологією, то читалась би вона набагато швидше. В мене доволі хороші враження, книжка мені сподобалась, і я отримала від читання велике задоволення.

Сюжет цікавий, історія розповідає про Емі, вісімнадцятилітню дівчину, яка все своє життя прожила в храмі серед жерців і прислужників. Вона знає, що її життя вже визначене, з восьми років вона обрана як майбутнє земне вмістилище для камі – богині вітру Аматерасу. Її виховували в ізоляції, змушуючи до покірності та самопожертві. Проте, коли настає час виконати свій обов’язок, вона несподівано дізнається, що в момент її поєднання з духом Аматерасу, її особисте «Я» загине. Образа за обман від прислужників богині, не бажання втрачати «себе», змушує Емі шукати допомоги. Коли Емі зустрічає демонічного духа кіцуне Шіро, її віра у все, що вона знала руйнується. Демони йокай, яких вона вважала за зло стають їй ріднішими за богів камі, яким вона завжди вірила і довіряла. Разом з Шіро Емі буде втягнута у протистояння між різними камі і йокай, де ціною за перемогу чи поразку - будуть їхні життя і доля, яка несподівано стала спільною. Їм доведеться обирати між тим що їм нав’язали і їх власним шляхом.

Я вже писала про невідповідність міфологічного світу «Червоної Зими» з реальною міфологією Японії. Не вірте і не слухайте тих оглядачів, що стверджують ніби «автор вдало вплела в сюжет традиційну японську міфологію, що підсилює відчуття реальність цього фентезі». Не хочу на цьому зупиняться. Просто ще раз зазначу – світ камі і йокай з роману не має ніякого відношення до справжньої міфології Японії, і всі збіги в іменах духів і демонів випадкові і є тільки авторською вигадкою.

Але сам історія класна, авторці вдалось поєднати магію, інтриги та особисті драми героїв в унікальний світ. Роман насичений складними стосунками між персонажами, які змушені приймати рішення, що визначатимуть не тільки їхню долю, але й долю їхніх народів. А головне, Аннетт Марі змогла поєднати епічні битви і магічні поєдинки з глибокими особистими історіями героїв. Головні герої надзвичайно живі і харизматичні, і хоча в їх образах є якась вторинність (кіцуне Шіро, наприклад, нагадує мені персонаж Томоє із аніме серіалу «Дуже приємно, Бог»), але це не заважає оповіді.

Сюжет історії напружений, але сама динаміка розповіді рвана, вона то різко скаче, то гальмує. Особисто мені такий авторський стиль не дуже зайшов. Обкладинка теж не викликає захвату, ілюстрації в середині роману більше сподобались. Одна з них на обкладинці виглядала б більш доречнішою, ніж те, що є.

Але історія реально затягує, і під кінець ти вже не звертаєш увагу ні на міфологічні нестиковки, ні на рвану динаміку. А з кожною сторінкою все більше занурюєшся в цей світ ще глибше, з одним лише бажанням дізнатися, що буде далі. Одним словом мені сподобалась, я пішла читати другу книжку трилогії.

Щиро Ваша #Клякса.

Сьогодні в мене був час, щоб дочитати другу частину «Червоної Зими». Я вже писала, що друга частина – «Темна буря», сподобалась мені менше ніж перший роман. Що сюжетно, що динамікою вона програє першій частині. Спробую все пояснити детально.

Сюжет у "Темній бурі" стає все більш закрученим, головна героїня Емі – каміґакарі богині вітру Аматерасу все дужче занурюється в магічний світ йокаїв і камі. Вона змушена знову зробити важкий вибір, оскільки відданість Аматерасу ставить її на шлях війни з іншою камі – богинею землі Ідзанарі. Яка обманом полонила чотирьох йокай-каніцукамі - земних володарів потойбічного світу. Емі починає усвідомлювати, що її роль у цьому великому конфлікті набагато важливіша, ніж вона могла уявити. Разом з кіцуне Шіро та принцем тіней Тенгу, їй доведеться знайти полонених каніцукамі і звільнити їх, перемігши в бою злісних помічників Ідзанарі, що стережуть полонених.

