Ана Хван

Дуже сподобалася книга 😻

Зважте: це не ромком. І не типовий плюшевий любовний романчик. Тут ви стикнетесь з героєм, у якого сіра мораль і власні таргани у голові.

І так як я взялась за цю книгу якраз очікуючи такого персонажа, то лишилась задоволена. Не прям «вау», але це було добре. Буди моменти, які викликали і щемливі емоції. І роздратування, злість.

Написано гарно і читається доволі легко.

«Кохання» Ани Хван розчарувало, зокрема через головного героя. Його вчинки виглядають непослідовними, а мотивація — слабо розкритою. Він не викликає жодних емоцій, а його реакції на важливі події здаються поверховими і неприродними. Часто здається, що герой більше служить інструментом для розвитку сюжету, а не живою особистістю з власними переконаннями чи емоціями. Це викликає розчарування, адже ми не маємо можливості зрозуміти його справжні почуття чи переживання. В результаті, навіть коли відбуваються важливі моменти, вони не здаються переконливими, і весь роман виглядає більш як серія несуттєвих ситуацій.

Вже дуже чекаю 2 частину!!! Неймовірна книга, дуже багато емоцій викликала під час прочитання! Головні герої дуже і дуже вогники, читайте 🤍

Мені все одно подобається Алекс, бо ну тут просто все стандартно-стереотипно, а вона така сонячна дівчинка, що теж все по стандарту. Ця книга доволі стандартний романчик, що покатає на гойдалках тебе (емоційних🤭🌚). Бо теми трошки підіймаються різні, але й важким я б не назвала.
Можливо тягне на слабкий роман, але мені до душі🫶🏻

2,5⭐️
Чи розчарована я? Так
Чи може бути що у мене були зависокі очікування? Так, можливо.
Скоріш за все мене трохи ввела в оману велика кількість позитивних відгуків. Так як читання субʼєктивна історія, то я додам трохи дьогтю в бочку з медом. Наша пара складається з такої собі сонячної дівчини, і хлопця позбавленого емоційного інтелекту (в усякому випадку він з усих сил це намагається вдавати, хоч і виходить у нього так собі), на ділі він просто довбень, хоч і з айкʼю 160. Ава, звісно, постійно тупить, і не дуже любить користуватися головою при прийнятті будь-яких рішень, через що постійно страждає, а з нею разом і ми. Алекс же постійно «спасає» її від цих геніальних рішень, і намагається вберегти від своєї «темної сутності» (особливо темного там нічого нема, просто поводить він себе як мудло, хоч і не постійно, але 90% часу). Знаходитись в нього в голові було нестерпно. Звісно тут у нас є кліше про дві «травмовані душі», і звісно в кінці вони будуть разом, хоча в цьому я більше на стороні Джоша (тобто за те, щоб послати Алекса до дідька). Звісно у всіх різні кінки, але те що він постійно всім погрожує розправою, та вважає Аву своєю власністю, іноді погрожуючи і їй особисто добробутом її друзів, ну як би це сказати…. Повний 🤦‍♀️
Звісно всі фломастери на смак і колір різні, тому ця історія має своїх фанатів, хоч я і не належу до них, але не можу сказати що все геть паршиво, я бачила і гірше, тому 2,5. Історія не позбавлення сюжетних дірок і непотрібних арок, але читати легко.

Ця історія дуже щемка.
Від друзів до коханців і потім з неочікуваним поворотом навпаки. Та головне, що завжди перемагає кохання. А ці моменти, коли головний герой дбає про неї, чого вартують. Замкнутий та в міру егоїстичний, зі своїм скелетом в шафі головний герой та любляча, весела головна героїня, знаходять одне в одному те, що так потребують.

Не витрачайте час на цю книгу. Абсолютно передбачувана історія, з 30 сторінки зрозуміло, в кого з ким буде любовна лінія, за яких обставин і які будуть проблеми в них. Просто жахлива романтизація і нормалізація сталкерства, аб`юзивних та залежних стосунків.

Напевно другий в моєму житті любовний роман і мені дуже сподобалось. Авторка гарно поєднала гумористичні моменти з доволі драматичними. А за рахунок того, що історія йде від лиця головних героїв можна було краще зрозуміти та пережити всі їхні емоції.

