Загалом цілком можна скіпати цю працю, хоч місцями трапляються і цікаві речі.
Але пройдемося по розділам книжки:
1. Татуювання за давніх часів - цікаво тільки про те, як більш розвинуті народності сприймали більш дикунські народності, штибу "дивись, у них малюнки на тілі, капець вони страшні"
2. Географічні експедиції, 18 століття - ясна річ люди відкривають нові землі, люди знайомляться з аборигенами з малюнками на тілі. Загалом самі загальні речі, можливо через брак інформації. Власне мені було цікаво лише про японські татуювання.
3. Вистави татуйованих - власне з назви розділу можна здогадатися що річ буде йти про усіляких циркових уродців та подібних народець. Хтось привозить аборигенів на показ простим людям, хтось робить вигляд що був у полоні і показує татуювання, зроблені насильницьким образом. Звісно, за гроші. Теж не дуже цікавий розділ.
4. Кримінальна антропологія - отут вже стає цікавіше, автор нам розказує про те, як до 19 століття татуювання були ознакою повій, злочинців, та знову ж таки тих, хто виставляє їх напоказ з метою заробляння грошей.
5. Мода серед еліт - власне так, знаряддя нанесення татуювань стають кращими, через те татуювання стають гарнішими і те призводить до того, що еліточка починає себе татуювати, і татуювання самі по собі починають ставати прикрасою тіла, а не якимось символом.
6. Новий погляд - теж доволі цікава глава, розповідає як на початку 20 століття на татуювання звертають увагу молодіжні субкультури, пачуко, байкери, хіппі, панки, скінхеди.
7. Мистецтво страждання - доволі неоднозначна частина, яка охоплює час від 1960-х років. Чого неоднозначна? Бо тут погляд на татуювання зосереджується на лгбт тематиці і фемінізмі, і все. Інколи складається враження, що це, власне, взагалі не про татуювання книжка. А ще для авторки існує тільки стиль - олдскул. І це єдиний правильний стиль татуювання.
Анонім