Динаміка історії все більше нагадує арки звичайної сьонен манги. Зав’язка – квест - фінальний бос, короткий перепочинок – знов, квест – і знов, ще сильніший бос. І якщо в першій частині з цим ще можна було миритись, то в «Темній бурі» це вже почало дратувати. В другій частині значно більше бойових сцен, які практично не мали жодного впливу на розвиток сюжету, і мали вигляд зайвих, доданих тільки для того щоб додати історії об’єму. Крім того з’явились зовсім недоречні елементи фансервісу, такі як відпочинок героїв між сюжетними арками в готелі з гарячими джерелами, з загальними ваннами на відкритому повітрі. Де зовсім випадково в одній ванні з героями опиняються голі дівчата йокай-бакенеко з кошачими хвостиками і вушками. Я так і не зрозуміла навіщо авторка внесла в сюжет цей затяганий до дірок «фансервісний штамп», який вже навіть в низько-бюджетних аніме не використовують.

Також не зрозуміло навіщо було створювати сюжетну лінію з «любовним трикутником» Емі – Шіро – Кацуо (сохей в якого Емі була закохана в дитистві). Вона взагалі виглядає обірваною, хоча можливо вона й отримає друге життя в останній частині трилогії. Від цього всього історія втратила глибину і оригінальність. Особисті переживання героїв та романтична лінія, вже не рятують сюжет, що розвивається досить передбачувано.

Як висновок додам, історія все ще зберігає цікавість, фінал книжки порадував яскравим бойовим епізодом, несподівано «гарячою» романтичною сценою. Тому я продовжу читати, хоча сподіваюсь, що третя частина порадує більшою глибиною і несподіваними сюжетними поворотами.

Щиро Ваша #Клякса.

Я дочитала трилогію «Червона Зима». Якщо порівнювати, то третя частина - «Безсмертний вогонь», мені сподобалась найбільше. Певно тому, що я вже адаптувалась до авторського стилю, і сприймала її в більш «анімешному» стилі, ніж в книжковому. Якось так сталось, що вже декілька книжок підряд, в мене асоціюються з аніме серіалами. Мене це трохи хвилює, чи це я підсвідомо обираю такі книжки, чи це всі новинки в фентезійному жанрі наслідують (в хорошому сенсі слова) аніме серіали.

Але повернусь до книжки, «Безсмертний вогонь» виглядає більш напруженіше ніж перші дві книжки. Історія сягає своєї кульмінації, більшість сюжетних лінії добігають до свого логічного кінця. А фінальна битва на Небесному мосту, де небесні амацукамі сонця і землі Ідзанамі та Ідзанаґі, зійдуться в двобої з чотирма земними куніцукамі стала достойним закінченням цієї непересічної історії. Трагічне кохання смертної головної героїні і, як виявилось, безсмертного куніцукамі вогню Інарі, до останнього тримали в напруженні. Розділ де безсмертний куніцукамі жертвує своїм життям заради свого кохання до смертної, став би дуже драматичним фіналом… СТАВ БИ… Якби не закони «анімешного» жанру. Нappy end, де головна героїня Емі раптом стає безсмертною і поєднується з відродженим Інарі, особисто мені, видався явно надуманим і зовсім не логічним.

І взагалі, вся трилогія нагадує собою хороший аніме серіал. Це і «арочна» динаміка сюжету, що більш властива для манги, ніж для звичайної книжки. Постійні вставки «аніме-фансервісу», як то оголені дівчата бакенеко з котячими вушками і хвостиками, чи фестиваль феєрверків під які цілуються головні герої, чи уїк-енд на побережжі океану. Ці вставки взагалі не мають прямого впливу на сюжет, і таке відчуття, що вставлені тільки для того, щоб були. Ніби, авторка навмисно намагалась виставити на показ, ось цю, «анімешність» книжки. Не скажу, що це погано, але мені не сподобалось.