Ава — дуже мила, сонячна, та щира. Проте з важким й травматичним минулим через яке дівчину мучають нічні жахіття. Протягом усієї книги ми спостерігаємо як Ава бореться з привидами минулого, розвивається в улюбленій справі та дізнається жорстоку правду про своє минуле.

Алекс — стриманий, розумний, впертий, а також дуже ненаситний у ліжку. Хлопець має не простий характер, проте поряд з Авою він нарешті починає розкриватись, починає ставати більш емоційнішими і нарешті розуміє що таке кохання. В Алекса також не просте дитинство і вже в дорослому віці він прагне помсти. Проте чи дійсно можна довіряти навіть найближчим людям?

Як на мене, в цих двох дуже хороша хімія. Вони чудово доповнюють один одному і допомагають боротись з внутрішніми страхами. На мою думку, Алекс не є червоним прапорцем, адже він постійно піклується про дівчину, допомагає побороти фобію та практично завжди діє виважено й обдумано.

Загалом сюжет книги цікавий, динамічний та дуже цікавий. Багато смішних замальовок, які допомагають не лише розвивати романтичні стосунки між Авою та Алексом. Але й добре розкривають подруг дівчини, які теж матимуть свої історії.

Драматична складова також потішила. Що історія Ави, що історія Алекса є дуже цікавими. І змушує задуматись над тим, хто ж насправді є нашим ворогом і кому варто довіряти.

На мою думку, кінець книги трішки був затягнутий. Проте додаткові глави викликали не лише усмішку, але й сміх, що є чудовим завершенням книги.

Я видихнула з полегшенням, коли перегорнула останню сторінку. Не тому, що книга мене захопила, а тому, що нарешті закінчилася...💔

«Кохання» Ани Хван — це перша книга серії і, здається, вона просто не моя. Не моя історія, не мої герої, не мої проблеми... Я очікувала пристрасті, хімії, тих самих «метеликів у животі», але натомість отримала хаос із надуманих драм і сцен, які, здається, існують лише для створення ВАУ-ефекту.

Можливо, винні завищені очікування — занадто багато захоплених відгуків підлили масла у вогонь.

Але те, що працює для інших, не завжди працює для тебе.

Я не відчула справжнього кохання, не повірила у жадання, а страх і страждання героїв сприймалися радше як сценарій дешевої драми, ніж емоційна глибина💔

Якби книга називалася Twisted. Драма заради драми — це було б чесніше💔

Прекрасна книга, цікавий сюжет, неймовірна історія кохання😻

"Кохання" – Ана Хван

Коли книга розриває всі топи в BookTok, очікуєш від неї чогось справді особливого. Але натомість отримуєш... банальну історію, яка вже була розказана сотні разів, тільки в різних обгортках.

📖 Сюжет:
Головна героїня знайомиться з привабливим і загадковим чоловіком, і між ними одразу виникає напруження – те саме «запаморочливе тяжіння», яке має тримати читача в напрузі. Але проблема в тому, що їхні стосунки швидше схожі на нездорову залежність, ніж на пристрасний любовний роман. Головний герой – класичний «червоний прапорець»: маніпулятивний, токсичний, схильний до контролю. Здавалося б, героїня розуміє це і намагається втекти… Але ні, вона щоразу повертається, бо «кохання».

💭 Враження:
Книга нагадує дешевшу версію 50 відтінків сірого, тільки з менш виразними персонажами та слабким емоційним наповненням. Інколи здається, що історія написана просто для створення красивих цитат, які гарно виглядатимуть у соцмережах, але не передають справжньої глибини почуттів. Атмосфери немає. Хімія між героями здається штучною, а деякі сцени змушують скоріше закочувати очі, ніж співпереживати.

🔻 Мінуси:

Поверхневий сюжет.

Відсутність справжнього розвитку персонажів.

Головний герой – ходяче уособлення всіх токсичних кліше.

Героїня ніби усвідомлює, що варто тікати, але повертається знову й знову.

✅ Плюси:

Читається швидко.

Якщо ви любите історії про пристрасне, але болюче кохання, можливо, книга вам зайде.

Якби не хайп, я б, мабуть, навіть не взяла її до рук. Очікувала чогось більшого, а отримала шаблонну історію без емоційної глибини.