Акація Блек

«Не все завжди так, як здається на перший погляд» Ця історія розбила моє серце — і не склеїла його назад. У ній багато болю, притягнення, недомовленостей і гніву. Вона важка, емоційно насичена, часом безжальна — але дуже справжня. Луна — не просто сильна. Вона з тих, хто в найтемніший момент здатна сказати: «У мене товста шкіра. Не ти перший і не ти останній. І я завжди підводитимусь опісля». Вона не мовчить і не ховається — навіть коли перед нею Ліам, суворий, страшний, холодний. Вона огризається, кидає йому у відповідь словесні удари — і цим викликає повагу. Герої травмовані. Але авторка не просто показує їхню поведінку — вона відкриває, що за нею стоїть. Поступово, боляче, глибоко. І ти розумієш, чому Ліам перетворився на те, чим став. Як сильно можна зіпсуватись, коли страждаєш мовчки. І як страшно любити, коли колись вже втрачав усе. «І якщо одного разу твоє серце заболить так сильно, аж ти зажадаєш, щоб воно перестало битися, саме МОЯ рука вирве його з твоїх грудей». Це не просто фраза — це суть тієї любові, що тут пульсує. Жорсткої, хворої, хижої, але справжньої. Музика — окрема любов. Кожен трек у потрібному місці створює ефект фільму. Атмосфера стає об’ємною, ніби звук пронизує тіло. «Я люблю музику, бо це все, що залишається, коли не залишається нікого і нічого». І в цьому рядку — щемлива правда всієї історії. Ця книга — про біль, любов, втрати, силу. І про те, що: «Якщо проходиш крізь пекло, не зупиняйся». А ще — про гру. Дике протистояння, спокусу і пристрасть, у якій немає переможців. Є лише двоє, які не можуть зупинитися. «Хай почнеться гра, серденьку». І вона почалася. І досі в мені грає.

Анонім

Дуже чуттєва книга, перше кохання, дружба, переживання Луни та Ліама, скільки болю, розчарування, непорозуміння. Кохання, яке може бути ніжним і жорстоким водночас, як у ньому переплітаються пристрасть і біль. Другий шанс, який отримуєш лише тоді, коли готовий знову ризикнути всім, навіть розбитим серцем. А який кінець книги ❤️‍🩹 дуже чекаю продовження…

Анонім

Книга вийшла цікавою, емоційною, місцями болючою, але пристрасною. Ця хімія між головними героями змушує читати далі без упину. Проте ці постійні «гойдалки» у стосунках, які спочатку тримали інтригу, під кінець трохи набридли. Хотілося часом вигукнути: «Блін, та поговоріть уже!» У цілому книга мені сподобалась. Чекаю на продовження!

Анонім