Книжка, яка змушувала серце стискатися від опису кожного куточка коханого, неймовірного, найкращого українського Криму. На описі Ведмідь гори я плакала хвилин 10, так сильно я скучила 💔
Книга розповідає історію, яку ми могли пропустити, пролистати канал, не заглиблюватись в подробиці, коли окупація лише починалась.
Але я тільки на середині книжки зрозуміла, що це не автобіографія 😅 не знаю, чому я так подумала 🙈
Головна героїня не дуже імпонувала, але, можливо, бо я така ж як і вона: постійно в пошуку себе, не впевнена в своїх діях, кроках та постійно з питанням "а чи достатньо я роблю"
Дякую вам, що на цих сторінках Крим український ❤️