Якщо говорити окремо про динаміку, то всі три книжки можна розбити на 12 сюжетних арок, плюс початок і фінал, які, зрозуміло чому, вибиваються з класичної побудови «арки». Кожна арка приблизно однакова по об’єму, і по структурі - це «отримання завдання – пошук – долання перешкод – битва з босом - відпочинок». Така кількість однотипних «арок» робила сюжет трохи затягнутим і передбачуваним. А декілька з них взагалі не несли жодного розвитку, і таке відчуття, що були додані для об’єму. Я порахувала, можна спокійно викинути 4 арки без сильного впливу на сюжет книжки. Одну в першій, дві в другій, і одну в третій книжці.

Та все ж трилогія мене чимось зачепила, я не шкодую, що її прочитала. Історія добре балансує між епічною фентезі та глибокими людськими емоціями, торкається важливих тем пожертви, честі і самопізнання. Поєднання епічних битв, інтриг між камі та йокаями, та досить глибоких особистих історій героїв, виглядає досить оригінальним. Я впевнена, що прихильники японських манга та аніме серіалів з захопленням поринуть в цю історію. І хоча не все мені в ній подобається, загалом трилогія здалась мені досить цікавою і захоплюючою.

Щиро Ваша #Клякса

Чудово! Чудово! Дуже круто! Проковтнула всю трилогію за 4 дні, це було чарівно. Але особливо запам’яталася і вразила перша частина, там атмосфера Японії найбільше є. Цей зимовий ліс, храми, білий лисиць... Ах, шкода на таке гарне фентезі рідко потрапляєш. Дуже раджу!

Емі — каміґакарі, все своє життя вона готувалася до того щоб обʼєднатися з небесною богинею Аматерасу і вже скоро, в день сонцестояння, це трапиться.
Її вже багато років переховують від злих духів йокаїв.
Але одна зустріч з таємничим лисом-йокаєм — Шіро та з принцом тіней — Юмей, що є вороном-йокаєм, перевертає все її життя.

Я напевно ще ніколи не читала книги з японською міфологією. Книга мені сподобалась, тут неймовірна атмосфера японської культури та міфології, я прямо занурилася з головою в цю книгу.

Авторка майстерно описує все, що оточує головну героїню, тож уявляти, що себе на місці головної героїні було дуже просто.
Сюжет захоплюючий, я не могла відірватися, було дуже цікаво, що ж буде далі з героями і як це все завершиться.

Ще мені припала до душі головна героїня, вона з виду вся така серйозна, а в душі ще та бунтівниця😅
Шіро — лис-йокай, ну такий милий, що в нього не можливо не закохатися 🫠
Щодо Юмея, то він весь такий неймовірно таємничий, дуже цікаво, як авторка розкриє його в наступних книгах.

Якщо вам подобається фентезі, то обов’язково читайте цю книгу, а якщо хочете познайомитись з японською міфологією, то ця книга чудовий приклад.

Вже дуже хочу прочитати продовження і поринути в пригоди з героями, які за такий короткий час, мені полюбилися🥰

Після цієї книги я дуже зраділа, що уже придбала наступну частину так як дуже цікаво, що буде далі🤭 ця книга відкрила багато інтриг, читалося дуже легко! Я аж сумую бо не хочеться дочитувати цю серію🥹
Впевнена що вона буде моєю улюбленою🤭
Я знала, що трилогію "Червоної зими" дуже радять!(звісно мало хто її читав, проте всі в один голос казали, що вона того варта!)
В кінці кінців книга прямо перевершила очікування🤭
А чому? Бо от чесно через обкладинку в мене було упереджене ставлення до книги) Потім коли просто погортала малюнки , думаю, мабуть щось більш дитяче. Але ця історія була дуже цікава мені, і вона зовсім по другому відкрилась аніж те, що здавалося на перший погляд🥹
Хоч спочатку нічого не зрозуміло .. кіцуне, міко, Інарі і тд. 🫠
Але коли втягуєшся стає дедалі цікавіше!
Біжу до наступних книг, впевнена усьому циклу поставлю 5/5🐈🐰💘