"Це тільки мій, величезної людини з нервами, світ." Якщо ви шукаєте історію, яка переверне ваше уявлення про "нормальність" і подарує найчистіші емоції, — візьміть "Мене звуть Календар" латвійського письменника Андріса Калнозолса. Це не просто роман. Це щоденник Оскарса, якого всі в містечку називають Календарем, бо він знає напам’ять усі іменини. І це, на перший погляд, все, що від нього потрібно. Але насправді його щоденник — це джерело великої, нехитрої мудрості. ?️ Світ очима Календаря Читаючи, ми занурюємося в особливу манеру оповіді Оскарса. Його думки здаються непослідовними — перелік іменин, ремонт лавки, роздуми про Бога, незрозуміла розмова на вулиці. Але ця фрагментарність є його внутрішньою логікою! Чим далі, тим більше розумієш, що це найчесніший, найщиріший погляд на світ. Він не вміє брехати і не бачить зла, він бачить тільки конкретні речі: що треба допомогти, що треба полагодити, і що треба любити. ? Історія про любов, що не має меж Я не могла стримати сліз, читаючи про глибоке і чисте кохання Оскара. Це не прагнення володіти, а жертовне бажання щастя для цієї "найгарнішої" дівчини. Але не менш зворушливою є історія матері Оскара. Як важко читати про її постійну турботу, про її біль, коли їй доводиться віддавати єдиного сина у клініку. Ця жінка — справжній символ беззастережної, вічної материнської любові. Хотілося обійняти їх обох!? ✨ Герой, що об'єднує світ Оскарс — це не тягар, а невидимий цемент громади. Він, сам того не усвідомлюючи, повертає сенс життя літнім і самотнім людям. Вони стають потрібними, і усвідомлення цього дарує їм усім радість та надію. Моя асоціація: за глибиною, формою та емоційним впливом ця книга стоїть на одній полиці з "Квітами для Елджернона", а за добротою і впливом на світ — із фільмом "Форрест Ґамп". ? Кому варто прочитати? ?Усім, хто цінує гуманістичну прозу, ?Хто готовий бачити світ не лише очима "норми", ? І тим, хто вірить, що доброта, навіть незграбна, завжди перемагає.